2.3. Абревіація в сучасній українській мові

З процесом перебудови української держави, створення та реформування відповідних інституцій, а також з формуванням у суспільстві нових політичних, економічних і культурних відносин, з'являється одночасно потреба поповнення лексичного фонду сучасної української мови. Між інноваційними засобами виникають абревіатури, котрі фіксують нові або відновлені реалії громадсько-політичного життя.

Сам процес абревіації зосереджується на створюванні більш коротких, у порівнянні з вихідними структурами, номенів-синонімів. Абревіатури часто вживаються в текстах функціонального виду літератури, тобто ділового,  , навчального й ужиткового стилів. Вони також використовуються у засобах масової інформації, де їхнім вживанням досягається заощадження та ефективне використання місця на газетних та журнальних шпальтах, і, зокрема сьогодні, в щоденній комунікації людей.

Роман Микульчик у своїй статті Сучасні українські абревіатури: Перспективи і стан дослідження займається проблемою абревіатур у сучасному українському мовознавстві, зокрема розглядає питання їхнього класифікації, морфологічних ознак і словотвору, а також торкається історії виникнення абревіатур та розвитку абревіації. У статті зазначено, що тенденція скорочування виразів на території Європи виявилася на початку ХХ століття, зокрема під час Першої світової війни в результаті діяльності преси та воєнної комунікації. В Україні та Росії розвиток скорочування започаткувала революція 1917 р. Наступний розвиток утворювання та вживання абревіатур у живій мові зафіксований після 1945 р. внаслідок зміни темпу життя, змін у політичній, адміністративній і громадській сферах, розвитку та перебудови, виникнення політичних партій та громадських організацій, появи нових виробничих закладів і торговельних місць, а також в результаті широкого розвитку в науковій сфері, котрий спровокував виникнення значної кількості нових технічних термінів. Іншим фактором широкого вживання скорочень був розвиток засобів масової інформації, з яким була одночасно пов'язана потреба передачі більшої інформації за одиницю часу, тобто тенденція до стислості інформації.

Починаючи 60-рр. ХХ століття тенденція щодо вживання абревіатур поширюється і вони стають за зовнішнім характером схожими до звичайних іменників. Такі абревіатури особливо розповсюджені у наукових текстах, де їх вживають як терміни. Поступово вони стають твірними для укладання похідних слів, серед яких переважають іменники, а саме найменування осіб, а також відносні прикметники.

3. Способи перекладу абревіатур, проблеми, які виникають при перекладі скорочення абревіатури англомовній преси

Переклад - це складний і багатогранний вид людської діяльності. Хоча звичайно говорять про переклад "з однієї мови на іншу", але, насправді, у процесі перекладу відбувається просто заміна однієї мови іншою. У перекладі зіштовхуються різні культури, різні особистості, різні склади мислення, різні літератури, різні епохи, рівні розвитку. Перекладом цікавляться культурологи, етнографи, психологи, історики, літературознавці. В наш час, час динамічного розвитку, що постійно відбувається і впливає на всі сфери людської діяльності, час, коли обмін інформацією став, можливо, як ніколи грандіозним, прямо пропорційно ростуть і вимоги до перекладу, а саме до якості останнього.

Проблеми перекладу та специфіку публіцистичного тексту розглядало багато лінгвістів таких, як В. Комісаров, Я. Рецкер, І. Тархов, А. Тертичний, І. Арнольд, А. Паршин, Ю. Піввуєва, Є. Двойнина, А. Федоров та інші відомі лінгвісти. В цих роботах багато присвячено питанню проблем перекладу специфічних рис публіцистичного матеріалу: заголовків, кліше, неологізмів, абревіатур, термінів тощо.

Перекладаючи різний матеріал, потрібно звертати увагу на специфічні риси, які ставлять вимоги до перекладу. Те, що може бути точним та правильним у перекладі наукової або публіцистичної літератури, яка допускає широке використання фразеологічних зворотів, але такі види зворотів можуть бути недоречними при перекладі наукової літератури.

Як зазначає І. Арнольд, газетно-публіцистичні тексти відносяться до групи матеріалу, для якої показові в області лексики поєднання елементів загальновживаної лексики з термінологією, а в області синтаксису - риси книжково-писемної мови, що пов'язані з розрахунком на читача, а не на слухача [ 21, 209].

