Розділ 3 Комплексна система управління якістю продукції на підприємствах
В основу міжнародних стандартів ІSО серії 9000:2000 покладені вісім принципів управління якістю.
Принцип 1. Орієнтація (або фокус) на споживача.
В основі цього принципу – аналіз ринку і потреб споживачів. Результати аналізу слугують механізмом, що запускає виробництво. Випускаючи продукт, не обмежуються виконанням формальних вимог замовника, а намагаються вгадати його бажання.
Принцип 2. Лідерство.
Лідерство – ключовий принцип системи менеджменту якості, без якого система менеджменту якості скоріше фікція, чим реальність. Управління підприємством, управління проектами, створення, впровадження й експлуатація, система менеджменту якості – це області діяльності, де необхідне лідерство. З уявленням про лідерство тісно зв'язана концепція відповідальності. Відповідальність не можна установити наказом. Її можна тільки взяти на себе добровільно. Однак відповідальність необхідно підкріплювати повноваженнями.
Принцип 3. Залучення персоналу.
Залучення персоналу на практиці означає систематичну можливість кожного співробітника брати участь у прийняті і реалізації управлінських рішень. Така можливість народжує в людях почуття відповідальності і причетності, що підсилює мотивацію до творчої праці. Наслідок такого підходу – принцип відмовлення від ідеї покарання. Співробітників не має сенсу карати за прорахунки менеджменту. Цей підхід породжує ініціативу і є основою корпоративної культури.
Принцип 4. Процесний підхід.
Всі види діяльності в організації розглядаються як процеси. Процеси – це логічно упорядковані послідовності кроків (робіт, етапів, елементів), що перетворюють вхідні дані у вихідні дані. Таке розуміння процесів близько до представлення про алгоритми, і це дає можливість використання інформаційних технологій для візуалізації процесів і одержання результатів для своєчасного прийняття управлінських рішень.
Принцип 5. Системний підхід.
Системний підхід вимагає координації всіх аспектів діяльності, постійного планування і доведення планів до кожного робочого місця, з тим щоб можна було аналізувати і корегувати їхнє виконання по ходу справи. Цей принцип припускає представлення організації як системи взаємодіючих динамічних процесів.
Із системним підходом пов'язана і проблема оцінювання результатів діяльності організації. Довгий час у цій області панував фінансовий підхід. Зараз стало очевидно, що до фінансових показників варто додати показники задоволеності споживачів, показники ефективності бізнес-процесів, а також показники потенціалу росту фірми і кваліфікації персоналу. Система таких показників називається збалансованою системою показників.
Принцип 6. Безперервне поліпшення.
При систематичному поліпшенні процесів поступово з'являється можливість зниження витрат і відповідно ціни продукції за рахунок зростаючого «зазору» між собівартістю і ціною. Таке зниження ціни веде до розширення ринкової ніші, що, у свою чергу, призводить до зниження собівартості за рахунок ефекту масштабу. Цей механізм називають ланцюговою реакцією Демінга.
Постійне поліпшення починається з людини, з удосконалювання її особистих якостей, знань, навичок і умінь. Найбільш важливий аспект безупинного удосконалювання – це навчання персоналу.
Принцип 7. Підхід до прийняття рішень на основі фактів.
Приймати рішення на основі фактів – означає відрізняти достовірні факти від помилкових або сумнівних.
Принцип 8. Взаємовигідні відносини з постачальниками.
Цей принцип націлений на створення нових відносин з постачальниками - «Разом зробимо, разом виграємо». При постійних відносинах з постачальниками можна говорити про управління ланцюжками доданих цінностей для споживачів. Дійсно, пошук постачальника, налагодження відносин з ним – справа довга і дорога. Завжди варто прагнути до тривалих взаємовигідних відносин з постачальниками.
Система управління якістю продукції представляє собою регламентований стандартами підприємства порядок регулювання виробничих процесів, направлений на забезпечення необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації. Вона є невід’ємною частиною системи управління виробництвом та призначена для посилення впливу механізму управління на підвищення якості роботи та ефективність виробництва за рахунок концентрації зусиль на найбільш важливих на даний час, ключових трудових процесах та виробничих функціях.
