3. Київська держава

Аскольд - Правитель давньоруської держави

Олег - Київський князь з 882 р., об’єднав північні і південні руські землі, започаткував Київську Русь.

Ігор - Великий князь київський у 912-945 рр., засновник династії Рюриковичів, загинув під час повстання деревлян.

Ольга - Велика княгиня київська у 945-964 рр. Придушила повстання деревлян, упорядкувала збирання данини (уроки, погости), уперше на чолі руського посольства відвідала Константинополь, була християнкою.

Святослав - Великий князь київський у 964-972 рр., відважний воїн і талановитий полководець, розгромив Хозарський каганат. Здійснив Балканські походи, загинув у бою з печенігами.

Володимир Великий - Великий князь київський у 978-1015 рр., провів адміністративну реформу, запровадив на Русі християнство як державну релігію. Побудована Десятинна церква – перша кам’яна споруда у Києві. Запровадив перші монети на Русі.

Ярослав Мудрий - Великий князь київський у 1019-1054 рр., назавжди відкинув від кордонів Русі печенігів, створив першу на Русі бібліотеку при Софійському соборі, склав збірник законів «Руська правда». Запроваджував «шлюбну дипломатію».

Володимир Мономах - Князь чернігівський, переяславський і великий князь київський у 1113-1125 рр. Уславився численними переможними походами проти половців, унаслідок яких вони залишили прикордоння Київської Русі. За роки князювання у Києві відновив централізовану монархію на Русі, що занепала після смерті Ярослава Мудрого.

Ярослав Осмомисл - Галицький князь від 1152 р. (син Володимира Володаревича). За його правління Галицьке князівство значно розширило свою територію, приєднавши землі між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю. Брав участь у боротьбі за Київ. Спільно з іншими князями вів боротьбу проти половців.

Нестор Літописець - Видатний літописець і письменник. У середині 70-х років ХІ ст. став ченцем Києво-Печерського монастиря. Відзначався високою освіченістю. Автор літопису «Повість минулих літ», в якому описав події до 1113 р., використавши попередні літописи. Автор розмірковує про добро і зло, осуджує князівські усобиці та прославляє тих правителів, які вміли «творити мир», оберігаючи єдність і самостійність Русі. Нестор написав також «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського». Мав великий авторитет у монастирі та серед освічених мужів столиці. Похований у Києво-Печерському монастирі.

Митрополит Іларіон - Перший київський митрополит, руський за походженням, талановитий письменник, оратор, філософ та історик. Спочатку був старшим священиком князівського храму в с. Берестові під Києвом. Відзначався вченістю і благочестям, входив до кола близьких порадників Ярослава Мудрого.

У 1051 р. за бажанням великого князя, котрий прагнув звільнитися від втручань Візантії в руські церковні справи, Собор руських єпископів висвятив Іларіона на київського митрополита. Однак у 1053 р. з політичних міркувань Ярослав Мудрий звільнив його з цієї посади. Подальша доля Іларіона невідома. Окремі вчені припускають, що він пішов до Києво-Печерського монастиря, постригся в ченці під ім’ям Никона і став творцем Печерського літопису 1073 р.

Перу Іларіона належить видатний церковно-богословський твір «Слово про закон і благодать», написаний між 1037 і 1050 роками. Автор звеличує князя Володимира за те, що той прославив Русь в усіх кінцях Землі, пишається Руссю, виступає за її самостійний політичний і культурний розвиток.

Іконописець Алімпій - Видатний мозаїст і живописець. Іконопису навчався у візантійських майстрів, котрі розписували київські церкви. Брав участь у розписі у розписі Успенського собору Києво-Печерського монастиря. Ставши ченцем, Алімпій присвятив життя писанню ікон; деякі з них вважалися чудодійними. Є припущення, що відомий майстер виконував мозаїчні роботи для Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Похований у Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря.