5. Поняття про роди дієслівної дії

Додавання афікса (суфікса, префікса) може змінювати не лише вид дієслова, але й лексичне значення, пор.: писати – написати і писати – дописати, переписати, списати. На основі додаткової семантики, яка вноситься в дієслова афіксами разом із видовим значенням, дієслова об’єднуються в дієслівні роди (способи). Цю додаткову семантику, яка вноситься в дієслова афіксами разом з видовим значенням, називають способом дієслівної дії.

(Cпособи дієслівної дії детально розглядаються, н-д, у підручниках В. Горпинича, 2004, О. Безпояско та ін., 1993 (роди дієслівної дії), а вперше в українському мовознавстві в “Украинской грамматике”, 1986).

Для дієслів різних родів характерні різні типові відтінки значення: хворіти – прихворіти, гальмувати – пригальмувати (означає дію, яка реалізується не повністю, дуже трохи – кількісний спосіб дієслівної дії, різновид – пом’якшувальний СДД), любити – полюбити, працювати – запрацював мотор (значення „почати виконувати дію” – часовий спосіб дієслівної дії, різновид – починальний СДД ), їсти – доїсти, курити – докурити (означають досягнення результату – результативний спосіб дієслівної дії).

А. Грищенко виділяє часові, кількісні (кратні) й оцінні способи дієслівної дії (с. 369-370). Немає виразних критеріїв розмежування способів дії. Тому фактично аналіз дієслів за способом дії у морфології здійснюється не так часто. До того ж, категорія виду охоплює всі дієслова, а розряди способів дії охоплюють лише частину похідних дієслів (ті, які мають додатковий відтінок у семантиці).

6. Одно – та двовидові дієслова

Категорію виду мають усі дієслова, але не всі дієслова формують видові пари.

Тому розрізняють:

1. парновидові дієслова (які утворюють видові пари);

2. одновидові, або непарні дієслова одного виду (які вживаються в одній формі: або доконаного (розгомонітися, розпищатися, розтремтітися, надуматися, налітатися, находитися, начекатися, надивитися, затремтіти, заплакати, попрацювати, потремтіти, поплакати, протремтіти, відшуміти, відквітувати, відхвилюватися, опам’ятатися) або недоконаного виду (гидувати, їздити, носити, тягати, мріяти, мешкати, працювати, турбувати, намагатися, піклуватися, залицятися, приспівувати, розгулювати, перестукуватися, покашлювати тощо). Автори «Теоретичної морфології української мови» зазаначають: “Видова непарність є характерною ознакою видової структури дієслів у сучасній українській мові” (с. 230);

3. двовидові дієслова (які суміщають в одній формі значення обох видів): арештувати, гарантувати, організувати, наслідувати, веліти, вінчати, женити, сигналізувати, атакувати, розслідувати, форсувати. Їх видове значення визначається тільки в контексті, вони не мають морфологічно виражених ознак виду. Розмежування значення двовидових дієслів пропонується в ‘Теоретичній морфології”.

Значення недоконаного виду двовидові дієслова мають, коли вживаються в таких формах: 1) особова форма теперішнього часу + прислівники сьогодні, постійно, кожного разу (Сьогодні вінчаю Марію в катедрі);

2) форми складного та складеного майбйтнього часу + прислівники згодом, потім, завтра (Завтра вінчатиму (буду вінчати)…);

3) дієслівний складений присудок, утворений за допомоги фазових дієслів почав, завершує (Священик почав вінчати Марію).

Значення доконаного виду: 1) синтетична форма майбутнього часу + прислівники згодом, потім, завтра (Загін згодом атакує…);

2) минулий час + темпоральні прислівники вже, заздалегідь (Уже атакував…);

3) умовний спосіб + прислівники давно, вже (Давно атакував би…).

Висновки

Отже, на відміну від іменника і прикметника, дієслово має дві формотвірні основи – інфінітивну та презенсну.

На основі співвідношення основ інфінітива і теперішнього часу виділяють структурні класи дієслів, враховуючи також поділ дієслів на дві дієвідміни.

Загальнодієслівна категорія виду складається з двох грамем і вказує на наявність або відсутність внутрішньої межі дії, названої дієсловом. Розрізняють парновидові, одно- та двовидові дієслова.

Афікси одночасно з видовим значенням нерідко вносять у лексичне значення дієслова додаткові семантичні елементи, на основі яких дієслова групуються в способи (роди) дієслівної дії.

Література