Міністерство освіти і науки України
Харківська державна академія дизайну і мистецтв
Кафедра Українознавства
РЕФЕРАТ
По курсу: “ Українська мова”
На тему:
“Переклад як вид мовленнєвої діяльності.”
викон. студ. заочн. вітд.
групи ПД-14
Коденцов О.В.
перевірив к.ф.н., доц.
Борбунюк В.О.
Харків 2017р.
Використані джерела:
Українська мова за професійним спрямуванням - Шевчук С.В.
Наукова електронна бібліотека
періодичних видань НАН України. Сайт: http://dspace.nbuv.gov.ua
Актуальні проблеми науково-технічного перекладу : колективна монографія. – Дніпропетровськ : НГУ, 2007. – Вип. 2. – 256 с.
ЗМІСТ
Вступ
Переклад як мовленнєва діяльність;
Одиниці, види, функції перекладу;
Рівні мовної ієрархії при перекладі.
Висновки
Вступ
Переклад - це складне явище, у дослідженні якого в центрі уваги виявляються соціальні, психолінгвістичні, психологічні та культурні аспекти. Протягом своєї багатовікової історії переклад відігравав одну з важливих соціальних ролей, а починаючи з II-ї половини ХХ століття переклад мав величезну роль у становленні науково-технічних і комерційних зв’язків.
Переклад – це унікальна сфера, в якій значимі не тільки різні мови і культури, а іноді й цілі цивілізації. Переклад сам по собі виконує важливі соціальні функції, тому його треба розглядати тільки в сукупності з необхідністю людей задовольняти свої потреби в спілкуванні.
Сам переклад – це двомовна діяльність, яка являє собою особливий вид комунікації при якій відбувається безперервний процес осмислення (формування і формулювання) сприйнятої думки, тобто розуміння сенсу повідомлення на одній мові і “перетворення” це сенсу в задум, формування та формулювання на іншій мові.
Сьогодні переклад має статус окремої науки з чітко вираженим предметом, об’єктом дослідження і, відповідно, своєю термінологічною системою і є серйозною науковою дисципліною, яка може пояснити й описати основні положення перекладацької діяльності. За допомогою перекладу здійснюється опосередковане спілкування людей, які належать до різних культурних товариств, де культурним посередником є перекладач.
Виконуючи важливі соціальні функції, переклад як вид мовленнєвої діяльності, повинен розглядатися в сукупності усіх своїх функцій, своєї соціальної природи та реалізовувати потреби людей у спілкуванні. Переклад – це двомовна діяльність, що є особливим видом комунікації. Мовна діяльність реалізовується у 4-х видах, у тому числі: аудіювання, говоріння, читання, письмо, а переклад відноситься до складного виду мовленнєвої діяльності.
У найбільш класичному розумінні, переклад - процес трансляції значень мовних одиниць однієї системи знаків іншої системи.
Система знаків, яка використовується для вираження думок на будь-якій мові, називається виразними засобами цієї мови. За допомогою мови ми повідомляємо іншим людям те, чого вони не знають, а також дізнаємося думки інших людей. Мова служить засобом спілкування між людьми різних національностей. Думки, висловлені на одній мові з допомогою однієї системи знаків, тобто виразних засобів однієї мови, можуть стати зрозумілими для людей, які розмовляють іншою мовою, якщо в процесі спілкування вони будуть виражені за допомогою системи знаків і виразних засобів цього іншої мови.
Перекладачі є посередниками в процесі спілкування між людьми, що говорять на різних мовах. Переклад - це вид мовної діяльності, необхідний для забезпечення можливості спілкування між людьми, що говорять на різних мовах.
Процес перекладу полягає у:
1. Перекладач сприймає на слух або письмово те, що було виражено іноземною мовою і аналізує мовні засоби оригіналу.
2. Потім він осмислює те, що виражають мовні засоби оригіналу і співвідносить інформацію з наявними знаннями і досвідом.
3. Після цього перекладач синтезує те, що він сприйняв, і відтворює це на іншій мові (найчастіше - рідному) з метою передачі того, що стало власним знанням, іншій особі.
