1.Визначення поняття PR.Причини його виникнення.

Існує понад 500 визначень поняття PR. Кожне з них акцентує на різних характеристиках, але їх об'єднує найсуттєвіше положення про те, що зв'язки з громадськістю — це відносини між певною організацією (державною, громадською, приватною) та громадськістю.

Згідно зі словником «Webster's Dictionary» PR — це заплановані, тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзичливих стосунків і взаєморозуміння між організацією та її громадськістю. ^[1]

Український вчений Г. Г. Почепцов визначає PR як «науку про управління громадською думкою».

Англійський вчений Сем Блек ^[2] дає своє трактування поняття PR як «плановані, тривалі зусилля, спрямовані на створення та підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією та її громадськістю».

Усі визначення збігаються в одному: PR стосується кожного, в кого є контакти з іншою людською істотою, або організацією, або соціальною думкою.

Узагальнене визначення: PR — це наука і мистецтво організації та здійснення зв'язків суб'єктами управління економічною, соціальною, політичною і духовно-культурною діяльністю з громадськістю, досягнення взаєморозуміння і доброзичливості між особистістю, закладом та іншими людьми, групами людей або суспільством загалом за допомогою поширення пояснювального матеріалу, розвитку обміну інформацією.

Існують кілька груп об'єктивних причин виникнення і розвитку наукового знання, професії та галузі "зв'язки з громадськістю".

1. Економічні причини виникнення PR лежать в наростаючому прагненні виробничо-комерційних фірм позиціонувати себе в очах учасників ринку (споживачів продукції, акціонерів, постачальників, партнерів, владних структур, ЗМІ та ін.) Як організації з бездоганною діловою репутацією, що створюють і зміцнюють свій позитивний клієнтоорієнтований імідж. Даний підхід передбачає, що в кінцевому підсумку підвищиться дохід організації. Крім цього, останнім часом спостерігається об'єктивна тенденція до переваги значущості комерційної над виробничої складової економіки. Іншими словами, на сучасному етапі торговий оборот ресурсів є більш важливим елементом бізнесу, ніж володіння потенційними ресурсами, що веде до підвищення важливості PR. Чим більше в просторі комерційних зв'язків і комунікацій, тим більше поле діяльності для фахівців з реклами та зв'язків з громадськістю.

2. Політичними причинами виникнення PR служать кардинально змінилися тенденції розвитку суспільних відносин, безумовне неприйняття суспільством пережитків минулого в процесі державного будівництва, таких як одноосібна беззастережна влада, політичний деспотизм і диктат, монархічество і т.д. На сучасній світовій політичній арені все більшу популярність і силу набирають демократичні форми управління та комунікації. Зараз кожна цивілізована держава змушене створювати і підтримувати свій позитивний імідж сприятливого взаєморозуміння не тільки на міжнародній арені, а й серед власного населення. Крім цього, зростаюча конкурентна боротьба за голоси електорату між політичними партіями і рухами за посилення свого впливу в суспільстві також може бути віднесена до об'єктивних причин, що стимулює розвиток професії "фахівець зі зв'язків з громадськістю".

3. Ідеологічною причиною виникнення PR є незгасними прагнення тих чи інших соціально-суспільних верств (станів, каст, національних або релігійних утворень і т.д.) та організаційних структур впливати на цільові громадські групи для пропаганди та впровадження в їх свідомість своїх поглядів і переконань, міняючи світогляд громадськості.

4. Соціальними причинами виникнення PR можна назвати таке явище, як динамічний розвиток процесів зближення народів та глобалізації - усвідомлення людьми свого загальнолюдського єдності і крихкості нашого світу, пашів цивілізації. Через це зросла потреба в обміні інформацією для поліпшення взаєморозуміння та взаємодії між різними групами населення однієї країни різної регіональної приналежності. Крім цього, на базі взаємного інформування та розширення комунікаційних контактів визнання світовою спільнотою необхідності зміцнення міжнародної безпеки і співпраці.

2. поняття технології та pr технології.Різновиди PR.

