1. Омонімія в сучасній українській мові. Проблема розмежування омонімії та полісемії. Типи омонімів: етимологічні, словотвірні, семантичні; неповні омоніми (омофони, омографи, омоформи).

Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «запле¬тене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці».

Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.Кожне переносне значення багатозначного слова обов'яз¬ково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище — 1) «купа дров, що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина»;4) «центр, зосередження чогось».Омоніми семантичної спільності не мають: бал «оцінка», бал «вечір із танцями»; стан «корпус людини», стан «становище», стан «стоянка», стан «машина».

Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).

Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: бал¬ка1 «дерев'яний чи металевий брус», балка «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають однакові форми).

Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці «молоді барани» (має всі форми однини Й множини), баранці «піна на гребенях хвиль» (має тільки форми множини).

До омонімічних явиш у мові належать також:

омофони — при однаковій вимові мають різне написання: '' кленок — клинок, греби — гриби, мене — мине, Роман — ро¬ман, Мороз — мороз; сюди слід віднести й синтаксичні омо¬німи — однакові звукові комплекси, один з яких є сло вом, другий — поєднанням слів: сонце — сон це, цеглина — це глина, доволі — до волі, потри — по три, згори — з гори;

омографи — при однаковому написанні мають різну вимо¬ву (різний наголос): замок і замок, дорога і дороги, обід і обід;

омоформи — мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия); поле «лан» і поле (від полоти); варта «сторожа» і варта (від вартий).

У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запози¬чень.

Полісемія – наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів.

Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, зсув значення).

У складі речення ,в контексті слово виступає тільки в якомусь одному значенні ,без полісемії. Але в різних контекстах його значення видозмінюється, зазнає контекстуального варіювання . Контекстуальне значення слова стає його лексичним значенням(фіксованим у словнику ) і тим самим з мовленням переходить у мову. Зміна значення слова проявляється в розвитку у слові нового значення при збереженні старого-у появі (чи зростанні) полісемії слова. І сутність семантичного розвитку слова модна зясувати шляхом зіставлення нового значення з старим,зіставляти можна за обсягом або за зв’язком. Розглядаючи зміни значення щодо його обсягу ,можна констатувати : 1).звуження , 2). розширення , 3). Зміщення значення слова.

1.При звуженні обсягу збагачується зміст значення-воно включає більше ознак предметів ,які виражає . Слово пиво давніше означало «напій» ,охоплюючи все ,що можна випити. Нині його значення – вид малоалкогольного напою. 2. При розширенні обсягу значення кількість означуваних словом предметів зростає,а зміст значення відповідно збіднюється. Рос.кожа утворено від коза,колись означало тільки козячу шкіру ,а тепер – будь-яку. Дієслова іти і стояти – початково повязувались з людьми ,з істотами :іти(рухатись за допомогою ніг),стояти(вказує на положення тіла). Але поступово тут почала виділятись лише ідея руху або його відсутність: дощ іде , годинник іде ,час іде ,час стоїть,тиша стоїть і т.д. 3. Семантичне зміщення маємо тоді, коли нове значення слова, не відрізняючись істотно своїм обсягом від старого ,вказує вже на інші речі. Таким зміщенням є ужиток для характеристики людей назв різних тварин: ведмідь ,заєць ,лисичка ,корова, осел. Зміщення є найпоширенішою семантичною зміною слова .

Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія, критерії їх розрізнення.

Омоніми — це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням. Напр.: кран водогінний і кран будівельний, метелиця — «заметіль, хуртовина» і метелиця — «народний танець», лимонка — «сорт груші» і лимонка — «ручна фаната», кава — «напій; тропічне дерево, насіння цього дерева» і кава — діалектний синонім слова галка. У лексикології розрізняють омоніми лексичні, морфологічні, словотворчі, синтаксичні. Лексичні омоніми — це слова різні за значенням і однакові за звучанням. До наведених прикладів можна додати:блок — «пристрій для підіймання вантажів» і блок — «союз, об'єднання», клепати — «загострювати (косу, ніж)» і клепати — «зводити наклеп». Лексичні омоніми бувають повні й неповні. Повні лексичні омоніми — це слова, що належать до однієї частини мови і збігаються в звучанні у всій системі форм. Наприклад, слово лимонка — «груша» і слово лимонка — «ручна граната» є омонімічними в усіх відмінках і в обох числах. Такого типу омонімів найбільше серед іменників та дієслів: займатися — «спалахувати» і займатися — «робити щось», курити — «порошити» і курити — «палити», точити — «гострити» («Сніг не скрипів під ногами, а вищав, наче об нього мечі точили».— Г. Тютюнник), точити — «проїдати, гризти» («Повсюди чад, а ворог лютий Пекельні бенкети справля, Гнітить скрізь сили неокуті і точить мозок, наче тля!» — М. Старицький) і точити — «цідити» («Тут з діда-прадіда, із віку в вік Збирали мед, з беріз точили сік».— І. Нехода). До неповних лексичних омонімів належать слова, що збігаються в звучанні тільки в частині форм. Напр.: слово кадри — «особовий склад (установи, військової частини)» і слово кадри — «сцени, епізоди з кінофільму» збігаються лише тоді, коли друге слово вжите у множині, бо перше її не має; у дієслів пасти і попадати омонімічні лише форми доконаного виду — попасти, а в дієслів прати і запирати омонімічною є форма відпирати.

На перший погляд омонімія є подібною до полісемії, але щодо змісту між цими двома явищами є істотна відмінність. Полісемія – це наявність кількох значень в одного слова, кожне переносне значення так чи інакше пов’язане з первісним: баба – мати когось із батьків; стара жінка; жінка, що приймає дітей під час пологів; ворожка, шептуха; зневажлива назва жінки; сніговик, кам’яний бовван. Тут усі значення об’єднуються навколо первісного „жінка; старша від інших”. Слова, пов’язані омонімічними стосунками, такої значеннєвої єдності не мають не мали ніколи або втратили її настільки, що не сприймаються як похідні із спільного джерела: лама в’ючна тварина – лама чернець-буддист; захід одна зі сторін світу – захід дія, спрямована на досягнення чогось; місяць небесне світило – місяць 112 частина календарного року. Отже, головним критерієм розрізнення полісемії і омонімії – наявність чи відсутність внутрішнього змістового зв’язку між співзвучними словами.

Явища, суміжні з омонімією (омоформи, омофони, омографи).

Омофони - це слова, які вимовляються однаково, але мають різні значення й написання. Наприклад:

Гончар - гончар, Роман - роман, час мине [ми(е)не] – знайти мене [ме(и)не], пресувати [пре(е)сувати] папір -при­сувати [при(и)сувати] стіл до вікна, заселяти [засе(и)л'ати] будинок - засиляти [заси(е)л'ати] нитку в голку.

Омоформи - слова, що збігаються лише в одній або кількох формах. Здебільшого вони належать до різних частин мови. Наприклад: мати(ім), мати(дієс.)

ОМОГРАФИ, Слова або форми слів, різні за значенням і звучанням, але однакові написанням. Омографи.. — слова з різним значенням, які пишуться однаково, а вимовляються по-різному, що в східнослов'янських мовах залежить здебільшого від зміни місця наголосу. за́мок/замо́к, кожу́х(одяг)/ко́жух(технічна деталь)