На підприємстві може бути створена Комплексна система управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (КСУЯП і ЕВР), яка базується на наступних принципах:
– управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів на всіх етапах життєвого циклу продукції та на всіх рівнях управління підприємством;
– комплексність (одночасна реалізація взаємопов’язаних технічних, організаційних, економічних, соціальних та ідеологічних заходів при управлінні якістю продукції і ефективного використання ресурсів з обов’язковим забезпеченням охорони навколишнього середовища).
Управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів здійснюється на основі реалізації таких функцій, як: прогнозування технічного рівня продукції і розвитку підприємства; планування підвищення якості продукції і ефективності виробництва; нормування і організація розробки нової продукції на виробництві; забезпечення стабільності запланованого рівня якості продукції при її розробці, виготовленні, зберіганні, збуті та експлуатації; організація метрологічного забезпечення; контроль якості та випробування.
В управлінні якістю приймають участь всі підрозділи і громадські організації підприємства.
Функціонування КСУЯП і ЕВР регламентується комплексом стандартів підприємства. Стандарти підприємства поділяються на спеціальні, які охоплюють окремі стадії життєвого циклу продукції, і загальні, які регламентують порядок робіт, що забезпечують якість праці і продукції на всіх етапах діяльності підприємства.
Ефективність функціонування КСУЯП і ЕВР в значній мірі визначається складом стандартів, що в неї входять, тому робота по розробці та впровадженню нових Стандартів підприємства (СТП) має дуже важливе значення. Основним джерелом формування номенклатури стандартів є аналіз якості продукції та технології її виробництва. Після проведення цього аналізу на основі принципів наукової організації праці з урахуванням досягнень науки, техніки та передового досвіду розробляють чітку послідовність виконання кожного виду робіт. СТП періодично змінюються за складом та змістом, що пов’язано з тим, що з часом у виробництві з’являються нові «вузькі місця», які потребують свого вирішення, а також з необхідністю впровадження нових, більш раціональних способів виконання стандартизованих раніше робіт.
Контроль досягнення цілей і завдань підприємства в галузі якості продукції і ефективного використання ресурсів здійснюється генеральним директором підприємства. В разі необхідності генеральний директор організовує комісію по проведенню аналізу причин, які заважають досягненню поставлених цілей і завдань, а також розробку і виконання з удосконалення системи.
Також до функцій КСУЯП і ЕВР відносяться здійснення правового забезпечення; технологічної підготовки виробництва; організації матеріально-технічного забезпечення; раціонального використання трудових ресурсів.
Організаційно-технічною основою системи є стандарти всіх категорій і «Комплексний план науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва і соціально-економічного розвитку колективу».
Контроль за дотриманням вимог КСУЯП і ЕВР, а також наявність необхідних умов для їх дотримання здійснюється керівниками підрозділів.
Розробку заходів щодо удосконалення методів контролю якості виготовлення продукції, впровадження прогресивних методів контролю, виявлення причин і винуватців браку здійснює відділ технічного контролю.
В сучасних умовах підприємства ВТК є контролюючою організацією, головний обов’язок якої полягає в запобіганні випуску продукції, що не відповідає СТП та інструкційно-технологічним картам, технічним описам.
Якість продукції значною мірою залежить від ефективного контролю, який дозволяє не лише своєчасно виявляти брак і припинити надходження недоброякісної продукції до споживачів, але і впливати на процес поліпшення якості продукції. Контроль за якістю продукції на підприємстві покладено на працівників – контролерів, обов'язками яких є перевірка продукції щодо відповідності стандарту, технічним умовам, розподілу готової продукції на вищі та нижчі сорти, перевірка стану устаткування, інструменту та іншого на робочому місці.