Одна з головних завдань перекладача полягає в максимально повній передачі змісту оригіналу. еквівалентність перекладу передбачає максимальну спільність змісту двох різномовних текстів. Головне перекладу не замінити засоби однієї мови засобами іншої мови, а висловити зміст оригіналу. З цього випливає важливий висновок про те, що переводяться не слова, які не граматичні конструкції та інші засоби язика оригіналу, а думки, зміст оригінального тексту. І навіть якщо нам зустрінеться дуже складний для перекладу текст, ми все одно будемо впевнені в тому, що неперекладних текстів немає, так як те, що було виражено на одній мові, можна висловити і на будь-якому іншому.
Причому труднощі при перекладі - це або труднощі, пов'язані з розумінням, які виникають від недостатнього знання мови оригіналу або недостатнього знання істоти предмета, тобто від нестачі спеціальних знань. Останнє є головною причиною так званих фактичних помилок.
Можна виділити також труднощі, пов'язані з виразом думки, що пояснюються слабким знанням мови, на який робиться переклад, або відсутністю в цій мові готових елементів для вираження того, що вже було висловлено засобами мови оригіналу. У цьому джерело стилістичних і граматичних помилок. Розрізняють переклад дослівний, буквальний, трансформаційний і адекватний.
дослівним є переклад при збігу структури пропозицій і порядку слів в англійській і російській мовах, коли пропозиція перекладається без істотних змін.
при буквальному перекладі залишають граматичні конструкції і порядок слів оригіналу, чужі рідної мови, і граматичне явище перекладається без урахування всього контексту. З точки зору перекладача-буквальний переклад можна розглядати як етап на шляху до досягнення адекватного перекладу.
трансформаційний переклад передбачає лексико-граматичні трансформації, пов'язані зі структурними та лексико-семантичними розбіжностями між мовами. Найбільш поширені види трансформації - це зміна порядку слів, заміна частин мови і членів речення, додавання або опущення слів, антонімічний переклад і т. д.
адекватним вважається переклад, точно передає думки автора з усіма їх відтінками, з гарною літературною мовою, із застосуванням відповідної термінології і з дотриманням стилю.
Сама мовна діяльність реалізується в чотирьох формах: аудіювання, говоріння, читання і письмо. А ось переклад відноситься до складного виду діяльності, який об’єднує в собі всі вищевказані компоненти, але вже на двох мовах. Відповідно виділяють кілька процесів різних видів перекладу – письмовий або усний переклад з іноземної мови на рідну або навпаки, а також переклад на слух.
У мовній діяльності різні мовні засоби використовуються не завжди однаково. При слуханні та говорінні людина сприймає так званий готовий мовний продукт, який створює не сама людина, а оточуючі. Таке володіння мовою називають рецептивним. При говорінні і письмі людина сама створює певні словесні формулювання, які можна відображати по пам’яті, тоді мова є репродуктивної, або ж створювати самостійно за допомогою словників (в наш час словники можна знайти і в мережі, як наприклад цей: бесплатный переводчик с русского на английский), тоді мова носить продуктивний характер. В ході мовного спілкування люди передають один одному свої думки.
Таким чином, основна ознака людського спілкування – це передача думок одних людей іншим, тобто передача того, що називають смисловою (внутрішньою) стороною мови, або його смисловим змістом. Думки, які внутрішньо виражають засобами тієї чи іншої мови і являють собою предмет перекладу, який слід враховувати, коли виникає питання, а що саме переводити. Таким чином, перекладач перекладає не слова, а поняття, які вони виражають, не пропозиції, а твердження, не тексти, а думки та роздуми, які в них є.
З психологічної точки зору усний переклад визначають як переклад думок з однієї мови на іншу. Іншими словами, суть усного перекладу в тому, що думка, виражена засобами однієї мови, моделюється засобами іншої мови. Таким чином для процесу перекладу характерно перемикання мислення з однієї мовної бази на базу іншої мови.