Сфера public relations повязана з вивченням різних соціальних тенденцій, аналізом існуючої ситуації, прогнозуванням наслідківпринятих рішень, аналізом и интерпретацією свідчень про суспільну думку і позиції різних сторін на існуючі проблеми. Діяльність спеціаліста по звязкам з суспільством включає в себедослідження, прогнозування і втілення в життя програм, визначення ефективності їх впливу насуспільство. Для успішного виконання вище вказаних дій спеціалісти по звязкам з суспільством застосовують різні PR-техно-логії.

Люіс Дэйвіс пропонував наступні визначення поняття технологія: «Технологія —це поєднання кваліфікаційних навиків, спорудження, інфраструктури, инструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перевтілень в матеріалах, информації чи людях». «PR-технологія –це реалізуюча засобами PR соціально-коммунікативна технологія управління коммунікаціями базисного субєкта PR з його цільовими общественностями, представляющая собой совокупность последовательно применяемых процедур, приемов и способов деятельности, направленных на наиболее оптимальную и эффективную реализацию целей и задач субъекта управления в определенное время и в определенном месте». Существует несколько разновидностей пиар-технологий. Белый PR олицетворяет собой информационную открытость, сведения об объекте пиара даются только правдивые. Белый пиар ориентируется на преимущества компании. В условиях конкуренции на современном рынке для каждой компании важен её имидж, степень доверия клиента, тот образ услуги/товара, который возникает у покупателя при упоминании организации. Целью белого пиара является формирование и поддержание положительного имиджа. В свою очередь, сформированный благоприятный имидж организации играет на руку её эффективности и конкурентоспособности на рынке. К тому же положительный имидж, как правило, способствует повышению престижа, а, следовательно, авторитета и влияния организации.

Черный PR. Его истинное значение до сих пор остается предметом дискуссий. В понимании некоторых, черный PR - размещение в СМИ «заказных» публикаций или оплата «блокировок» для готовящихся нежелательных по ряду причин публикаций. Для других черный PR - любой вид пиар-деятельности, оплачиваемой «черным налом». В любом случае, трактовки данного вида пиара говорят о предоставлении ложной/негативной информации. Основными целями «черного пиара» являются: вытеснение конкурентов с рынка; завоевание влияния на органы власти, партнеров, поставщиков; нейтрализация негативно настроенных групп населения или организаций.

Серый PR порожден описанным выше разделением PR на черный и белый по факту наличия или отсутствия оплаты публикаций. Он определяет исключительно финансовую сторону отношений PR-специалистов с редакциями СМИ. Использует различные способы воздействия, характерные как для черного, так и для белого пиара. Также может выступать как одна из разновидностей черного пиара, когда предоставляемая информация является правдивой, но сосредоточена исключительно на негативных аспектах объекта пиара (например, при желании навредить конкуренту не нарушая закон).

Кровавый PR. Это определение употребляется для характеристики информационной составляющей терроризма.

PR цвета хаки. Информационное воздействие на противника в ходе военных действий, текущая пропагандистская работа с военными кадрами, СМИ и населением. В большинстве крупных военных соединений многих стран мира существуют под различными названиями управления пропаганды и контрпропаганды. Как правило, свою деятельность они не афишируют.

Желтый PR. Название ассоциируется с использованием скандалов, раздуванием сенсаций, папарацци, эпатажем – тем, чем обычно занимается желтая пресса. Характерно, что термин был даже зарегистрирован продюсером

Зеленый PR. Массированное, принимающее порой агрессивную форму воздействие на общество гринписовцев и членов других экологических организаций. Хотя существует и другое определение: зеленый PR получил свое название от цвета американской валюты.

3. Види діяльності які включає в себе ПР.

PR можно разделить на 3 большие группы: политический, торговый (маркетинг-реклама) и медиа-PR.