При пасивному контролі установлюється лише відповідність (або невідповідність) різних параметрів якості продукції вимогам тих чи інших нормативних документів (НД), на основі чого готова продукція поділяється на придатну і непридатну (браковану).
При активному контролі результати контрольних вимірювань використовуються для корегування роботи устаткування та усунення інших причин, що спричиняють відхилення від вимог НД, і при цьому не лише фіксують появу браку, а й запобігають його повторенню.
Постачальники відповідають за якість сировини та продукції, яку вони постачають, але, оскільки вони не завжди забезпечують її високу якість, більшість виробничих підприємств організують у себе вхідний контроль. Його особливість полягає у тому, що контролер, як правило, не знає умов виробництва у постачальника і не може безпосередньо впливати на процес виготовлення продукції. При поточному контролі здійснюється спостереження, оцінювання та регулювання ходу технологічного процесу. Наближення тих чи інших параметрів продукції до граничних значень свідчить про те, що у технологічному процесі часом можуть виникати неполадки. У цьому випадку слід вживати відповідних заходів, які б запобігли виникненню браку.
Тотальний контроль не можна застосовувати, оскільки у процесі контролю деякі вироби руйнуються або змінюють властивості. Але і для усіх інших виробів суцільний контроль коштує дорого, вимагає великих витрат часу. Тому неминучим є вибірковий контроль при якому перевіряється лише частина виробів з контрольованої партії. Вибірковий контроль доцільний лише в тому разі, якщо його режим старанно обґрунтований технічними та економічними міркуваннями.
З метою забезпечення високої якості продукції контрольні служби, а іноді і представники замовника здійснюють так званий «летючий» контроль усіх стадій виробництва, тобто контроль продукції або процесу, строк проведення якого не регламентований.
Винятково велику роль відіграє оперативний контроль за якістю продукції з боку майстрів, начальників цехів. Керівник, звичайно, не може контролювати все та замінити роботу контрольного персоналу та самоконтроль робітників. Тому він повинен вибрати невелику кількість найважливіших «точок» контролю робочих місць, операцій, видів продукції. Потрібно визначити також періодичність контролю. Мінімальна кількість найважливіших «точок» перевіряється щодня, а решта – щотижня, щодекади, раз на місяць або ще рідше.
Контроль за якістю продукції та дотриманням технології здійснюється працівниками технічного контролю підприємства, які реалізують такі види контролю: якістю надходження на підприємство сировини та напівфабрикатів, нагляд за правильністю їх маркування, складування та зберігання; дотриманням установленої технології та правильності оформлення відповідної документації щодо якості продукції; якістю внутрішньо заводської продукції (напівфабрикатів і заготовок) на відповідність їх галузевим стандартам, стандартам підприємства і технічним умовам; якістю виробленої продукції на відповідність її державним, галузевим стандартам, технічним умовам і зразкам.
Розглядаючи динаміку впливу засобів вимірювальної техніки, в т.ч. спеціалізованих, на якісні показники виробів, потрібно відмітити, що найбільша ефективність досягається на тому підприємстві, метрологічна служба якого є найбільш розвинутою. В цьому можна впевнитися на конкретних прикладах діяльності метрологічної служби таких галузей, які стоять вище середнього рівня як за оснащенням, так і за показником капіталовкладень. Це приладобудівельна, радіоелектронна, машинобудівна, авіаційна промисловість, випуск космічних апаратів та ін. Найбільша залежність від рівня розвитку засобів і методів контролю спостерігається в тих галузях, які мають вирішальний вплив на розвиток національної економіки.
На основі викладеного можливо встановити зв'язок між технічним рівнем та оснащеністю підприємств контрольно-вимірювальною технікою та підвищенням ефективності виробництва на підприємствах відповідної галузі.
