2) За метою проведення завдання:

- пропедевтичні вправи спрямовані на активізацію опорних знань учнів й ознайомлення з новими мовленнєвими поняттями, необхідними для подальшого створення монологу;

- тренувальні вправи за зразком або за інструкцією (різні види переказів, колективні твори, твори-мініатюри), які передбачають формування в учнів умінь і навичок створювати усні або писемні монологічні висловлювання на основі сприйнятого зором або на слух тексту;

- оцінно-контрольні вправи, що мають на меті оцінювати рівень засвоєння учнями мовленнєвих понять; перевіряти рівень сформованості умінь і навичок учнів створювати монологічні висловлювання відповідно до ситуації спілкування;

- корекційні вправи спрямовані на формування в учнів умінь та навичок редагувати та коректувати власні монологічні висловлювання;

3) за ступенем самостійності:

- групові й колективні вправи використовуються з метою перевірки рівня засвоєння учнями мовленнєвих понять та сформованості мовленнєвих умінь і навичок: виконайте тестові завдання; заповніть таблицю власними прикладами; дайте визначення поданим поняттям; виконайте повний або частковий аналіз тексту;

- індивідуальні вправи виконуються кожним учнем самостійно й передбачють аналіз, переказування і створення монологічних висловлювань в усній або писемній формі;

4) за формою проведення: усні та письмові вправи. Для вправ і завдань варто добирати тексти відповідно до соціокультурної змістової лінії програми, зокрема й краєзнавчого характеру, наприклад, уривки з творів письменників-земляків, тексти, тематично орієнтовані на природу, економіку, географічне розташування, матеріальну й духовну культуру регіону. Наприклад, під час вивчення учнями теми «Прикметник» (6 клас) можна запропонувати таку вправу: Прочитайте уривок із твору учасниці Всеукраїнського конкурсу «Село моє, для мене ти єдине .» Олександри Матіяш, правильно інтонуючи речення.

У нашій хаті стоїть стара скриня. Вона належала ще бабусиній мамі й давно вже стала реліквією. Одного разу я не втрималася. Відкрила – і . аж серце тьохнуло: яка краса! На шовковій хустині переливалися тьмяними кольорами різні старовинні прикраси. Ой, а це рушник. На ньому було зображено щось магічне, прекрасне, щось таке таємниче. Я стала приглядатися до вишиття. Диво! Сонечко освітило зелену галявину. Кинуло золотий промінчик на голубу волошку, на вкритий краплистою росою червоний мак. Кучерявий барвінок глянув на мене своїми (а може, бабусиними?) блакитними очима, сплітаючись у віночок з яскравими чорнобривцями. Червоні ягоди калини забриніли прадавньою, але такою знайомою піснею . А це що таке? Якась ніби тваринка чи пташка? Ні, то, мабуть, добрий дух нашої міцної родини, оберіг і моєї долі . Ось так усе ожило на лляному рушникові, заграло різними барвами.

Погоджуємося з М. Пентилюк, яка виділяє три етапи формування монологічних умінь. В основу кожного з них покладена якість висловлювання учнів, причому ця якість обов’язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення, що використовуються учнем.

4. Суть та особливості календарного планування.

Навчальний процес не можна пускати на самоплив, якщо тільки вчитель ставить перед собою серйозні завдання і цілі по вихованню школярів та передачі їм необхідної кількості знань. Для упорядкування подачі матеріалу, поетапної роботи над підручниками і своєчасної перевірки засвоєного була розроблена система планування. Складові календарного планування Календарне планування включає в себе розбивку досліджуваного матеріалу за темами і календарних термінів, проведення різних контрольних і інших перевірочних робіт, позакласних заходів. При оформленні плану на папері включаються такі графи: дата, тема, кількість навчальних годин, яке припадає на її проходження, цілі проведення занять, форми уроку, види обліку і контролю знань, додаткові заходи. Залежно від предмета і бажання викладача, в календарне планування вводяться додаткові пункти. Розглянемо докладніше кожну графу. Дата - це конкретне число, на яке призначено вивчення тієї чи іншої теми. На одну дату зазвичай доводиться або один урок по темі, любо здвоєний. Це зручно, коли необхідно пояснити новий матеріал, і тема складна, коли на одному уроці йде роз`яснення, а на іншому - закріплення матеріалу або ж проводяться контрольні чи інші заходи. Поки розклад уроків не затверджено постійно (перші 1-2 тижні вересня), дати в календарне планування заносяться олівцем і, при необхідності, підправляються. Тема уроку формулюється відповідно до Навчальним Планом (нормативний документ Міністерства освіти), самими підручниками і тими цілями, які повинні бути реалізовані на занятті. Теми не можуть розходитися з навчальним матеріалом і братися викладачем довільно. Вони розташовуються в логічному порядку, один з головних принципів, складових календарне планування, - це «від простого до складного». Кількість навчальних годин розподіляється з урахуванням не тільки приписів понад (Навчальний План), але і індивідуальних особливостей учнів, а також точки зору самого вчителя на важливість і складність кожної теми. Наприклад, календарно-тематичне планування з географії включає в сітку годин теоретичну частину і ряд практичних занять, лабораторних робіт з виходом на природу і т.д. Загальна кількість годин, таким чином, має збігатися з Навчальним Планом, а розподіл за темами може розходитися з ним на 2-3 уроки. Цілі уроків задаються вчителем індивідуально, виходячи з тематики, що вивчається. форми і типи уроків вибираються в залежності від їх цілей і самого навчального предмета. Наприклад, календарно тематичне планування з фізкультури включає в себе уроки-змагання, уроки-здачі нормативів, уроки-ігри і т.д. Облік і контроль знань також може бути представлений в різних формах. Це письмові та усні завдання, практичні і теоретичні види робіт. У календарних планах вказується не тільки вид, але і назва подібного уроку. Додаткові, тобто позакласні, заходу зазначаються в плані за бажанням вчителя і з відповідною позначкою. Таким чином, календарно-тематичне планування - важлива складова навчального процесу, покликана підвищити його оптимізацію.