В залежності від домінування окремих видів мовленнєвої діяльності виділяють різні види перекладу. При усному перекладі домінує аудіювання та говоріння, а при письмовому – читання і письмо. В цілому переклад відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності тим, що він:
– Об’єднує аудіювання і говоріння (усний переклад) або читання і письмо (письмовий переклад);
– Здійснюється в тому випадку, якщо людина здатна здійснювати переклад в умовах двомовності;
– На відміну від переказу мета перекладу – передача повного обсягу інформації, без зміни змісту.
Таким чином, переклад необхідно розуміти і як процес, і як результат складної мовної діяльності, спрямованої на передачу повідомлення на одній мові на рівноцінне за змістом та експресивно-стилістичної забарвленням повідомлення іншою мовою з метою здійснення
1.Переклад як мовленнєва діяльність
Саме поняття перекладу є досить складним. При його дослідженні в центрі уваги опиняються не лише мовні, а й соціальні, психолінгвістичні та культурні аспекти. Сьогодні переклад – це невід’ємна частина людської цивілізації, в якій існують самі різні етноси та культури. У перекладу – багатовікова історія і завжди переклад грав одну з найважливіших соціальних ролей. За допомогою перекладу здійснювався міжмовної контакт не тільки між різними народами, але й між різними культурами та літературами. З другої половини ХХ століття переклад відіграє важливу роль у налагодженні науково-технічних і комерційних зв’язків. На сьогоднішній день у перекладу вже є статус окремої науки з чітко вираженим предметом, об’єктом дослідження. Також вже напрацьована своя термінологічна система.
Саме за допомогою перекладу здійснюється спілкування людей, що належать до різних культур, при цьому культурним посередником є саме перекладач. У зв’язку з цим багато вчених визнають той факт, що переклад – це не тільки перехід від однієї мови до іншої, але й перехід від однієї культури до іншої. Адже перекладач є носієм двох мов і неодмінно стикається з таким явищем як культура. І це не дивно, тому що мова – це передусім відбиток культури народу.
У мовній діяльності різні мовні засоби використовуються не завжди однаково. При слуханні та говорінні людина сприймає так званий готовий мовний продукт, який створює не сама людина, а оточуючі. Таке володіння мовою називають рецептивним. При говорінні і письмі людина сама створює певні словесні формулювання, які можна відображати по пам’яті, тоді мова є репродуктивної, або ж створювати самостійно за допомогою словників (в наш час словники можна знайти і в мережі, як наприклад цей: бесплатный переводчик с русского на английский), тоді мова носить продуктивний характер. В ході мовного спілкування люди передають один одному свої думки.
Таким чином, основна ознака людського спілкування – це передача думок одних людей іншим, тобто передача того, що називають смисловою (внутрішньою) стороною мови, або його смисловим змістом. Думки, які внутрішньо виражають засобами тієї чи іншої мови і являють собою предмет перекладу, який слід враховувати, коли виникає питання, а що саме переводити. Таким чином, перекладач перекладає не слова, а поняття, які вони виражають, не пропозиції, а твердження, не тексти, а думки та роздуми, які в них є.
З психологічної точки зору усний переклад визначають як переклад думок з однієї мови на іншу. Іншими словами, суть усного перекладу в тому, що думка, виражена засобами однієї мови, моделюється засобами іншої мови. Таким чином для процесу перекладу характерно перемикання мислення з однієї мовної бази на базу іншої мови.
В залежності від домінування окремих видів мовленнєвої діяльності виділяють різні види перекладу. При усному перекладі домінує аудіювання та говоріння, а при письмовому – читання і письмо. В цілому переклад відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності тим, що він:
– Об’єднує аудіювання і говоріння (усний переклад) або читання і письмо (письмовий переклад);
– Здійснюється в тому випадку, якщо людина здатна здійснювати переклад в умовах двомовності;
– На відміну від переказу мета перекладу – передача повного обсягу інформації, без зміни змісту.
Таким чином, переклад необхідно розуміти і як процес, і як результат складної мовної діяльності, спрямованої на передачу повідомлення на одній мові на рівноцінне за змістом та експресивно-стилістичної забарвленням повідомлення іншою мовою з метою здійснення інформативної, естетичної, навчальної та інших функцій.