Сучасне виробництво – це складна система з переробки сировини та матеріалів, елементів і вузлів у спеціалізовану товарну продукцію. Проблеми цієї розгалуженої системи безперервно зростають у зв'язку з процесами, що розвиваються, ускладненням продукції, технологічних процесів та обладнання, а також механізацією і автоматизацією виробництва. В цьому стрімкому зростанні складності виробничих процесів важливу, а інколи і вирішальну роль відіграють сучасні засоби вимірювальної техніки та засоби контролю, які дозволяють об'єктивно оцінити дефекти структури матеріалу, придатність окремих елементів виробів, впровадити міжопераційний контроль, контроль параметрів комплектуючих деталей та готової продукції.
Якщо першим фактором підвищення ефективності виробництва є вдосконалення технологічних процесів та обладнання, то другим, не менш важливим фактором вважають удосконалення методів і засобів вимірювань та контролю, адже у вирішенні проблеми якості продукції важливу роль відіграють вимірювання, як джерело об'єктивної інформації про якісні показники продукції на всіх етапах виробничого процесу.
В умовах сучасного розвитку промисловості надзвичайне значення надається ефективному використанню нових високоефективних вимірювальних приладів і методів їх застосування, що сприяють підвищенню ефективності виробництва.
Існує декілька варіантів розрахунку економічної ефективності від впровадження нової вимірювальної техніки, однак найбільш прийнятною є методика, яка застосовується для розрахунку економічної ефективності від впровадження винаходів. При цьому враховуються всі статті витрат, які змінюються у зв'язку з використанням нових методів або вимірювальних пристроїв та інших технічних засобів.
Собівартість продукції є співвідношенням окремих елементів витрат та інших форм видатків до загальних витрат, яких потребує виробництво тієї чи іншої продукції, а саме: на придбання матеріалів, палива, амортизацію, оплату праці і т.д. Склад статей собівартості наведений у відповідних інструкціях з урахуванням діючих цін. Розрахунок економічної ефективності проводиться за методом співставлення приведених витрат на виготовлення продукції до і після впровадження нового методу.
Приведені витрати – це сума собівартості та нормативного прибутку, тобто у загальному вигляді:
(3.1 ),
де Z – приведені витрати одиниці продукції (послуги), грн.;
С – собівартість одиниці продукції (послуги), грн.;
Вн – нормативний коефіцієнт капітальних вкладень;
К – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди, грн.
Річна економічна ефективність розраховується за формулою:
(3.2),
де Z1, Z2 – приведені витрати одиниці продукції до і після впровадження нової техніки, грн;
Nр – річний обсяг виробництва продукції після впровадження нової вимірювальної техніки.
Маємо:
(3.3),
де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після впровадження нової вимірювальної техніки;
К1, К2 – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди до і після початку використання нової вимірювальної техніки.
При розрахунках беремо до уваги, що нормативний коефіцієнт Вн = 0,15.
Собівартість одиниці продукції в наведеній формулі є сумою витрат, що змінюються, а не цехова або фабрично-заводська, і тим більше оптова ціна підприємства. Отже, якщо із застосуванням запропонованої нової вимірювальної техніки змінюються і витрати (на матеріали – См, заробітну плату – Сз, електроенергію – Се тощо), то собівартість буде сумою відповідних статей витрат:
(3.4),
Розрахунок приведених витрат за варіантами, пов'язаними з виробництвом та експлуатацією нових видів вимірювальної техніки, дає можливість достовірно визначити річний економічний ефект. Найбільш ефективним буде той варіант нової вимірювальної техніки, із впровадженням якої буде досягнуто мінімальних сум витрат на виробництво того чи іншого пристрою, для виготовлення якого впроваджуються нові методи чи засоби нової техніки, чим буде забезпечено економію на цих витратах.
Якщо впровадження нової вимірювальної техніки не потребує нових капіталовкладень, тобто К1 = К2 = 0, то економічну ефективність можна обчислити за формулою:
(3.5),
Так розраховується економічна ефективність впровадження нової вимірювальної техніки, наприклад, там, де використовуються спеціалізовані пристрої для потреб виробничого контролю, коли одні типи ЗВТ змінюються більш ефективними і дешевими, впровадження яких не потребує додаткових капіталовкладень.