Основні характеристики публіцистичного тексту надає А. Паршин, зазначаючи, що у публіцистичних текстах широко використовується суспільно-політична термінологія, оскільки без неї неможливо було б сформувати політичну ідею, що є душею публіцистики.

Розглядаючи газетні інформаційні тексти, слід зазначити, що вони рідко перекладаються в "чистому вигляді" для друку. Коли в наших газетах та журналах з'являються дані закордонної преси, то така інформація зазвичай адаптується, з врахуванням стилістичних норм української мови, переклад у свою чергу заміняється коротким реферативним викладом матеріалу. Терміни, а також дуже часто абревіатури зустрічаються в газетно-інформаційному матеріалі. Вони зазвичай відносяться до політичної номенклатури, назви певних закладів, партій, посад, організацій, а також економіки та міжнародних відносин. Що сточується газетного матеріалу, то існує правило, щоб не ускладнювати розуміння матеріалу, слід заміняти певні повні назви на скорочені відповідники. Взагалі потрібно відмітити, що в західноєвропейській пресі частіше використовуються буквені абревіатури, які зрозумілі для читача та є актуальними на даний момент [21, 211].

Інколи часте використання абревіатур може справити враження провінціоналізму в журналістиці, але не можна заперечувати той факт, що використання колоківальної лексики, а також зрозумілих скорочень, як правило, полегшує розуміння тексту. Зрозуміло, що абревіатури, які не мають відповідників в іншій мові, потребують повного пояснення їхнього значення. Зіставлення статті в англомовному періодичному виданні з україномовним перекладом говорить про синтез прийомів передачі оригіналу, як знаходження відповідника або еквівалента. У стилі англомовної преси проявляється особлива лаконічність, тому основним завданням при перекладі стає чітке донесення до читача змісту в найбільш зрозумілій, чіткій та звичній формі.

Абревіатури та скорочення виявляють низку граматичних особливостей. У науковій та публіцистичній літературі займають особливу увагу тексти, орієнтовані не лише на носіїв певної мови, а й на людей, які представляють іншу етнічну спільноту.

Проблеми перекладу абревіатур привертали увагу Д. Алексєєвої, Є. Волошиної, В. Павлової, М. Сегаля, В. Шеляховського. Переклад скорочень і абревіатур завжди був актуальною темою для вивчення, але протягом останнього десятиліття їй приділяють особливу увагу.

Єдність форми та змісту, тобто зв'язок між звучанням і значенням, багато важить у вирішенні проблеми абревіації. Основою є положення про зв'язок абревіатури з предметом дійсності через відповідні повні найменування. Цей зв'язок полягає у тому, що значення вихідного словосполучення закріплюється як за абревіатурою загалом. так і за кожним її компонентом - звуком чи звукосполученням, виділеним у складі абревіатури. Специфіка абревіатур виявляє тенденцію до усунення "внутрішньої форми". Відомо, що в абревіатури немає кореня, афіксів, тобто таких граматичних елементів, які характеризують слово як особливу мовну одиницю. Отже, абревіатура з формального боку перестає бути звичайним словом. В абревіатурах за кожним звуком криється значення цілого слова, тоді як у звичайному слові кожен звук не має такої семантичної самостійності, а значення закріплюється лише за словом.

Науково-технічна та публіцистична література є сферою широкого вживання різних скорочень - як тих, що увійшли до мови і зафіксовані у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки для конкретного випадку і зафіксовані лише в одному тексті. У деяких текстах скорочення іноді становлять 50 % усіх слововживань. З точки зору їхнього перекладу, значний розподіл скорочень доцільний тому, що скорочення мають свої відповідні повні форми у конкретному тексті і тому для носія мови їх розуміння не викликає труднощів. Значна кількість скорочень є омонімічними, тобто мають різне значення при тотожності графічної форми. Це може становити певну складність для перекладача, тому що у таких випадках іноді буває важко визначити за формою скорочення його значення. Оскільки скорочення є представляє певним повним словом або словосполученням, то існують різні способи перекладу його українською мовою.

