- •3 Фактори, які знижують ефективність заняття фізкультурно-спортивною діяльністю
- •4. Впровадження відомостей про адаптацію на різних ієрархічних рівнях фізичного виховання і спортивного тренування.
- •5 Оі стародавньої Греції(міфи,зародження,програма,соц значення,занепад
- •7. Політичні, економічні, історико-теоретичні передумови відродження Олімпійських ігор сучасності.
- •8 .Використання дії фізичних факторів на живі організми в фізичному зростанні особистості
- •9. Роль п.Кубертена у відродженні Олімпійських ігор.
- •12.Врахування загальних закономірностей обміну речовин в організації фізичного виховання і спортивного тренування.
- •14. Дидактичне забезпечення енергетики м’язової діяльності і біохімічних змін в організмі під час м’язової діяльності різного характеру і тривалості.
- •18.Дидактичне забезпечення врахування біохімічних основ і закономірностей спортивного тренування в річному циклі спортивного тренування
- •20.Біохімічний контроль у спорті
- •22. Використання закономірностей біохімічної адаптації в процесі спортивного тренування.
- •17. Наука як система знань та сфери її впливу.
- •19. Основи методології науково-дослідної діяльності.
- •23. Філософські концепції науки.
- •27.Конституювання неокласичної науки
- •29. Постнеокласична парадигма науки
- •35. Мета, зміст, завдання і методика побудови тренувань по періодам і етапам річного макроциклу для спортсменів вищої кваліфікації. Види і направленість мезоциклів та мікроциклів.
- •36. Біокібернетика та математика в дослідженнях адаптації до рухової діяльності та прогнозуванні її ефекту.
- •37. Сутність процесу навчання.
- •38. Проблеми сучасної онтокінезіології та врахування їх в фізичному вихованні та спортивному тренуванні.
- •39. Принципи навчання у вищій школі. Формування національної самосвідомості людини у фізичному вихованні та спортивному тренуванні.
- •45. Мета, завдання, предмет науки у сфері фізичного виховання і спорту.
- •46. Задачі та структура управління в національній системі фізичного виховання України.
- •47. Діалектико-методологічна основа наукових досліджень у фізичній культурі.
- •49. Системний підхід у науковому пізнанні.
- •50) Побудова педагогічних технологій в фізичному вихованні та спортивному тренуванні.
- •51) Напрямки виховної роботи в вищій школі.
- •52) Управління при самостійних заняттях фізичними вправами різних верств населення.
- •53) Просвітницька діяльність у системі фізичного виховання. Роль вчителя фізичної культури у просвітницькій діяльності.
- •54) Формування науково-педагогічного світогляду спеціалістів фізичної культури і спорту
- •55. Характеристика й класифікація сучасних інструментальних методів контролю за підготовленістю спортсменів.
- •56. Методологічні основи теорії фізичної культури та теорії спорту.
- •57. Фактори, які визначають ефективність фізичного виховання та спортивного тренування.
- •58. Формування здатності до креативно-інноваційної діяльності майбутніх вчителів фізичної культури.
- •59. Основні методи біологічного моніторингу розвитку спеціальної працездатності спортсменів.
- •60. Моделі педагогічного впливу, структура та планування багаторічного та річного спортивного тренування.
- •61. Відбір та орієнтація в процесі багаторічного спортивного тренування
- •62. Педагогіка майбутнього. Прогностична модель вчителя фізичної культури.
- •63. Біодинаміка м'язів: механічні властивості м'язів; механіка м'язового скорочення: групові взаємодії м'язів.
- •64. Дидактичні основи фізичного виховання та спортивного тренування в розвитку спеціальної працездатності, як передумови спортивної майстерності.
- •65. Основи моделювання у фізичному вихованні і спорті
- •66. Технологія управління адаптивним функціонуванням організму спортсмена.
- •67. Основні концептуальні положення побудови педагогічних технологій формування рухових навичок у фізичному вихованні.
- •68. Фактори, які визначають рівень фізичної культури учнів та рівень спортивних досягнень спортсменів.
- •69. Задачі фізкультурно-спортивної роботи з населенням в напрямку активації рухової функції.
- •70. Шляхи інтенсифікації та удосконалення фізичного виховання і системи підготовки спортсменів.
7. Політичні, економічні, історико-теоретичні передумови відродження Олімпійських ігор сучасності.
В одному з джерел сповіщається, що ще у 884 році до н. е. правителі Еліди Іфіт та Спарти Лікург, стурбовані постійними війнами між своїми народами, уклали угоду про перемир'я. На честь цієї події було вирішено провести Олімпійські ігри.