Политический PR это прежде всего процесс управления информацией, направленный на достижение определённой цели. Казалось бы, позиционирование себя с лучшей стороны характерно не только для политиков, но и для бизнесменов. Есть ли отличия между бизнес - PR и политическим PR? Несомненно, есть. Прежде всего это прослеживается при изучении целей двух структур. Если в политическом PR первоочередной задачей является набор определённого количества голосов на выборах. При этом PR-кампания совершается в кратчайшие сроки.

Для компаний же срок не представляет особой важности, гораздо более важен конечный результат. Для компании важно постепенное укрепление своего положения в глазах потенциальных покупателей, клиентов, инвесторов и т.д. То есть, можно сказать, что при одинаковых инструментах, цели политического и бизнес PR не совпадают. Последний вид паблик рилэйшенз направлен на долгосрочный результат.

PR-кампании – вещь сложная, занимаются ею специально обученные специалисты. Любая PR - кампания начинается с подготовительного этапа. PR- кампания обычно включает в себя: социологические исследования, разработку стратегии проведения конкретной кампании, разработку креативного обеспечения кампании, внешний мониторинг, издание специальных статей в СМИ, подготовку наглядной агитации, производство телевизионных и радио роликов, создание информационных поводов, а также может включать в себя имидж-сопровождение кандидата, работу с политическими и общественными организациями, а также юридическое сопровождение.

Политический PR включает в себя следующие мероприятия:

- Организация и проведение предвыборных кампаний.

- Социологические исследования.

- Разработка стратегии проведения кампаний.

- Имидж-сопровождение Кандидата.

- Разработка креативного обеспечения кампании.

- Юридическое сопровождение предвыборной кампании.

- Внешний мониторинг.

- Задействование федеральных и региональных СМИ.

- Издание специальных выпусков и приложений в СМИ, в том числе программ на ТВ и радио.

- Информационное противодействие PR-службам конкурирующих партий и кандидатов.

- Подготовка и производство наглядной агитации: используются средства наружной рекламы - щитовая реклама, листовки, плакаты, растяжки, флаеры и т.д.

- Работа с политическими и общественными организациями.

- Проведение специальных мероприятий.

- Создание информационных поводов.

Из содержания первой группы вытекает следующее определение: связи с общественностью – это:

- создание и поддержание хорошего имиджа какой-либо личности или партии, какого-либо властного органа в политической сфере;

- организация избирательной кампании; организация пресс-конференций с участием политиков;

- борьба со слухами в политической сфере; лоббирование в различных органах власти;

- подготовка отчётов о работе какой-либо властной структуры и представление его публике или другой политической структуре;

- налаживание контакта между обществом и политическими структурами;

- разработка Конституции государства или законопроектов;

- организация гостеприимных приёмов глав или представителей других государств и т.п.

Вторая группа – PR в сфере торговли, следовательно, определение данного PR таково: связи с общественностью – это:

- создание и поддержание хорошего имиджа какой-либо торговой организации, товара, создающего этот товар предприятия;

- реклама товаров и услуг, торговых фирм; создание брэндов и логотипов торговых фирм, а также товаров;

- организация рекламных кампаний, раскрутка товаров и услуг.

Третья группа – PR в сфере СМИ. Связи с общественностью – это:

- написание и публикация материалов в прессе;

- подготовка информации на телевидении; - организация мероприятий в СМИ для привлечения внимания публики;

- реклама;

- «создание» новостей;

-создание положительного имиджа компании или отдельных личностей;

- убеждение общества с помощью СМИ

4. система засобів масової комунікації та її елементи

Система засобів масової комунікації — це сукупність взаємодіючих комунікативних каналів, засобів, форм і методів підготовки, збирання, перерозподілу і передачі інформації, а також встановлення та здійснення контактів між суб’єктами економічних, соціальних, політичних, духовно-культурних відносин.

Система масової комунікації (далі - СМК) складається з таких елементів: - керівний орган СМК; - трудовий колектив СМК; - відповідальні виконавці за зв’язки з громадськістю; - технічні засоби СМК; - апарат підготовки, збору, збереження, порівняльного аналізу та оцінки інформації;

- текстовий потік інформації, тобто вказівок, інструкцій, розпоряджень; - зворотний зв’язок з виконавцями і громадськістю.