Перш за все, необхідно підкреслити, що система скорочень у будь-якій мові є невід'ємною частиною її загальної лексико-семантичної системи і тому системи скорочень значно відрізняються одна від одної. Досить різниться частота вживання тих чи інших скорочень. Так як номінативна функція характерна для абревіатур, вони часто перекладаються еквівалентом - назвою такого ж референта мовою перекладу, а при відсутності відповідного референта - часто назвою з близьким значенням. Перекладом це назвати можна лише умовно, оскільки абревіатура, як правило, власного значення не має, а є лише зменшеним відображенням вихідної одиниці - співвідношення, яке повинно зберегтися і в перекладі на українську мову.

Для англійських абревіатур характерна омонімічність. Омонімічними можуть бути й дво-, три - чи чотири літерні скорочення: inf - infant - дитина, inf - information - інформація, AD - attention device - пристрій сигналізації, avalanche diode - лавинний діод, AC - absolute ceiling - абсолютна стеля, aerodrome control - керування в зоні контролю, air carrier - авіаперевізник, ACP - acceptable message - повідомлення про приймання, aerodrome control point - аеродромний диспетчерський пункт, BA - beam approach - заходження на посадку за маяком, blind approach - заходження на посадку за приладдям, breaking action - гальмування, спрацювання гальма, CP - co-pilot - другий пілот, centre of pressure - центр тиску, control panel - панель керування тощо.

Особливі труднощі для перекладача викликають абревіатури латинського походження. Особливо це актуально для мов Європи, зокрема, для англійської, алфавіт якої, на відміну, скажімо, від російської, збігається з латинським, є важким для розшифровки терміна (p.o. - peros orally -для вживання всередину). Абревіатури латинського походження поширені як в офіційній, так і неофіційній діловій розмовній мові.

Загальновідомо, що скорочення є одним з найскладніших елементів для розуміння та перекладу, а особливо в спеціальних текстах. Однією з головних особливостей публіцистичних текстів є широке використання абревіатур та скорочень термінологічного характеру. Основна складність перекладу саме термінологічних одиниць полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Обов'язкова умова повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту є повне розуміння його перекладачем. Дослівний переклад термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі.

Однак у текстах нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінологічних скорочень, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цих труднощів полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і, перш за все, у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу також може надати консультація фахівця в даній галузі. Спочатку ми розглянемо способи словникового перекладу абревіатур та скорочень.

У процесі дослідження було визначено наступні основні способи перекладу абревіатур та скорочень: транслітерація, транскрипція, калькування, експлікація та еквівалентний переклад. [19,173]

Транслітерація і транскрипція використовується в основному при перекладі окремих слів-термінів, то переклад термінологічних словосполучень здійснюється більше засобами калькування та експлікації. Можна навести наступні приклади таких способів перекладу: DOS (Disk Operating System - ДОС (дискова операційна система), FreeBSD - ФріБСД (операційна система); IP Adress (Intrernet Protocol Adress) - адреса комп'ютера в мережі.

Калькування - це засіб перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом заміни її складових частин (морфем або слів) їх лексичними відповідностями у мові перекладу [19,176].

Калькування використовувалось при перекладі таких термінологічних словосполучень, наприклад, як: PC - Personal Computer (персональний комп'ютер), e-mail (електронна пошта), e-cash (електронна валюта), e-data (електронна інформація), e-mall (інтернет магазин).

Калькування є виправданим при перекладі термінологічних словосполучень тоді, коли складові елементи цих словосполучень вже посіли певне місце у термінологічній системі мови перекладу і є доступними для розуміння спеціалістів. У випадку, коли словосполучення складається з термінів, які ще не ввійшли у вживання в певній галузі науки чи техніки мовою перекладу і потребують свого тлумачення, використовується експлікація.

Експлікація (описовий переклад) - це лексико-граматична трансформація, при якій лексична одиниця мови-оригіналу замінюється словосполученням, яке дає пояснення або визначення певної одиниці [19, 175].

Експлікація є надзвичайно продуктивним засобом перекладу, оскільки бурхливий розвиток сфери інформаційних технологій не дозволяє багатьом термінам своєчасно знайти свої еквіваленти й закріпитися у мові перекладу. За допомогою експлікації перекладаються багатокомпонентні термінологічні словосполучення, як, наприклад: VR - virtual reality (світ, штучно створений за допомогою комп'ютерної техніки.