За аналогічним методом розраховується також економічна ефективність від впровадження стандартизації, тобто співставленням витрат до і після введення нових стандартів.
У міжнародній практиці, використовуються вимоги стандарту ISO 10012–1:1992 «Вимоги до забезпечення якості вимірювального обладнання. Частина 1. Система метрологічної відповідності вимірювального обладнання».
В цьому стандарті встановлені основні характеристики щодо використовуваної постачальником системи підтвердження свого вимірювального обладнання. Він поширюється на лабораторії, які використовують систему якості згідно до настанови ISO/IEC 25:1990, в т.ч. на калібрувальні лабораторії, постачальників продукції та послуг, які використовують систему якості, що передбачає застосування результатів вимірювань для доказу відповідності продукції та послуг встановленим вимогам, інші організації які використовують результати вимірювань як доказ відповідності встановленим вимогам.
Метрологічним підтвердженням відповідності ЗВТ(засоби вимірювальної техніки) є сукупність операцій для підтвердження того, що це ЗВТ відповідає вимогам при його використанні за призначенням. Воно, серед іншого, передбачає калібрування та необхідне юстування або ремонт з подальшим повторним калібруванням, а також усі необхідні види пломбування та етикетування. Вимірювальним обладнанням є усі ЗВТ(засоби вимірювальної техніки), допоміжні пристрої з Інструкціями (рекомендаціями), які необхідні для виконання вимірювань. У стандарті розглядається лише те вимірювальне обладнання, що використовується при випробуваннях і контролі.
Під час організації нової або удосконалення діючої системи управління якістю продукції на підприємстві важливим є вивчення передового досвіду. Вважається, що низка передових ідей і принципів управління якістю продукції належить вченим і спеціалістам Японії та США. У США додержуються ідеї комплексного УЯП, яке розуміють як ефективну систему заходів щодо розробки, підтримання і поліпшення якості розробленої і виготовленої продукції службами даної організації. Ця діяльність дозволяє організації проектувати, виробляти і обслуговувати продукцію найекономніше і при цьому повніше задовольняти потреби споживача.
Управління якістю розуміють як адміністративну діяльність, що складається з чотирьох етапів: встановлення вимог до якості, оцінка відповідності продукції цим вимогам, прийняття заходів при невідповідності цим вимогам, подальше підвищення вимог до якості.
Новизна сучасного підходу до УЯП полягає в тому, що здійснюється інтеграція всіх раніше розроблених і перевірених на практиці методів в добре продуману і практично здійснювану систему. Діяльність з якості поширюється на всю структуру організації, має багатогранний характер, в ній приймає участь весь персонал, всі підрозділи, роботу яких координує відділ управління якістю.
В США вважають, що контроль якості суттєво впливає як на створення конструкції високого технічного рівня, так і на високоякісне виготовлення і обслуговування продукції в сфері експлуатації. Тому контроль якості продукції посилюється на всіх стадіях життєвого циклу продукції, він носить не тільки перевірочний, але й аналітичний характер. Такий контроль прийнято називати всебічним. Він поділяється на чотири стадії: контроль за розробкою нової конструкції, вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів, контроль якості виготовлення і контроль якості обслуговування продукції у споживача.
Контроль за розробкою нової продукції передбачає розробку і встановлення вимог до якості і технічного рівня майбутньої продукції. Зусилля вхідного контролю матеріалів і комплектуючих виробів спрямовані на те, щоб запускати у виробництво тільки ті, які повністю забезпечують якість готової продукції. Контроль якості виготовлення продукції передбачає план контролю, тобто розподіл контрольних операцій по ходу технологічного процесу, забезпечення на фініші продукції, що відповідає заданим вимогам і задовольняє вимоги споживача.
В системах УЯП передбачаються спеціальні випробування і дослідження, які забезпечують виключення причин виникнення дефектів.
