ВСТУП

Словотворення органічно пов’язане з живими процесами розвитку лексики.

Постійні зміни в суспільному житті, в суспільних відносинах, розвиток науки й техніки, мистецтва, культури відбиваються в лексиці. Частина слів випадає з активного словника і з часом забувається, але разом з тим з’являється велика кількість нових слів — відбувається збагачення словника.

В англійській мові поширений спосіб творення слів шляхом складання кількох основ. Цей спосіб називається основоскладанням. Окрему групу складних слів становлять абревіатури, складноскорочені слова. Вони утворюються поєднанням не повних основ або коренів, а їх початкових частин (складів, букв, звуків).

Протягом останніх років можна помітити чималі зміни, що відбуваються в англомовних країнах на рівні суспільства, нації, а також мови. Разом з формуванням у суспільстві нових політичних, економічних і культурних відносин та утворенням різного виду нових інституцій і організацій, з'являється нагальна потреба постійного поповнення лексичного фонду англійської мови.

Загальновідомо, що словниковий склад національної мови повинен відповідати актуальному характеру та темпу суспільного життя, саме тому у мовному тезаурусі з'являються нові слова для позначення нововиниклих понять. Вчені підрахували, що в навколишньому світі існує більше 4 мільйонів предметів, причому щорічно їх стає на 200 тисяч більше. Розширюють та поповнюють всій словниковий склад традиційні галузі науки, а також з'являються нові термінологічні фонди як паблік рілейшенз, маркетинг та інші. Відомо, що розширення пізнавальної діяльності людини спричинює необхідність створення нових мовних одиниць. А саме лексика, в першу чергу, покликана відображати все те, що відбувається в суспільному житті, в розвитку промисловості, науки та інших сферах людської діяльності. Оскільки мова функціонує як знакова система, більшість лексичних новоутворень можуть виявитися громіздкими та незручними у використанні. Саме абревіація дає можливість дати новим лексичним новоутворенням більш коротку та комплексну форму, зберігаючи значення даних лексичних одиниць. Отже, серед словотвірних засобів особливе місце, зокрема останнім часом, займає абревіація. Абревіація спрямована на створення скорочених слів у порівнянні з вихідними формами. Внаслідок абревіації виникають абревіатури різні за формою та за значенням, які фіксують нові або відновлені реалії громадсько-політичного життя, наприклад, назви нових політичних партій, спілок, громадських організацій, об'єднань, установ, називають різноманітні предмети, машини, пристрої, явища.

Феномен створювання абревіатур не є новим, навпаки, він майже таке ж давнє явище як і письмо, тому що люди завжди намагалися використати економічні засоби у комунікації.

Дослідження проблем абревіації є досить фрагментарними, скорочені лексичні одиниці в багатьох відношеннях залишаються загадкою в лінгвістичному плані, оскільки стосовно них доводиться розглядати під специфічним кутом зору такі фундаментальні проблеми, як проблема структури слова і його значення, проблема морфеми. Цією складністю пояснюється розбіжність у поглядах, а часом і суперечливий підхід до скорочених лексичних одиниць. Абревіація як специфічне мовне явище в сучасних мовах привертала увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників Д. Алєксєєва, Л. Бойченко, Є. Волошина, О. Мацько, В. Павлова, Т. Пайлза, М. Сегаля, М. Сердюк, Р. Уельза, О. Есперсена та інших.

Отож, правильне створення та використання абревіатур є дуже важливим для порозуміння і надійними помічниками в комунікаційних процесах мають бути тлумачні або перекладні словники.

Поставленою в дослідженні метою передбачено виконання наступних завдань:

- Розглянути процес абревіації як способу словотвору в сучасній англійській та українській мовах.