Керівний орган СМК, який очолює перший керівник організації, зазвичай включає керівника і провідних спеціалістів служби зв’язків з громадськістю. Його головним завданням є розробка структури і стратегії системи масових комунікацій, регулювання, контроль та управління діяльністю всіх структурних елементів системи і трудового колективу.

До трудового колективу системи масових комунікацій входять фахівці транспортних, телефонних, телеграфних, радіо- і телевізійних мереж, спеціалісти з підготовки звернень і повідомлень, рекламних матеріалів, забезпечення зворотного зв’язку. При цьому в трудовому колективі також є відповідальні виконавці з різних аспектів і проблем зв’язків з громадськістю.

Наприклад, за розробку рекламних матеріалів, їхній зміст, дизайн і розміщення, просування до цільової аудиторії відповідає спеціально призначений спеціаліст високої кваліфікації. За роботу транспорту, телефонних і телевізійних кабельних мереж, радіозв’язку і сотових телефонів відповідають інші спеціалісти.

Матеріально-технічну базу СМК становлять технічні засоби, до яких належать: телефонні лінії, телеграфний зв’язок, факс, сотовий телефон, радіозв’язок, преса, телебачення, всі види транспорту та ін. Конкретні засоби матеріально-технічної бази системи масових комунікацій тієї чи іншої організації (фірми, корпорації) визначає керівний орган СМК відповідно до реальних власних потреб і фінансових можливостей.

Важливу роль у системі масових комунікацій виконує апарат підготовки, збору, збереження, порівняльного аналізу та оцінки інформації, без якої навіть найдосконаліші технічні засоби СМК не здатні нічого зробити. Тому у складі апарату з підготовки і просування інформації мають бути спеціалісти високого класу, які добре знають усі галузі суспільного життя, економіки, політики, виробництва, торгівлі, ринку, засобів масової інформації, соціальної сфери та культури.

Текстовий потік інформації, тобто просування звернень, повідомлень, вказівок, інструкцій та розпоряджень цілковито залежить від якості роботи апарату з підготовки інформації і всіх елементів системи масової комунікації.

Зворотний зв’язок у системі масових комунікацій має бути безперервним і надійним, його організують і здійснюють або спеціальні агенти зі служби ПР, які працюють безпосередньо в цільових аудиторіях, або довірені (підготовлені й перевірені) представники певної цільової аудиторії.

Створення та ефективне функціонування системи масових комунікацій потребують правильного розуміння і дотримання таких принципів:

1. Посилення аудиторних можливостей СМК за рахунок роботи з персоналом, постійного підвищення кваліфікації членів трудового колективу та поліпшення їхніх морально-психологічних якостей, зацікавленості своєю працею.

2. Контроль за нормами поведінки всіх елементів СМК, зокрема персоналу, на всіх етапах формування системних відносин засобів масової комунікації.

3. Цільова орієнтація на конкретних партнерів, клієнтів, споживачів товарів і послуг, пропонованих фірмою.

4. Розвиток корпоративного духу, кооперативних взаємозв’язків суб’єктів господарювання, створення сучасного фірмового стилю і високого іміджу.

5. Грамотна робота з персоналом, створення сучасної системи мотивації праці членів трудового колективу відповідно до основних цілей організації.

6. Посилення уваги до створення повного обсягу необхідного інформаційного масиву для прийняття стратегічних і оперативних рішень з функціонування та розвитку фірми (організації).

Здатність до швидкого реагування та дій, діловитість і наявність сильних особистісних якостей у керівника та спеціалістів ПР-служби .

5. основні принципи створення та ефективного функціонування системи масових комунікацій Створення та ефективне функціонування системи масових комунікацій потребують правильного розуміння і дотримання таких принципів:

1.Посилення аудиторних можливостей СМК за рахунок роботи з персоналом, постійного підвищення кваліфікації членів трудового колективу та поліпшення їхніх морально-психологічних якостей, зацікавленості своєю працею.