Система всебічного контролю охоплює всю організацію, її підрозділи, групи персоналу і дозволяє здійснювати постійний, скоординований контроль за ходом створення і виготовлення продукції. Такий контроль багато фірм поширюють і на сферу обслуговування своєї продукції у споживача. Само собою зрозуміло, що конкретний зміст дій в рамках всебічного контролю визначається особливостями організації, її структурою, масштабом і характером продукції.
Всебічний контроль якості є організаційною формою розподілу прав і обов'язків між підрозділами і персоналом, пов'язаних з забезпеченням якості. В такий спосіб вище керівництво фірми звільняє себе від дріб'язкових турбот і не гає часу на подолання повсякденних непорозумінь у виробництві.
При здійсненні всебічного контролю американці прагнуть реалізувати два таких положення: перше – всебічний контроль – це справа кожного, і друге – проголошення загальної турботи про якість може привести до загальної безвідповідальності. Тому керівництво фірми повинно розуміти, що окремі операції по поліпшенню якості, які виконують окремі виконавці і підрозділи, будуть виконуватись належним чином і ефективні лише тоді, коли вони добре організовані в рамках сучасної служби управління якістю.
В американській практиці управління якістю велику увагу приділяють витратам, пов'язаним зі створенням високоякісної продукції, з підвищенням і забезпеченням її якості. Такі витрати називаються затратами на якість і складаються з затрат на технічний контроль, на розробку і проведення заходів профілактичного характеру і втрат від браку.
Американська практика з підвищення якості широко використовує статистичні методи. Використовуються контрольні карти, які дозволяють систематизувати і накопичувати інформацію про дефекти продукції, що повторюються. Використовуються таблиці вибіркового контролю з поширенням результатів оцінки якості на всю сукупність продукції, використовуються методи теорії ймовірності як для оцінки надійності, так і для прогнозування змін інших показників якості.
На американських підприємствах широко використовують вмонтовані технічні засоби контролю, в яких запрограмовані ті чи інші методи статистичного контролю. Такі засоби контролю не тільки накопичують, але і обробляють цю інформацію і видають необхідні дані для прийняття рішень.
Особливе місце в роботах з якості в США, а також практичній діяльності фірм, займає маркетинг [5].
Для поліпшення якості конкретних виробів на американських фірмах використовують метод складання програм поліпшення якості. Такі програми передбачають систематизований перелік всіх необхідних заходів технічного, організаційного або іншого характеру, виконання яких дозволить досягнути встановленого рівня якості.
Американські спеціалісти завжди прагнуть підкреслити складність проблеми якості не тільки в глобальному масштабі, але і в кожному конкретному випадку. Для їх практики характерним є глибокий аналіз кожного дефекту не тільки для його виправлення, а для пошуку і усунення причини його виникнення. Такий спосіб виявляється ефективним і веде до стійкого поліпшення якості. Особливо ретельно розглядають ті випадки, коли причиною дефекту є дія людини.
Надається велике значення юридичній відповідальності виробників і торгівлі за якість. Виробник і торговельне підприємство зобов'язані законом компенсувати шкоду споживачу, яку він отримав в результаті використання неякісної продукції. В судах введено таке поняття як «сувора відповідальність за якість виготовленої продукції». При цьому використовуються два основні принципи: юридична відповідальність виробника і фірми-продавця за прийняття негайних заходів по обслуговуванню продукції незадовільної якості або її заміні; наявність повної, точної і достовірної інформації про строк служби, безпеку і показники якості [1].
Виробник і торговельна організація при суворій відповідальності за якість виготовленої продукції повинні приймати на себе відповідальність не тільки за експлуатаційні властивості продукції, але і за її дію на навколишнє середовище, безпечність в умовах експлуатації.
Заслуговує на увагу японський досвід УЯП, який дозволив цій державі випускати товари високої якості і дешевші, ніж аналогічні американські і західноєвропейські. Феномен Японії пояснюється декількома причинами.