Перевагою калькування перед експлікацією є те, що експлікація багатослівна, а у випадку калькування кожному елементу словосполучення мовою оригіналу відповідає один елемент словосполучення мовою перекладу, отже, реалізується принцип економії мовних засобів. Іноді експлікація діє сумісно з калькуванням, як, наприклад: EISA (Extended Industry Standard Architecture) - розширений промисловий стандарт архітектури. Лексичні одиниці української мови, так само як і англійської, розвивають нові значення для позначення нових понять і об'єктів.

Відмінна риса абревіації в публіцистичних текстах - це скорочення не тільки термінів, але й часто вживаних у розмовному мовленні словосполучень і цілих речень. Тому, можна привести наступні приклади цього способу перекладу: AAMOF - As A Matter Of Fact (насправді); GON - God Only Knows (Бог його знає); TTYL - Talk To You Later (пізніше поспілкуємося); TYVM - Thank You Very Much (щиро дякую); IMHO - In My Humble Opinion (на мою думку); PMJI - Pardon My Jumping In (вибачаюсь за втручання) [21,213].

Для розшифровки скорочень застосовуються такі основні методи:

1. Аналіз контексту - переважна більшість скорочень та абревіатур зазвичай супроводжується розшифровуванням і саме тому цей метод вимагає ознайомлення не тільки з першим, а й з наступними розділами тексту. Особливо важливо ознайомитися з усім текстом, якщо розшифровка абревіатури не надана.

2. Використання словників скорочень та інших довідкових матеріалів. У кожному великому словнику є додатки, що утворюють специфічні міні-словники: словник неологізмів, словник власних назв, словник імен та прізвищ та словник скорочень. Основні найбільш вживані сучасні абревіатурні та інші скорочення завжди фіксуються у такому додатку, тому перекладач має змогу проконсультуватися і розшифрувати лексичне утворення. Визначення значення скорочень за допомогою словників здавалося б є найнадійнішим і найефективнішим способом, насправді він має свої серйозні обмеження, адже словники скорочень застарівають набагато швидше, ніж інші лінгвістичні словники. У зв'язку з цим у літературі можна зустріти чимало скорочень, не знайшовши їх пояснення в існуючих словниках. У разі, якщо скорочення не зафіксоване у словнику, необхідно перш за все звернутися до контексту і спробувати самому його розшифрувати. Розшифрування скорочень - дуже кропіткий і непередбачуваний процес. Тут можуть знадобитися і додаткова література, і навіть консультація спеціаліста [19,174]. Однак, працюючи зі словником, слід пам'ятати: перш ніж звертатися до словника, слід попередньо встановити з контексту до якої області знань належить дана абревіація, одномовні словники надають тільки розшифровку.

3. Аналіз структури скорочень застосовують тільки з абревіатурами із складною структурою. До складу скорочень можуть входити, крім літер, додаткові знаки: точки, косі лінії т.д. Щоб правильно перекласти абревіатури, потрібно розібратися з діакритичними знаками та їх функціями. Наявність або відсутність крапки в скороченні зазвичай впливає на значення абревіатури. Скошена лінія може виконувати кілька функцій таких, як: позначення межі слів і частин слів (а/с -aircraft - літак,F/C - flight control - управління польотами); надання додаткової інформації (DCS/O - DeputyChief of Staff Operations - заступник начальника штабу з оперативним питанням). В круглих дужках завжди наводиться додаткова інформація, дефіс позначає межі слів чи словосполучень.

4. Використання аналогій нерозривно пов'язане з аналізом структури скорочень та використовується як допоміжний метод, оскільки може забезпечити лише часткове розуміння скорочення. Якщо скорочення маловідоме, крім того, що необхідно подати його скорочений переклад, потрібно також розшифрувати його рідною мовою. Таке розшифрування може бути застосоване при першому вживанні скорочення, а саме скорочення необхідно взяти в дужки, щоб надалі у тексті вживати саме його, а не розшифрований варіант.

