1.Рівні вищої освіти, освітньо-кваліфікаційні рівні.1.1 Система стандартів освіти та їх основні компоненти. 1.2Створення, реорганізація та ліквідація державних, комунальних, приватних навчальних закладів різного типу.

Ст..5 свідчить про рівні вищої освіти 1)Початковий( спец.умінь і знань) 2)Перший бакалаврський ( здобуття теоретичних знань і практичних умінь і навичок) 3)2 магістерський рівень ( здобуття особо поглиблених теоретичних і практичних умінь і навичок за обраною специалізаціею .),4)Освітньо – науковий. Ступені вищої освіти 5 Молодший бакалавр . Бакалавр .Магістр .Доктор філософії Доктор наук. Магістр освітній ступінь присуджуеться ВНЗ в результаті успішного виконання програми (обсяг 90-120 кредитів) обов язково вкл.. наукову роботу 30 %

Система освіти - це сітка освітньо-виховних закладів країни і органів управління ними, побудована згідне певних принципів і яка відповідає даній соціально-економічній формації, національним традиціям.

1.1 Принципи побудови системи освіти в Україні – основні положення, які визначають побудову системи освіти в Україні. В Законі України "Про освіту" в ст. 5 визначено основні принципи освіти. - Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою. -Рівніст умов кожної людини для повної реалізації її здібностей і таланту, всебічного розвитку.Гуманізм, демократизм.- Приорітетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами.Органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями.Незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організації. Структура основні компоненти системи освіти. В розділі ІІ Закону України "Про освіту" визначена система освіти.ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ.Мета. Забезпечення психічного здоров'я дітейЗаклади. Дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові.ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА.Мета. Забезпечення всебічного розвитку дитини як особистості, розвиток нахилів, здібностей, талантів, Заклади. Середня загальноосвітня школа трьох ступенів:І - початкова, яка дає початкову освіту, ІІ - основна, яка дає неповну середню освіжу,ІІІ- старша, яка дає повну середню освіту..ПІДВИШЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, ПЕРЕПІДГОТОВКА КАДРІВ . Мета. Поглиблення професійних знань, одержання нової спеціальності на основі набутої, поглиблення досвіду практичної роботи. Заклади: факультети підвищення кваліфікації: при вищих навчальних закладах, на виробництві; навчально-курсові комбінати, які можуть мати денні, вечірні відділення, філіали. ПОЗАШКІЛЬНЕ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ .Мета. Розвиток здібностей і талантів дітей, задоволення їх інтересів, духовних запитів. Заклади: клуби і центри дитячої і юнацької творчості, спортивні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки та інші заклади.САМООСВІТА ГРОМАДЯН . Мета. Самоосвіта громадян здійснюється через лекторії, бібліотеки, центри, клуби, телерадіонавчальні програми тощо.1.2 Порядок створення, реорганізації та ліквідації позашкільних навчальних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України.2. Державні та комунальні позашкільні навчальні заклади здійснюють свою діяльність після реєстрації статуту.3. Приватні позашкільні навчальні заклади здійснюють свою освітню діяльність після реєстрації статуту та за наявності ліцензії, виданої в установленому законодавством України порядку.4. Засновниками позашкільного навчального закладу можуть бути:центральні та місцеві органи виконавчої влади;органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації України та їх об'єднання незалежно від форм власності та підпорядкування, у тому числі релігійні організації, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2 Дидактичне забезпечення використання термодинаміки біологічних процесів в спортивному тренуванні

Термодинаміка – це наука, яка вивчає процеси, які протікають у природі і пов’зані зі зміною та перетворенням енергії, теплоти і роботи. Спортивне тренування – детально організований педагогічний процес виховання, навчання та підвищення рівня фізичної і функціональної підготовленості спортсменів в умовах правильного гігієнічного режиму, на основі педагогічного та лікарського контролю, а також самоконтролю.Закони термодинаміки справедливі для будь-яких систем, в то­му числі й біологічних. Але при їх використанні для таких об'єктів є певна специфічність і значні ускладнення. Перш за все біологічні системи — це відкриті системи, які безперервно обмінюються ре­човиною та енергією з навколишнім середовищем, і ці процеси проходять в стаціонарному режимі. Крім того, ці системи функціонують в умовах більшого чи меншого віддалення від стану хімічної рівноваги. Адже будь-яка клітина в стані хімічної рівноваги – це мертва клітина.Перетворення енергії, яке відбувається в процесі обміну речовинами в живому організмі є предметом біоенергетики. Розділ термодинаміки біологічних процесів, який називають біоенергетикою, дуже складний і наразі ще недостатньо розробле­ний.Ці перетворення здійснюються в повній відповідності із пер­шим і другим законами термодинаміки. Але живий організм має ряд відмінних специфічних особливостей у порівнянні з системами, які служать об'єктами вивчення в технічній і хімічній термодинаміці. Розглянемо ці особливості.