П'єр де Кубертен (1863-1937) був одним із самихцікавих, талановитих, енергійних і захоплених людей свого часу. Йогоім'я навічно пов'язане з Олімпійськими іграми. Кубертен ні на хвилину не залишав мрії про казкову, віддаленій від насбагатьма і багатьма століттями Олімпії. Він був ще зовсім молодою людиною, коли висловив думку про відродження
Олімпійських ігор. З цього моменту все своє життя П'єр де Кубертен підкоривздійсненню великої ідеї. Помер він у віці сімдесяти трьох років, а почавзайматися Олімпійськими іграми в двадцять шість, тобто олімпізму буловіддано майже півстоліття Сумніваються і супротивників у неї було хоч відбавляй ... Ще більше --спортсменів і спортивних діячів, які говорили, що взагалі-то справа цягарне, але самі займатися цією гарною справою не хотіли. Кубертен ж об'їжджає багато країн світу, сперечається, переконує, доводить. Пише сотні листів у всілякі спортивні організації. Візьмемо,Наприклад, Перші Олімпійські ігри сучасності, які проводилися в 1896р. в Афінах.
Причини,передумови-припинення війни між багатьма ворогуючими країнами.Фізичний розвиток багатьох людей.
Ідеї відновлення ОІ за зразком ОІ Стародавньої Греції написали такі видатні фахівці та діячі:
1.Італійський державний діяч Матео Палмієрі повернув до свідомості громадськості поняття про ОІ (1405-1475) та висунув припущення про можливість проведення ОІ. В 1450 році це виклав у трактаті під назвою «Протиріччя між церквою та владою». 2.Його співвітчизники лікар та історик Іерлім Меркеліус (1450-1500рр) присвятив Олімпіаді декілька розділів своєї праці «Мистецтво гімнастики» - 1587 рік. 3.Питання вивчення історії, організації та значення ОІ вперше виклав у своїй докторській дисертації Джільберт Вест (1703-1756) де він наполегливо пропонував відродження ОІ. 4.Багато істориків, які вивчали такий унікальний феномен як ОІ, вважають, що вперше ідею відродження ОІ проголосив у 1793 році німецький теоретик Іоган Крістоф Фрідерік Тутс- Леутс. 5.Подібні ідеї виникли у Греції, Канаді, Швеції і інших країнах світу. 6.Аббат Бартелемі «Путешествия молодого анархіста в Греції в середині 4 ст. до.н.е.1787 р виклав детально проведеня античних змагань в Олімпії,Дельфах, Немсе, Італії. 7.Німецький поет Галс Сакс (1494-1576) будував постановки на матеріалах ОІ давнини. 8.Англійський драматург Томас Кід (1558-1594) у своїх творах використовував матеріали з історії СІО, у творах багатьох олімпійських поетів теж були відображені СІО : Джордж Байрон, Джон Мільтон, Уільям Шекспір.
Практичні спроби відновлення ОІ:
1.У 1516 році юрист Аквілла у м.Бадені провів показові виступи, назвали їх «Олімпійські виступи». 2.У 1604 році англічанин Роберт Дувр у дні Святої Троїці у своїй садибі влаштував ОІ, які проводились понад 200 років(боротьба, фехтування, хокей на траві, охота, танці, шахмати і.т.д). Ці ігри описані у поемах Драйтона у 1636 році. 3.Німецький герцог Фрідріх проводив подібні змагання (1772-1779) в честь дня народження своєї дружини за правилами стародавніх ОІ Мюнхен. 4.У 1779р. Американський конгресмен Брайтон запропонував провести спортивне свято з феєрверком в честь дня незалежності. 5.У 1830р. у Швеції (Рамлода) проводилися змагання під назвою «Олімпійські ігри» 6.Англічанин доктор Уільям Брукс у середині 19 ст, проводив ОІ у м.Венлок. Переможець у п'ятиборї отримав срібний «Кофейник», який презентував сам король Греції(1877р.)
7.Слід відмітити, що активним пропагандистом ОР був американець Купер, який у 1891р. пропонував організувати та провести Англосаксолську Олімпіаду, в якій могли б прийняти участь спортсмени Британської імперії «Америка». 8.У 1832р. після отримання незалежності від турецького іга в Греції була проведена спроба відновлення ОІ за зразком древньогрецьких ОІ. 9.У 1833р. на півдні Швеції Густав Шартау провів «Олімпійські ігри», а до цього у 1624р. капітан Стоуер провів «Олімпійські ігри».
