55. Характеристика й класифікація сучасних інструментальних методів контролю за підготовленістю спортсменів.

Контроль за спортивною підготовкою — активне добування, зберігання, аналіз і оцінювання такої інформації, яка дозволяє обґрунтовано судити про організацію, матеріально-технічне забезпечення, медичну, наукову, виховну сторони, хід і результати підготовки спортсмена (спортсменів). Контроль розрізняють: а) оперативний (за усього хвилинним ходом і результатами підготовки — в рамках одного тренувального заняття, в крайньому випадку — одного дня); б) поточний (відноситься до мікро і мезоциклам тренувального процесу); у) етапний — за результатами (тільки результатами) цілого етапу підготовки (за півроку, рік, 4 роки — залежно від визначення тривалості наміченого етапу того або іншого ієрархічного рівня).

Основними вимірюваними і контрольованими параметрами в спортивній медицині, тренувальному процесі і в наукових дослідженнях по спорту є фізіологічні («внутрішні»), фізичні («зовнішні») і психологічні параметри тренувального навантаження і відновлення; параметри якостей сили, швидкості, витривалості, гнучкості і спритності; функціональні параметри серцево-судинної і дихальної систем; біомеханічні параметри спортивної техніки; лінійні і дугові параметри розмірів тіла.

Тести, в основі яких лежать рухові завдання, називають руховими, або моторними. Результатами їх можуть бути або рухові досягнення (час проходження дистанції, число повторень, пройдена відстань і т.п.), або фізіологічні і біохімічні показники.

Залежно від цього, а також від цілей рухові тести підрозділяються на три групи.

Тести, результати яких залежать від двох і більш чинників, називаються гетерогенними, а якщо переважно від одного чинника — гомогенними тестами. У спортивній практиці частіше використовується не один, а декілька тестів, що мають загальну кінцеву мету. Таку групу тестів прийнято називати комплексом, або батареєю, тестів.

Стандартні функціональні проби

а) по величині виконаної роботи

б) по величині фізіологічних зрушень

*Фізіологічні або біохімічні показники при стандартній роботі. Рухові показники при стандартній величині фізіологічних зрушень

*Реєстрація ЧСС при стандартної роботі ( робота помірної потужності). Швидкість бігу при ЧСС 160 уд/хв.

*Максимальні функціональні проби

*Показати максимальний результат

*Фізіологічні або біохімічні показники

*Визначення максимального кисневого боргу або максимального споживання кисню.

*Фізичні вправи, що відображають рівень розвитку фізичних якостей (рухових спосібностей).

Правильне визначення мети тестування сприяє правильному підбору тестів. Вимірювання різних сторін підготовленості спортсменів повинні проводитися систематично. Це дає можливість порівнювати значення показників на різних етапах тренування і залежно від динаміки приростів в тестах нормувати навантаження.

56. Методологічні основи теорії фізичної культури та теорії спорту.

Методологічна основа — це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних педагогічних явищ і розкриваються їхні закономірності. Розрізняють такі її рівні:

а) перший рівень — філософська методологія;

б) другий рівень — загальнонаукові принципи, форми й підходи;

в) третій рівень — конкретна наукова методологія;1

г) четвертий рівень — дисциплінарна методологія;

ґ) п'ятий рівень — методологія міждисциплінарних досліджень.

Метою ТФК є:

- формування у студентів конкретних знань і умінь, необхідних для успішної практичної діяльності з фізичного виховання;

- набуття практичних навичок проведення занять з різними віковими і соціальними верствами населення;

- впровадження здорового способу життя і раціональної організації вільного часу згідно з Законом України "Про фізичну культуру і спорт".

Завдання:

- навчити майбутнього спеціаліста з фізичної культури інтегрувати знання, одержані в суміжних дисциплінах і окремих методиках;

- знаходити шляхи реалізації міжпредметних зв‘язків цих знань у педагогічній діяльності;

- створення теоретичної бази, яка є основою для використання засобів фізичного виховання з метою гармонічного розвитку людини, зміцнення здоров‘я і профілактики захворювань, самозатвердження і самопізнання, раціональної організації вільного часу.