1. Живий організм є типовою відкриттю системою, що безпе­рервно обмінюється з навколишнім середовищем і речови­ною і енергією.

2. Застосування II закону термодинаміки до живих організмів неможливе без врахування впливу біологічних закономір­ностей. Характер зміни ентропії, що має вирішальне зна­чення при оцінюванні процесів в неживих системах, має в біологічних системах лише підлегле значення.

3. Всі біохімічні пронеси, що відбуваються в клітинах живих організмів, відбуваються в умовах сталості температури і тиску, при відсутності значних перепадів концентрації, різкої зміни об'єкта.

 Основним джерелом енергії для організму є хімічна енер­гія, що міститься в харчових продуктах. З їжею в організм потрапляють досить складні високомолекулярні сполуки, які мають багато слабких хімічних зв'язків.

.Основним джерелом енергії для організму є хімічна енер­гія, що міститься в харчових продуктах. З їжею в організм потрапляють досить складні високомолекулярні сполуки, які мають багато слабких хімічних зв'язків. Такі речовини характеризуються невеликим значення ентропії S, високим значення енергії Гіббса G, також ентальпії H.

У процесі засвоєння їжі із відносно великих молекул вуглеводів, білків, жирів утворюються нові молекули з більш простою структурою і більш міцними хімічними зв'язками між атомами (СО₂, Н₂О, СО(NH₂)₂).Для практичних цілей найширше використовують наслідок першого закону термодинаміки — закон Гесса. Визначення калорій­ності їжі чи кормів виконують методом калориметрії (спалювання в калориметричних бомбах). Тепловий ефект реакції спалювання цукру, визначений в калориметричній бомбі, рівний сумі теплових ефектів багатостадійного процесу перетворення цукру в живому організмі до тих же кінцевих продуктів — СО₂ і Н₂О. Важливо зауважити, що у живих системах вивільнення енер­гії при розщепленні органічних сполук може здійснюватись як за участю кисню (аеробне окиснення), так і без нього (анаеробне роз­щеплення). Причому в обох випадках частина енергії зразу ж може виділятися в навколишнє середовище у вигляді тепла, а інша час­тина — акумулюватись у так званих макроергічних зв'язках фосфо­ровмісних органічних сполук (аденозинтрифосфорна кислота, фосфоенолпіровиноградна кислота, карбамілфосфат тощо). Складніші проблеми виникають при застосуванні другого закону термодинаміки. Як в хімічному реакторі, так і в живому організмі термодинамічно заборонені процеси реалізуватись не можуть. Проте в ізольованому реакторі самовільно протікають процеси тільки в напрямку наближення до стану рівноваги, що супроводжується збіль­шенням хаотичності в системі і зростанням ентропії. У живих організмах поряд з процесами дезагрегації, які ідуть із зростанням ентропії, протікають і процеси впорядкування, коли ентропія зменшується. Така можливість зумовлена поглинанням живим організ­мом необхідної енергії з навколишнього середовища. Проте сумарна ентропія системи "живий організм + середовище" завжди зростає.

3 Фактори, які знижують ефективність заняття фізкультурно-спортивною діяльністю

1. Фактори екологічні (зовнішнього середовища)

2. Музика

3. Допінг

4. Гігієнічні фактори (харчування ,режим, особ.гігіена)

5. Шкідливі звички

6. Екзогенні (фізичні радіація температура .. хімічні ,хім. Р-н , ліки , алкоголь ..т.д)

7. Психологічні

8. Економічні

4. Впровадження відомостей про адаптацію на різних ієрархічних рівнях фізичного виховання і спортивного тренування.