Для досягнення мети та реалізації завдань у курсовій роботі застосувався ряд методів:

- критичний аналіз теоретичної лінгвістичної літератури з проблеми дослідження;

- історичний метод;

- пошуковий метод;

- систематизація та узагальнення;

Теоретичне значення визначається тим, що розгляд проблеми використання абревіатур дозволяє прослідкувати частоту їх вживання та дослідити ефективність цього способу словотвору в розширенні словникового складу мови. абревіація переклад англомовний

Практична значущість курсової роботи полягає у можливості застосування результатів дослідження для проведення лекцій та семінарів з певних лексикологічних курсів.

1. Словотвір, абревіація, абревіатура в українській мові

1.1. Словотвір

Термін словотвір можна дефінувати як розділ мовознавства (традиційно – розділ граматики), котрий вивчає будову та творення похідних слів і словотвірних значень, що виникають у процесі словотворення. (див. ще Українська мова, Енциклопедія , 2000, 570).  Словотвір - це процес, механізм, система і результат творення похідних (вторинних) слів, котрий називають деривацією, а звідси - науку про словотвір – дериватологією. Його об'єктом є слово, точніше похідні та вторинні слова, а саме вивчення їхньої структури, їх складових частин, їх зв'язків, їхніх формальних і семантичних ознак як і словотворчих ресурсів, за якими можливо визначити спосіб словотворення тощо.

Словотвір став однією зі самостійних галузей українського мовознавства у 60-х рр. ХХ століття. Засновником дериватологічної школи вважають І. Ковалика, який у своїх працях пояснив теоретичний апарат словотвору, визначив його принципи та тенденції. Як основний, щодо досліджування словотвору, приймають напрям структурно-семантичний, котрий усталився протягом зазначеного періоду. У 70-х рр. виникнув морфологічний напрям словотвірного досліджування, що був поєднаний з вищеназваним принципом і розвиток якого пояснюється потребою укладання словотвірних словників. Цікавим є також типологічне вивчення словотвору української мови у порівнянні з іншими слов'янськими мовами.

У словотворі відображаються крім сутолінгвістичних елементів також фактори психологічні, а саме кодування і декодування лінгвістичних одиниць у пам'яті людини та трансформація смислу в текст і навпаки. 

1.2. Способи словотворення

У лінгвістичній літературі існує декілька визначень способу словотворення. Так, зокрема, І. І. Ковалик пише, що «Під лінгвістичним поняттям способу словотвору розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у даній мові словотворчих ресурсів.» (див. ще Вчення про словотвір, 1961, 82). З усіх нам доступних визначень способу словотворення явно, що йдеться про комплексну систему використання різних словотворчих засобів.

У сучасній українській мові існують дві основні класифікації способів словотворення: а)за лексико-граматичним характером словотвірної бази та словотворчих засобів; б)за видом компонентів твірних формантів.

За першою із зазначених класифікацій (її називають традиційною, вона була започаткована М. Троїцьким у 1940 р. та доповнена науковими дослідженнями В. В. Виноградова і М. М. Шанського), способи словотворення поділяються на морфологічні та неморфологічні:  - морфологічний спосіб словотворення включає афіксацію (суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, постфіксальний способи), безафіксний спосіб, основоскладання, словоскладання, абревіацію та комбінації зазначених способів (див. ще Сучасна українська мова, 2005, 134), тобто такі способи, при яких похідні слова утворюються за допомогою морфем.

Ми не ставимо перед собою завдання розглядати всі вищезазначені дериваційні способи, а переходимо безпосередньо до характеристики абревіації.

Отож, абревіація – це спосіб утворювання слів від усічених основ. Залежно від того, яким способом утворені скорочення, розрізняють декілька типів абревіатур:

а) складовий тип абревіатур, що утворені з усічених основ декількох слів, наприклад, універмаг, Донбас та ін.

б) ініціальний тип абревіатур, які утворені з початкових літер слова або звуків, наприклад, ЄС, НАТО, ОБСЕ, РЄ, РАЦС, ЗАГС та ін.

в) мішаний тип абревіатур, котрі створені поєднанням усіченої основи слова з окремими словами, наприклад, міськрада, держадміністрація, держстандарт та ін.