59.Контрактури снщс, їх види, методи лікування.

Чинники,що можуть сприяти розвитку контрактури скронево-нижньощелепного суглоба:

– міогенні й ендогенні (як наслідок запальних і дистрофічних процесів);

– ішемічні (як наслідок тривалого болю і рефлекторного м’язового напруження в щелепно-лицьовій ділянці);

– артрогенні (як наслідок перенесених артритів і артрозів скронево-нижньощелепного суглоба – обмінних, у результаті травматизації при нічному скреготанні зубів, розгризанні горіхів, наявності високої коронки чи пломби);

– післятравматичні (особливо після переломів нижньої щелепи в ділянці шийки і кута нижньої щелепи і двощелепної іммобілізації відламків.

Особливості використання спеціальних вправ:

– повільне відкривання рота в положенні сидячи з відкинутою назад головою;

– після максимально можливого відкривання рота висувати нижню щелепу вперед;

– при відкинутій назад голові відтягувати нижню щелепу за допомогою рук, захоплюючи великими пальцями підборіддя;

– колові та бічні рухи щелепи (на перших заняттях необхідно допомагати хворому спрямовуючими рухами і тримаючи за підборіддя);

– вправи з опором тиском на підборіддя рукою методиста під час рухів щелепи. У подальшому хворий самостійно створює такий опір;

– ідеомоторні вправи – посилання імпульсу до скорочення в стані спокою.

У першому періоді спеціальні вправи для жувальної мускулатури призначають на 3–4 добу після операції, повторюючи кожну з них 5–10 разів у повільному темпі з інтервалами 1–2 хв., уникаючи підсилення болю і втоми жувальних м'язів. Комплекс цих вправ хворий виконує не менше 8–10 разів на добу.

Застосування механотерапії за допомогою різних апаратів і пристосувань можна починати на 6–8 добу після операції в поєднанні з тепловими процедурами та масажем.

У другий період після зняття післяопераційних швів збільшують тривалість та інтенсивність функціонального навантаження на скронево-нижньощелепний суглоб. Відкривання рота, бічні, передньозадні та кругові рухи нижньої щелепи виконують з максимальною амплітудою до появи болю в області суглоба.

У заняття ЛГ входить велика кількість загальнорозвиваючих і дихальних вправ.

Окрім занять ЛГ хворі продовжують самостійно виконувати комплекс спеціальних вправ.

Основним завданням третього періоду ЛГ є відновлення повного обсягу рухів у скронево-нижньощелепному суглобі та підготовка хворого до трудової діяльності.

Методика занять у цей період доповнюється спеціальними вправами з опором рухам нижньої щелепи в різних напрямках, пасивними вправами, виконуваними пальцями хворого, та механотерапією. При цьому необхідно досягати повної амплітуди рухів у суглобі. Дуже важливо щодня контролювати ступінь відкривання рота.

61. Апарати для механотерапіїпозасуглобових контрактур: Лімберга, Ядрової. Їх конструкції, механізм дії.

До механотерапевтичних засобів відносяться апарати різної конструкції-прості і складні. Ці апарати діляться на дві групи: 1) апарати, що діють на всю зубну дугу щелепи і передають тиск рівномірно на весь зубний ряд; 2) апарати, що передають тиск тільки на один-небудь ділянку зубної дуги.

АПАРАТ ЯДРОВОЇ

Характеристика:

Складається з двох дощечок (завдовжки 25-30 см, завширшки 4-6 см, товщина 5- 6 мм), що рухомо з'єднані посередині дерев'яним валиком. Одним кінцем апарат із складеними дощечками вводять у порожнину рота, а на протилежні розведені кінці надягають гумову тягу (кільце).

АПАРАТ ЛІМБЕРГА

Характеристика:

Складається з двох відбиткових ложок з низькими бортами, які закріплені рухомо на двох довгих (25-30 см) стрижнях. Стрижні посередині з'єднані шарнірно, мають розпірку, а на кінцях - гачки для надягання (фіксації) гумового кільця.