66. Протезування при несправжніх суглобах нижньої щелепи.

Ортопедичні заходи лікування при несправжніх суглобах як основний метод лікування застосовують в тих випадках, коли хірургічне лікування відкладається на невизначений період і якщо є протипоказання до кісткової пластики.

Вибір конструкції протезу залежить від:

- кількості і стану зубів, що залишилися;

- величини і топографії дефекту;

- співвідношення зубних рядів;

- локалізації несправжнього суглобу.

За наявності достатньої кількості зубів зі здоровим пародонтом на кожному з уламків, при незначній їх рухомості і правильному положенні, а також якщо є дефект кісткової тканини менше 1 см, можна застосовувати мостоподібні протези. В інших випадках застосовують шарнірні мостоподібні протези. За наявності великого дефекту застосування мостоподібних протезів протипоказано.

Для з’єднання частин протезів при несправжніх суглобах застосовуються різні шарніри (І.М. Оксман, Є.І. Гаврилов, З.В. Копп, В.Р. Ванштейн, В.Ю. КурляндсьОртопедия

67. Показання до протезування при несправжніх суглобах нижньої щелепи незнімними та знімними протезами.

Показаннями до протезування знімним пластин очним протезом з шарнірним з’єднанням його частин служать:- невелика кількість зубів на щелепі;- значна амплітуда зміщення уламків;

- порушення співвідношення зубних рядів;- локалізація несправжнього суглобу в бічній ділянці.

Протипоказання до незнімного протезування пояснюється тим, що мікрорухи в ділянці дефекту викликають:

- розхитування опорних зубів, особливо за наявності високих клінічних коронок; їх функціональне перевантаження;

- роз цементування мостоподібного протезу за наявності низьких клінічних коронок опорних зубів;

- поламання протезу.

68. Порушення змикання зубних рядів як наслідок неправильного зрощення відламків щелеп. Діагностика. Лікування.

69. Причини виникнення, клінічні прояви мікростомії.

Звуження ротової щілини (мікростомія) може бути вродженим або набутим, внаслідок поранень щелепно-лицьової ділянки, при операціях з приводу запальних захворювань (нома,карбункул), новоутворень, травм, опіків обличчя, післяопераційних втручань, а також при системній склеродермії та туберкульозній вівчанці. Мікростома найчастіше буває наслідком травми, виразково-некротичних процесів (нома), рубцевих змін після опіків, пластичних операцій.

Рубці м’яких тканин, що оточують ротову щілину, знижують їх еластичність, перешкоджають відкриванню рота і зменшують ротову щілину. Колоїдні рубці, що довго існують, викликають деформацію зубних рядів і спотворюють обличчя, що в свою чергу, призводить до змін в психіки хворого. Хворі з мікростомією важко йдуть на контакт з лікарем і часто не вірять в успіх протезування. Звуження ротової щілини тягне за собою порушення прийому їжі та вимову.

70. Особливості лікування мікростомії. Показання до протезування розбірними конструкціями зубних протезів.

Успішна боротьба зі звуженням ротової щілини ведеться хірургічними та ортопедичними методами. Ортопедичне втручання в цих випадках зводиться до розтягування рубців змінених тканин, що прилягають до ротової щілини, за допомогою спеціальних апаратів (З. Я. Шур іін.)

Протезування пацієнтів з звуженням ротової щілини утруднене в зв’язку з обмеженням відкривання рота. Тому, в першу чергу, необхідно вияснити можливості розширення ротової щілини оперативним шляхом. Але хірургічне втручання не завжди можливе (вік хворого, загальний стан, системна склеродермія, туберкульозна вівчанка).

Отримання відбитку у хворих з мікростомією також утруднено внаслідок втрати еластичності м’яких тканин, що оточують ротову щілину.

Відбиток можливо отримати дитячої стандартною ложкою чи звичайною стандартною ложкою, що розпиляна на дві частини. Краще за все отримати сформувати в порожнині рота індивідуальну ложку з воску, замінити віск на пластмасу і отримати відбиток жорсткою ложкою. Ложку з відбитковою масою вводять та виводять через здоровий кут рота.

Конструкцію знімного протезу вибирають в залежності від ступеню звуження ротової щілини. При значній мікростомії і дефектах альвеолярного відростку іноді застосовують розбірні чи шарнірні протези, але їх конструкція доволі складна. Протезі повинні бути простими та доступними. Зменшення базису протезу і звуження штучної зубної дуги полегшують введення та виведення протезу з порожнини рота. При накладанні знімного протезу лікар повинен навчити хворого вводити протез в порожнину рота.

Розбірні протези, а також протези, що складаються, застосовують як формуючі та замісні в разі наявності значних дефектів тіла нижньої щелепи і м’яких тканин біля ротової ділянки. Ці ортопедичні апарати і протези звичайно мають великий об’єм, вони частіше виконують роль формуючого апарату при пластичних операціях на обличчі, аніж роль функціонуючого протеза. Після пластичної операції і відновлення контурів обличчя ротова щілина звужується, що утруднює введення та видалення ортопедичного апарату з порожнини рота, тому їх роблять такими, щоб вони складались або розбірними. Аналогічні протези застосовують і в разі рубцевих звуженнях ротової щілини різної етіології і, зокрема, при склеродермії, в разі переломі нижньої щелепи, що неправильно зрослися.

Протез, що складається, складається з трьох частин: двох бічних і середньої з’єднуючої. Бічні частини з’єднуються між собою за допомогою шарніра. Протез вводять в порожнину рота в складеному вигляді; в порожнині рота він розправляється, займає правильне положення і фіксується трьома штифтами, що закріплені в середній частині протеза.