Виконання будь-якої фізичної вправи неможливе без переходу енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на більш високий, ніж в стані спокою, рівень. Різниця в енерговитратах між станом фізичної активності та станом спокою характеризує величину фізичного навантаження, яке отримує організм під час виконання фізичних вправ. При цьому, на основі вроджених чи набутих фізіологічних механізмів виникає термінова реакція організму на дане навантаження – розгортаються процеси оперативної адаптації. В результаті спостерігаються два явища. По-перше, мобілізується функціональна система, що специфічно відповідає за адаптацію до даного фізичного навантаження. За П.К. Анохіним , під функціональною системою розуміється така динамічна організація структур і процесів організму, яка залучає ці компоненти незалежно від їх анатомічної, тканинної і фізіологічної визначеності. Єдиним критерієм залучення тих чи інших компонентів у систему є їх спроможність сприяти отриманню кінцевого пристосувального результату, характерного для даної функціональної системи. Функціональна система, що формується у відповідь на будь-яке фізичне навантаження, включає в себе три ланки: аферентну (доцентрову), центральну та еферентну (виконавчу).

5 Оі стародавньої Греції(міфи,зародження,програма,соц значення,занепад

На інтенсивний розвиток спортивних змагань у Стародавній Греції вплинув один із найважливіших елементів буття і культури стародавніх греків – агоністика – принцип змагальності, який реалізувався у різних областях життя (праці, мистецтві, спорті) з ціллю досягнення найкращого результату Агони – різні змагання, які були однією із форм вшанування богів, привертали велику кількість учасників, які прагнули виділитися своїми досягненнями у тій чи іншій сфері життя. Атмосфера гострої конкуренції, змагальності і протиборства, без урахування якої неможливо зрозуміти образ життя стародавніх греків, їх культуру, природно випливала із міфів. Адже відомо, що олімпійським богам було властиве суперництво, змагання. Чим іншим, якщо не конкурсом краси, був знаменитий суд Паріса, який вирішував кому із трьох великих богинь віддати яблуко, яке призначалося найпрекраснішій?!Глибоко вкорінений змагальний дух греків часто виражався в формі різних конкурсів. Ці конкурси були дійсним чинником прогресу Стародавньої Греції, вони забезпечували появу унікальних витворів. Музиканти і поети, художники і скульптори, філософи і оратори змагалися своїми витворами за першість – головну премію, яка дозволяла їм відзначитися і відчути радість перемоги. Природно, що у цих умовах, пронизаних ідеалами змагань, першості, досягнення фізичної та моральної досконалості особистості, особливе значення мали, звичайно ж, великі спортивні змагання, які набули у Стародавній Греції великої популярності.Виховання спортивного духу в Стародавній Греції базувалося на тому ж фундаменті, що й інші культурні цінності грецької цивілізації. І головним серед них було звільнення людини від всякої деспотії.. Людина розглядалася як видимий образ божества. Оскільки боги у греків мали ті ж самі людські риси. Тілесна досконалість, фізична і духовна сила для греків були базовими принципами, які, як правило, проявлялися і здійснювалися на спортивних аренах.Саме завдяки таким суспільним устоям по всій Стародавній Греції проводилося безліч атлетичних ігор присвячених олімпійським богам. Після цього Ігри проводилися кожні два роки – на другий рік олімпійського чотириріччя – восени, на четвертий – зимою. Під впливом спартанських звичаїв учасники змагань виступали оголеними. Нагородою переможцям служили яблука, а згодом – вінки із гілок лаврового дерева.Олімпійські ігри - найдавніші і найбільш популярні спортивні заходи в Стародавній Греції. Вперше відбулися вони в 776 році до н. е.. і були частиною святкування, присвяченого Зевсу. Проведення ігор супроводжували певні умови. Отже, олімпіада повинна бути раз у чотири роки.

Ще навесні в усі сторони розсилалися гінці-спондофори з дати прийдешньої олімпіади, призначеної спеціальним комітетом.Значення: Олімпійські ігри були об'єднуючим центром всього еллінського світу, священні після теорії представляли в Олімпії всі грецькі держави.До 2 століття до н. е.. Ігри втрачають свою пишність, дедалі більше перетворюючись на подія місцевого значення. У 85 до н. е.. римський полководець Сулла, що дозволило своїм солдатам спустошити скарбниці Олімпії, переніс Ігри Рим (175-та Олімпіада-80 до н. е..), але через 4 роки вони поновлюються в Греції.