2.Контроль за нормами поведінки всіх елементів СМК, зокрема персоналу, на всіх етапах формування системних відносин засобів масової комунікації.

3.Цільова орієнтація на конкретних партнерів, клієнтів, споживачів товарів і послуг, пропонованих фірмою.

4.Розвиток корпоративного духу, кооперативних взаємозв’язків суб’єктів господарювання, створення сучасного фірмового стилю і високого іміджу.

5.Грамотна робота з персоналом, створення сучасної системи мотивації праці членів трудового колективу відповідно до основних цілей організації.

6.Посилення уваги до створення повного обсягу необхідного інформаційного масиву для прийняття стратегічних і оперативних рішень з функціонування та розвитку фірми (організації).

7.Здатність до швидкого реагування та дій, діловитість і наявність сильних особистісних якостей у керівника та спеціалістів служби зв’язків з громадськістю.

Існують і використовуються й інші принципи, однак лише дотримання вищеназваних принципів у їх взаємозв’язку забезпечує ефективне функціонування системи масових комунікацій.

Ключову роль у вдалій реалізації багатогранної і дуже складної СМК відіграють засоби зв’язку в суспільстві, наявність інфраструктури технічних засобів, сучасного стану засобів автоматизації і комп’ютеризації.

6. стратегічні комунікації та основні напрями стратегічних комунікацій в туризмі.

«У найбільш широкому розумінні стратегічні ко- мунікації є процесом інтеграції досліджень сприйняття аудиторії та зацікавлених сторін (стейкхолдерів) і врахування отриманих резуль- татів під час реалізації політики, планування та операцій на кожному рівні. Стратегічні комунікації – це спрямування за одним вектором множини різних видів діяльності (наприклад по- літичний процес, зв’язки з громадськістю, інформаційні операції тощо), кожна з яких справляє вплив на підтримку національних цілей. Страте- гічні комунікації, по суті, означають обмін (тобто під час спілкування) смислами/ідеями на підтримку національних цілей (тобто стратегічно). Для цього процесу слухання є так само важливим, як і транслювання». За відсутності єдиного визначення стратегічних комунікацій існує, проте, низка їх смислоутворювальних характеристик, присутніх у біль- шості запропонованих на сьогодні дефініцій. Стратегічні комунікації передусім є діяльніс- тю з гармонізації тем, ідей, образів і дій. Прийнято вважати, що стратегічні комунікації це не просто питання «повідомлення», «відправника» і «отримувача» за класичною схемою комунікативного акту. Стратегічні комунікації передбачають діалог і підхід до побудови відносин на основі уважного ставлення до культурних та історичних особливостей, місцевих способів ведення справ і виявлення місцевих лідерів думок. У військовій сфері, як правило, йдеться про гармонізацію всіх заходів у сфері публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю та (військових) інформаційних операцій. Отже, стратегічні комунікації є одночасно і процесом (узгодження слів і справ з метою впливу та надання інформа- ції), і результатом цього процесу. Стратегічні комунікації спрямовані на підрив і делегітимізацію противника у спосіб на- буття підтримки й визнання з боку місцевого на- селення, електорату своєї країни, міжнародної громадськості та всіх інших цільових груп. Сут- ність стратегічних комунікацій полягає в тому, що сформульовані для різних цільових аудиторій месиджі не конфліктують (не протирічать) один з одним. Ефективними вважаються такі стратегічні комунікації, що не вичерпуються спрямуванням на одну конкретну цільову аудиторію, а беруть до уваги ймовірні наслідки сприйняття кон- кретного месиджу всіма іншими можливими цільовими аудиторіями1 . Згідно з науковими підходами Дж. Ная-мол.

7. роль системи масових комунікацій у зв'язках з громадськістю

8. Засоби масової інформації: сутність, цілі, функції, права та обов’язки

Засоби масової інформації (ЗМІ) — преса, радіо, телебачення — це самостійна індустрія, спрямована на формування громадської думки, національної політичної свідомості та самосвідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів, які забезпечують масове тиражування і швидку передачу словесної, образної та музичної інформації.

