62.Профілактика контрактур та ортопедичні методи їх лікування.

Запобігання виникненню контрактур повинно включати: запобігання розвитку грубих рубців шляхом правильної та своєчасної обробки ран, своєчасної іммобілізації уламків, своєчасної міжщелепної фіксації уламків у разі переломів у місцях прикріплення м'язів, щоб не виникла м'язова гіпертонія, застосуван­ня у ранній період лікувальної гімнастики. Лікування у разі контрактур може бути консервативним, хірургічним або комбінованим. До консервативних методів лікування належать медикаментоз­не. Найбільш досконалішими способами механотерапії є апаратурні. Незважаючи на велику кількість апаратів, усі вони побудовані за єдиними принципами: скла­даються із жорстко з'єднаних між собою внутрішньоротових частин, які опи­раються на зубні ряди, та позаротової частини, оснащеної силовими елемента­ми (гумова тяга, пружина). Величина сили в таких апаратах звичайно може дозуватися. У стандартних апаратах внутрішньоротова частина являє собою металеві відбиткові ложки, а в індивідуальних — виготовлену зубо-ясенну шину. Тривалість механотерапевтичних процедур визначається індивідуально. Бажа­но механотерапію проводити в комплексі з фізіотерапевтичними методами ліку­вання та лікувальною гімнастикою.

63. Причинни виникнення неправильного зрощення відламків щелеп та наслідки такого зрощення.

64. Патоморфологія та патологічна анатомія несправжнього суглоба.

Несправжній суглоб – це патологічний стан, який виражається в стійкому порушенні неперервності кісткової тканини нижньої щелепи, внаслідок відсутності консолідації на місці перелому.Патологічна анатоміяПри несправжніх суглобах виразно виявляються ознаки, що свідчать про низьку репаративну регенерацію кісткової тканини:- відсутність в області суглоба достатньої кількості остеогенних елементів;- стан ішемії;- розростання рубцевої тканини;- закриття кістковомозгових порожнин, пригнічення стимулу і регенерації;- картина хронічного остеомієліту (якщо такий є).Визначаються такі клініко-рентгенологічні типи несправжніх суглобів:- при гіпертрофічному типі суглобова щілина між уламками заповнена грубоволокнистою сполучною тканиною;- при гіповаскулярному атрофічному типі суглобова щілина між уламками більш значна і спочатку заповнена сполучною тканиною, але при більш довгому (близько 2 років) існуванні несправжнього суглоба між уламками може виникнути щілина, заповнена синовіальною рідиною; на кінцях уламків рубцева тканина розтягується і набуває характеру суглобової капсули. Кінці уламків при цьому покриваються волокнистимнесправжнім суглоба

65. Клініка та касифікація несправжніх суглобів нижньої щелепи.

Клінічна картина при несправжньому суглобі визначається:- ступінню рухомості уламків;- напрямом їх зміщення;- положенням уламків відносно один одного і верхньої щелепи;

- кількістю зубів на фрагментах, станом їх пародонту;

- величиною кісткового дефекту;

- локалізацією несправжнього суглобу;

- наявністю рубців слизової оболонки.

Утворення несправжнього суглобу нижньої щелепи викликає серйозні морфофункціональні порушення зубощелепної системи. Порушуються функції порожнини рота: відкушування і жування їжі, ковтання, мова. Змінюється також зовнішній вигляд хворого. Порушується функція жувальних м’язів і скронево-нижньощелепного суглоба. Рухомість уламків визначають пальпацією. Для постановки діагнозу необхідно провести рентгенологічне дослідження.

Класифікації несправжніх суглобів нижньої щелепи.

Залежно від локалізації ушкодження, кількості зубів на уламках та величини кісткового дефекту І.М. Оксман виділяє чотири групи несправжніх суглобів:

1.На фрагментах є по 3-4 зуба:

- з дефектом щелепи до 2 см;

- з дефектом щелепи більше ніж 2 см;

2. На фрагментах є 1-2 зуби:

3. Дефекти нижньої щелепи з беззубими фрагментами:

- з одним беззубим фрагментом;

- з двома беззубими фрагментами.

4. Двобічний дефект нижньої щелепи:

- за наявності зубів на середньому фрагменті, але за відсутності їх на бічних уламках;

- за наявності зубів на бічних уламках і за відсутності їх на середньому.

За класифікацією В.Ю. Курляндського виділяють три групи несправжніх суглобів:1) переломи, що не зрослися, в межах зубного ряду, за наявності зубів на уламках;

2) переломи, що не зрослися, в межах зубного ряду за наявності беззубих уламків;

3) переломи, що не зрослися, поза межами зубного ряду.

Бетельман виділяє такі дефекти кісткової тканини:- невеликі, що не перевищують 1 см;

- великі, що перевищують 1 см.