- •Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- •Предмет філософії (світ, людина, культура, Бог). Зміна предмету філософії в процесі історичного розвитку.
- •Специфіка філософського знання (на відміну від науки та релігії).
- •Основні проблеми філософії. Структура філософського знання (онтологія, гносеологія, методологія, аксіологія).
- •Основні методи (діалектичний, трансцендентальний, феноменологічний, герменевтичний) та функції (світоглядна, критична, методологічна) філософії.
- •Основні методи (діалектичний, трансцендентальний, феноменологічний, герменевтичний) та функції (світоглядна, критична, методологічна) філософії.
- •Наука як спеціалізована форма пізнання і вид діяльності.
- •9)«Науки про природу» (точні, природничі) та «науки про дух» (гуманітарні, суспільні). Структура наук.
- •10)Філософія і теологія: спільне та відмінне.
- •11)Досократичний період античної філософії.
- •13)Онтологічна, гносеологічна і соціальна проблематика філософії Платона.
- •14)Філософія Аристотеля та арістотелізм: онтологія, гносеологія.
- •15)Еліністична та римська філософія (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм, неоплатонізм).
- •16)Етапи розвитку та загальна характеристика середньовічного світогляду та філософії.
- •17)Середньовічна патристика (Аврелій Августин та східні отці церкви).
- •18)Середньовічна схоластика (проблема універсалій).
- •19) Теологія Фоми Аквінського: онтологія, співідношення віри і розуму, доведення буття Божого.
- •20)Світоглядні ідеї представників філософії Відродження.
- •21)Образ людини та Всесвіту в філософії Ренесансу.
- •22)Загальна характеристика філософії Нового часу: школи, представники, ідеї.
- •23)Емпіризм як науковий принцип (ф. Бекон, т. Гоббс та д. Локк).
- •24)Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (р. Декарт, б. Спіноза і т. Лейбніц).
- •25)Суб’єктивний ідеалізм про можливість пізнання світу та людини (д. Юм та д. Берклі).
- •27)Характерні особливості Німецької Класичної філософії (Фіхте, Шеллінг, Гегель).
- •28)Гносеологічні та етичні погляди і. Канта.
- •29)Тенденції розвитку, головні напрямки та представники некласичної філософії XIX–XX ст.
- •30)Ідеї представників основних напрямків сциєнтистської філософії: прагматизму, позитивізму, неопозитивізму та постпозитивізму.
- •31)Класичний марксизм і його історичні інтерпретації (ленінізм, неомарксизм).
- •32)Вчення психоаналізу (з. Фрейд) і неофрейдизму (к. Юнг, е. Фромм) про будову психіки та природу людини.
- •33)Релігійний та атеїстичний екзистенціалізм про сенс існування людини.
- •34)Сучасна феноменологія та герменевтика.
- •35)Загальні особливості постмодерністської філософії
- •36)Особливості української філософії XIV–XVIII ст. Києво-Могилянська академія.
- •37)“Філософія серця”, самопізнання, вчення про три світи у Григорія Сковороди.
- •38)Філософія української національної ідеї (м. Драгоманов, і. Франко, д. Донцов, в. Липинський).
- •39)Структура пізнання (предмет, суб’єкт, об’єкт, процес). Діалектика суб`єкт-об`єктних відношень в процесі пізнання.
- •40)Проблема буття та сущого у філософії. Основні концепції буття.
- •43. Категорії буття
- •45. Єдність руху, простору і часу як форм матерії.
- •50. Проблема істини в філософії. Властивості та функції істини.
- •52. Основні закони, принципи та категорії діалектики. Альтернативи діалектики.
- •54. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості.
- •55. Властивості свідомості (ідеальність, інтенціональність, творчість, вербальність, символізм).
- •58. Взаємозв’язок свідомості і мови.
- •60. Форми суспільної свідомості (політична, правова, моральна, естетична, релігійна).