Кожна форма ЗМІ має свою знакову систему: друк чи преса — письмове слово або візуальний образ; радіо — усне слово, музику; телебачення — синтез усного слова, рухомого зображення та музики.

Преса — це масові періодичні друковані видання, тобто газети та журнали.

Радіо — це комплекс електронно-технічних пристроїв з унікальними, практично необмеженими можливостями передачі звуків на значні відстані, що робить його доступним для широких верств населення. Люди слухають радіо, займаючись іншими справами, і при цьому отримують вичерпну інформацію про всілякі події. Це і новини, і розважальні програми, і театр, і ринок. Тобто радіо спроможне живою, реальною мовою, різними звуками передавати інформацію безпосередньо з місць подій.

Телебачення являє собою складний електронно- і лазерно-технічний, технологічний і організаційно-функціональний комп­лекс, здатний передавати на великі відстані одночасно чорно-біле і кольорове зображення предмета, який рухається, суспільних чи природних подій, явищ, процесів, звуків, мови і музики.

Телебачення впливає на всі сфери життя, побуту, дозвілля, ділової активності, залучає до обговорення важливих соціальних проблем, формує погляди, громадську думку, екологічну етику, життєву позицію та менталітет людини, створює зворотний зв’язок з багатомільйонною аудиторією.

Ці контакти, впливи через комунікації формують національну свідомість і самосвідомість, сприяють гармонійному розвитку суспільства, формуванню почуття морального зв’язку з епохою.

Сьогодні в Україні в умовах демократизації суспільства існують і активно функціонують телекомпанії різних форм власності: держав­ні, громадські, муніципальні, акціонерні, кооперативні, приватні.

Державна телекомпанія — організація, яка діє від імені держави і на державні кошти, виражає погляди держави, різних гілок влади і обстоює їхні інтереси.

Міждержавна телекомпанія — заснована на міждержавних спільних угодах організація, яка діє на основі статуту, який приймається представниками держав-засновників.

Громадські телекомпанії — це такі, співзасновниками яких є державні органи, юридичні особи та громадяни.

Недержавні телекомпанії засновуються одним або кількома юридичними чи фізичними особами (приватно-комерційні канали, кабельні мережі).

Зрозуміло, що будь-яка форма організації телебачення має свою соціально-економічну і політичну базу, представляє і обстоює інтереси певних соціальних, економічних, політичних і духовно-культурних сил (кланів, партій, етнічних утворень тощо).

ЗМІ покликані виконувати три основні завдання:

1. об’єктивно висвітлювати в пресі, на радіо і телебаченні найважливіші події в країні і світі;

2. поширювати за ініціативою ділових кіл та громадськості комерційну інформацію, зокрема рекламу;

3. ініціювати позитивні зміни в суспільстві з метою підвищення темпів виробництва, конкурентоспроможності національної економіки, стабільного політичного розвитку.

Вирішуючи ці завдання, засоби масової інформації виконують усебічну роботу в галузі інформатизації суспільства, формуванні та функціонуванні економіки, політики, соціальної сфери і культури.

Аналіз свідчить, що ЗМІ мають певні наповнені конкретним змістом ознаки, які обумовлюють виконання певних функцій.

Особливе місце посідає економічна ознака ЗМІ, яка зумовлює наявність і здійснення виробничо-комерційної, ринково-інформа­ційної та інших функцій, від виконання яких залежить стабільність корпорації (фірми) на ринку зокрема і в суспільстві загалом.

Соціальна ознака ЗМІ характеризує виконання ними роботи із забезпечення належних умов праці, захисту інтересів окремих верств населення, охорони навколишнього середовища. Ця ознака зумовлює потребу у виконанні функцій соціального захисту, працезабезпечення різних верств населення, охорони довкілля тощо.

Найважливішою є управлінська ознака ЗМІ, яка характеризується організацією взаємодії ЗМІ із суспільством і передбачає такі функції: мотивацію праці, планування, організації, контролю, обліку, координації та керування суспільною діяльністю, взаємодією суб’єктів виробництва і ринку.