По-перше, японський економічний розвиток спрямований на випуск конкурентоздатної продукції, на випуск її вищої якості, ніж у інших країн-виробників аналогічної продукції. Така цільова установка обумовлена бідністю природних сировинних і енергетичних ресурсів Японії, а відтак, для ефективного функціонування і розвитку економіки необхідно, з однієї сторони, ввозити сировину і пальне, а з другої – вивозити і з вигодою продавати як можна більше готової продукції, а це можливо тільки за умов її високої якості.
По-друге, широко поширеною в промисловості країни є система УЯП, яка охоплює всю діяльність фірми, базується на теорії Комплексної системи УЯП, яка увібрала в себе кращі досягнення інших країн.
По-третє, досягнення Японії – це заслуга менеджерів підприємств. Вона полягає в тому, що вони змогли практично реалізувати принципи і методи Комплексної системи УЯП успішніше, ніж будь-яка інша країна [8].
Таким чином, у розділі охарактеризовано Комплексну систему управління якістю продукції за допомогою принципів управління якістю, покладених в основу міжнародних стандартів ISO 9000 : 2000. Розглянуто принципи, функції, стандарти підприємства, які визначають ефективність функціонування Комплексної системи управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (КСУЯП і ЕВР). Розглянуто активний та пасивний види контролю якості продукції. Охарактеризовано зв'язок між технічним рівнем та оснащеністю підприємств контрольно-вимірювальною технікою та підвищенням ефективності виробництва на підприємствах. Вивчено передовий досвід США та Японії щодо управління якістю продукції на підприємствах.
Висновки
Основною метою курсової роботи є всебічне вивчення теоретичних та практичних аспектів управління якістю продукції на підприємствах.
Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі зроблено наступне.
У розділі 1 вивчено сутність понять «якість продукції», «рівень якості продукції». Охарактеризовано абсолютний та відносний рівні якості продукції. Проаналізовано одиничні показники оцінки якості продукції: призначення, надійності, довговічності, безпечності, екологічності, економічності, ергономічності, естетичності, патентно-правовий. Для оцінювання якості (технічного рівня) знарядь праці визначено найбільш важливі одиничні показники: надійність; довговічність; ремонтопридатність. Проаналізовано 3 етапи визначення рівня якості продукції, а також методи оцінки якості, які використовуються в межах кожного етапу. Так, на першому етапі – вимірювання показників якості рекомендується використовувати експериментальний, розрахунковий, експертний методи. У межах другого етапу - вибору базових показників для порівняння використовуються нормативний метод, метод бенчмаркінгу. Третій етап – порівняння показників якості нової продукції з базовими і визначення доцільності виробництва нової продукції передбачає використання диференційного та комплексного методів оцінки якості продукції..
У розділі 2 вивчено сутність поняття «система контролю якості продукції». Визначено вимоги до ефективної системи контролю якості на сучасних підприємствах. Наведено види контролю за низкою критеріїв. Розглянуто особливості організації технічного контролю якості продукції на підприємстві. Вивчено сутність поняття технічного контролю, загальні принципи раціональної організації; види технічного контролю за низкою критеріїв; завдання технічного контролю. Також у розділі вивчено основні характеристики Тотальної системи управління якістю TQM, науково-практичні розробки закордонних вчених Е. Демінга, Дж. Джурана та Ф. Кросбі. Проаналізовано етапи Тотальної системи управління якістю; системи, що входять до складу TQM. Детально вивчено функціонально-вартісний аналіз оцінки якості продукції: сутність, основні принципи, мета, етапи здійснення.
У розділі 3 курсової роботи охарактеризовано Комплексну систему управління якістю продукції за допомогою принципів управління якістю, покладених в основу міжнародних стандартів ISO 9000 : 2000. Розглянуто принципи, функції, стандарти підприємства, які визначають ефективність функціонування Комплексної системи управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (КСУЯП і ЕВР). Розглянуто активний та пасивний види контролю якості продукції. Охарактеризовано зв'язок між технічним рівнем та оснащеністю підприємств контрольно-вимірювальною технікою та підвищенням ефективності виробництва на підприємствах. Вивчено передовий досвід США та Японії щодо управління якістю продукції на підприємствах.