Наведена класифікація методів розшифровки абревіатур дуже умовна, так як на практиці жоден з цих методів не використовується самостійно, а лише використовується у комбінації з будь-яким іншим.

В роботі виявлені способи утворення та особливості функціонування скорочень в сучасній англійській мові. За допомогою описового методу вивчені основні типи та різновиди сучасних англомовних абревіатур.

Графічні скорочення є засобом економії письмового простору (в Інтернет-спілкуванні, заголовках газет тощо).

Лексичні скорочення поділяються на абревіатури (які, в свою чергу, представлені ініціалізмами (послідовність початкових літер), акронімами (окрім власне акронімів (послідовності звуків, позначених початковими літерами, які читаються як звичайне слово), існують також гомоакроніми (акроніми, що співпадають за формою зі звичайним словом, інколи семантично пов'язаним з об'єктом, чия назва скорочується) та анакроніми (акроніми, що давно не сприймаються мовцями як скорочення) та фонологічними абревіаціями (в яких семантика об'єкта, чия назва скорочується, закладена в самій формі)), усічення (апокопи (відсікання кінцевого елементу слова), аферези (відсікання початкового елементу слова), синкопи (вилучення центральної частини слова) та змішані (відсікання початкового та кінцевого елементів) та телескопізми (повні (злиття двох усічених основ), часткові (злиття усіченої основи одного слова з повною формою іншого).

Упродовж останніх десятиліть абревіація стала одним із найбільш продуктивних способів поповнення словникового складу багатьох мов, зокрема англійської, в якій фонетичні процеси привели до підвищення питомої ваги односкладових слів. Абревіація надає новим назвам і визначенням коротшу та ущільнену форму при повному збереженні значення цих лексичних одиниць, заощаджуючи час надходження інформації. Основними сферами застосування абревіації є ділове, наукове та публіцистичне мовлення.

Матеріалом дослідження стала іншомовна преса, а особливо газетні публікації, що найбільш насичені абревіатурами. Серед найбільш частих мовних способів, що використовуються у пресі, доречно визначити такі: наближення абревіатур до звичайних слів, незвичайне розшифрування абревіатур, омонімія, полісемія, утворення повних одиниць від скорочених, уживання в сучасній пресі великої кількості абревіатур, скорочення власних імен тощо. Без сумніву у публіцистичній літературі дуже важко обійтися без скорочень, вони переходять з однієї роботи в іншу, від одного автора до іншого, стають звичними для читачів - спеціалістів у цій галузі. І, врешті, перетворюються у визначення, що здатні конкурувати з початковим багаточленним терміном.

Абревіація виконує специфічні, характерні лише для неї завдання - значною мірою розширює дериваційні можливості лексики, і в цьому її цінність. Відмова від використання абревіатур привела б до непомірного розростання текстів. Отже, прагма-семантичні особливості абревіацій у сучасній англійській мові полягають у тому, що абревіатури в цілому не слід розглядати як групу лексики, що випадає із загального списку словникового складу. Вона входить до нього як невіддільна, хоча й своєрідна частина, яка наділена власними якостями і властивостями.

Абревіатури набувають усе більшого значення, особливо в науково-технічних і газетно-публіцистичних текстах, будучи засобом концентрації інформації завдяки своїй лаконічності та стислості. Словосполучення - це більш або менш точна їхня інтерпретація. За допомогою абревіатур виконується одне із основних завдань засобів масової інформації - передати найбільшу кількість інформації в межах газетної публікації.

Отже, механізми скорочення слова відіграють провідну роль у процесах формотворення та словотворення, оскільки вони представляють собою більш економний код. Саме ці процеси відображають логіку, характерну для розвитку англійської мови, яка прагне до простоти виразів та збереження інформаційної значущості для цілей комунікації і відома своєю аналітичністю та жаданням економії графічного та лексичного простору.

Особливість абревіації як способу словотворення полягає в тому, що вона спрямована на створення більш коротких порівняно з вихідними структурами (словосполуками або реченнями) номінацій-синонімів. Через стислість плану виразу абревіатури часто використовуються у текстах функціональних видів літератури — ділової, наукової, навчальної, ужиткової. Часто трапляються вони й в мові друкованих засобів масової інформації. Вживання абревіатур дозволяє економити місце на газетних та журнальних шпальтах.