- •61. Осмислення існування людини у субстанціональних та екзистенціальних концепціях філософії.
- •62. Філософські виміри і наукові підходи до проблеми походження людини (натуралістичний та супранатуралістичний підходи).
- •63. Специфіка людського існування. Людська сутність та екзистенція.
- •65. Людина як «індивід» та «індивідуальність», «особа» та «особистість».
- •66. Поняття практики та досвіду як основ життєдіяльності суспільства і людини. Види діяльності (інтелектуальна, фізична, релігійна, політична, громадська).
- •70. Культура і цивілізація: розуміння та перспективи їх розвитку. Проблема кризи сучасної культури.
- •71. Класифікація (матеріальні-духовна; цінності цілі та цінності засоби) та функції (нормотворча, смисложиттєва) цінностей.
- •76. Закони та рушійні сили історії, проблема сенсу історії. Герменевтика історичного процесу.
- •77. Проблема періодизації людської історії: формаційний, цивілізаційний підходи.
- •79. Науково-технічна революція та її соціальні наслідки.
- •80. Філософські підходи до осмислення економічної діяльності. Філософське розуміння грошей.
35)Загальні особливості постмодерністської філософії
Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізму. Це продукт постіндустр. епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядно-філософських, економічних, політичних систем. Модернізмом називали авангардні течії, що заперечували реалізм як обмеження творчості певними рамками і затверджували принципово інші цінності, спрямовані в майбутнє. Це доводить зв'язок модернізму і постмодернізму як певних стадій розвитку. Модернізм маніфестував новаторські напрями на поч. 20 ст., які втративши деякий епатаж, стають вже традиційними. Її представників об'єднувала віра в соц. і науковий прогрес і встановлення на цій основі панування людини над природою, соціальної справедливості і гуманізму. Поширення в сучасній філософії поняття постмодернізм свідчить про певну незадоволеності існуючим станом справ у багатьох сферах культури, мистецтва і самої філософії. У рамках постмодерну поняттям "модерн" позначається мислення нового часу, осмислюють процес наукової, релігійної та філософської еволюції, що почалася в Європі з 17 ст. У вузькому сенсі модернізм - художнє літературне протягом кінця 19 – поч. 20 століття. Мова йде про множинність форм раціональності в рамках мистецтва, мистецтва філософії. Сама ідея множинності, плюралізму, в цілому відповідаючи багатозначності дійсності, для думки набагато важче, ніж ідея однозначності. Мабуть, ця обставина послужила однією з причин для її полегшеного однозначного тлумачення як високості
36)Особливості української філософії XIV–XVIII ст. Києво-Могилянська академія.
Києво - Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом, що відповідав запитам і потребам духовного життя українського народу в період радикальних світоглядних і суспільно - політичних змін, народно - визвольної боротьби, формування національної церкви і держави. Свідомі громадяни, світські й духовні, інтелігенція і козацтво об'єдналися до справи захисту духовних та національних інтересів України. Найголовнішим завданням вони вважали виховання громадян, гідних своєї історії і відповідальних за майбутнє вітчизни. Поступово центром духовного життя стає Київ. Ось чому до Києва потягнулись культурно - освітні діячі за різних земель України, особливо з тих, де польсько - католицький гніт ставав нестерпним. В К. – М. академії зародився і став професійним театр. В народі ж особливо великою популярністю користувалися вертеп, інтермедія. Студенти самі готували інтермедії, драми, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепа. На ярмарках, в селах - біля церков, на майданах, на цвинтарах студенти розігрували свої дійства. В Академії започатковуються природничі науки - астрономія, буологія, мінерологія, зоологія та інші, які поступово відділяються від філософії. Києво – Могилянська академія дала не мало освічених ієрархів - єпископів, митрополитів, архимандритів, духовних письменників. Києво – Могилянська академія була першим вищим навчальним закладом і довгий час єдиним для всієї східної Православної Європи.