Ринково—інформаційна функція

Правова ознака ЗМІ характеризує їх активну участь разом з державними органами і громадськими організаціями у розробці та розгляді нормативних і законодавчих актів та їх практичній реалізації. Вона передбачає виконання таких функцій, як організаційно-правова, нормативно-регламентуюча тощо.

Творча ознака ЗМІ характеризується їх здатністю і можливос­тями впливати на громадськість за допомогою численних чин- ників, зокрема документальних, емоційних, масових та ін. Ця ознака обумовлює виконання таких основних функцій: комунікативної, інноваційної, зображувальної.

Усі названі ознаки ЗМІ і функції, передбачені цими ознаками, безумовно, є важливими, їх потрібно знати й ураховувати в практичній діяльності будь-якої організації.

Водночас аналіз засвідчує, що найважливіша ознака ЗМІ, управлінська, обумовлює п’ять надзвичайно важливих функцій, що й призвело до хибного визначення ЗМІ як четвертої гілки влади, адже кожна форма ЗМІ, зокрема телебачення, не може бути загальною у своєму впливі на населення, вони виражають і обстоюють інтереси певних соціально-політичних сил.

Засоби масової інформації мають право на свободу слова, збору, оброблення і поширення актуальної економічної, політичної, соціальної та духовно-культурної інформації через пресу, радіо і телебачення. Це широкі права.

Разом із широкими правами ЗМІ мають встановлені законом обов’язки, зокрема:

• висвітлювати факти, події об’єктивно, без перекручень, такими, якими вони є;

• не збирати інформацію незаконними шляхами, використовуючи шантаж чи погрози учасникам подій;

• не поширювати чуток та пліток;

• не інтерв’ювати дітей та підлітків без згоди їхніх батьків;

• не оповіщати про серйозні пригоди та надзвичайні ситуації, доки не проведено їх досконалого аналізу;

• власна думка журналіста не повинна ображати присутніх;

• журналіст зобов’язаний відповідати за дані, отримані з державних та громадських джерел, наводити точні посилання на першоджерела інформації.

9. Зв’язки і співпраця туристичних підприємств зі змі.

Зв’язки і співпраця зі ЗМІ є єднальною ланкою для всіх сфер економічної, політичної, соціальної та духовно-культурної діяльності, між керівництвом і об’єктами управління, між фірмами, корпораціями, компаніями та споживачами й партнерами. Така співпраця, безумовно, передбачає зворотний зв’язок. При цьому дуже важливо своєчасно встановлювати наявність як позитивного, так і негативного зворотного зв’язку.

Важливо зрозуміти, що за негативного зворотного зв’язку сигнал, який спрямовується від керованої системи (у нашому випадку від громадськості), реагує нормально, процес відбувається без збоїв, система стабілізується, новий товар користується попитом, має постійний і стабільний збут, його виробництво доцільно збіль­шувати.

За позитивного зворотного зв’язку сигнал від керованої системи підтверджує помилковість обраної стратегії суб’єктом управління (ринок, фірма). Позитивний зворотний зв’язок відоб­ражає невирішене коло проблем в економіці, що пов’язано з не­платежами, нездатністю реалізувати продукцію, спадом виробництва, безперервними соціальними конфліктами тощо.

У зв’язку з цим механізм взаємодії, тобто передача повідомлень службою ЗЗГ засобам масової інформації, має бути досконалим, ефективним (схема 14).

У представленому механізмі дуже важливу роль відіграють повідомлення, тому вони завжди мають відповідати наступним вимогам:

1. повинні бути точними і зрозумілими, не суперечити прийнятим нормам;

2. складатися об’єктивно, без будь-яких перебільшень або, нав­паки, применшень;

3. інформація має передаватися заздалегідь;

4. відділ (служба) ЗЗГ має бути завжди відкритим і доступним для встановлення зв’язків із засобами масової інформації.

У кожній фірмі, компанії чи закладі мають бути підготовлені спеціалісти із ЗЗГ, які організують встановлення комунікацій зі ЗМІ.

Схема 14