Аналіз текстового масиву щоденної львівської газети «Поступ» дав нам можливість зробити деякі висновки щодо найбільш поширених у сучасному словотворення форм абревіації.

Найчастіше абревіації підлягають назви органів державного управління, державних установ та керівних посад (ЛОДА — Львівська обласна державна адміністрація; Мін'юст; Нацрада; ГУБОЗ — Головне управління у боротьбі з організованою злочинністю).

Найбільш продуктивним способом абревіації в цій групі назв виявився ініціальний (коли абревіатура складається з початкових звуків або літер слів, що входять до словосполуки): ВР; СБУ; РНБО; ФДМ. На другому місці — усічено-словесний спосіб абревіації (коли абревіатура складається з початкової частини слова (слів) та цілого слова): Нацбанк; Державтоінспекція; Генпрокуратура. Зафіксовано в цій групі й декілька уламкових абревіатур (коли в абревіатуру об'єднуються семантичні частини слів): Кабмін; виконком; Мінфін.

Окрім назв державних установ та посад, часто скорочуються й назви партій, громадських організацій та об'єднань: ОУН; УНР; УХДП; ЛОО УРП. Майже всі слова у цій групі утворені ініціальним способом абревіації. Лише декілька назв партій утворені усічено-словесним способом абревіації: Демсоюз; Соцпартія.

Якщо перелічені вище абревіатури назв партій є офіційно визнаними і регламентованими, то такі абревіатури, скажімо, як « РІПка» («Реформи і порядок»), «Відро» («Відродження регіонів»), слід розглядати лише як один з можливих результатів журналістської мовотворчості.

Абревіатури назв підприємств, установ та організацій найчастіше утворюються за схемою: форма власності організації — у вигляді офіційно визнаної ініціальної абревіатури (ВАТ, ЗАТ, ДКВП, ТОВ, ПП) + назва організації — у вигляді ініціально-уламкової («Нафтопроммаш»).

Майже всі абревіатури назви міжнародних об'єднань та організацій є ініціальними, а вживання їх чітко регламентованим. Частина таких абревіатур утворена від початкових літер українських слів (ООН; МВФ; ЄЕС) ; частина — від початкових літер чужомовних слів (ЮНЕСКО — UNESKO англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization; НАТО –NATO, англ. North Atlantic Treaty Organization).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бацевич, Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник(для студ. вищ. навч. закл.) / Ф.С. Бацевич. - Київ: Академія, 2009. - 376 с.

2. Василенко, Д.В. Скорочення як спосіб словотворення в системі англомовної військової лексики / Д.В. Василенко / Науковий вісник Волинського держ. ун-ту: Зб. наук. ст. Філологічні науки. - Луцьк: ЛДУ. - 2007. - 258с.

3. Зацний Ю.А. Сучасний англомовний світ і збагачення словникового складу / Ю.А. Зацний. - Л. :ПАІС, 2007. - 227 с.

4. Мацько О.М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах / О.М. Мацько / Мовознавство. - 2000. -№1. - С.31-36.

5. Основи перекладу. Граматичні та лексичні аспекти: навчальний посібник./ Дєгтярьова Л.П., Могілей І.І., Колодич Т.М., Шпак В.К. - Київ.: Знання, 2005. - 310с.

6. Тибилова, М. И.Особенности процесса освоения иноязычных аббревиатур / М.И. Тибилова.-М.: Аргос. - 2009. - 246с.

7. Федоров А.В. Основы общей теории перевода: учебное пособие / Федоров А.В. - Высшая школа, 1983, 303с.

8. Верба Л. Г. Порівняльна лексикологія англійської і української мов / Людмила Верба. - Вінниця: Нова книга, 2008. - 248 с.

9. Вікіпедія - вільна енциклопедія [Електронний ресурс] - Режим доступу до сайту:

http://uk.wikipedia.org/

10. Основи перекладу. Граматичні та лексичні аспекти: навчальний посібник./ Дєгтярьова Л.П., Могілей І.І., Колодич Т.М., Шпак В.К. - Київ.: Знання, 2005. - 310с.

11. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: В 2 ч. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 272 с.

37