Задача 2/1.

У дитини 9 місяців на 5 день катаральних явищ підвищилась температура до 38,7⁰С, з'явилися ознаки дихальної недостатності: періоральний ціаноз, напруження крил носа, частота дихання – 80 за хвилину, частота серцевих скорочень – 160 за хвилину, задишка і тахікардія відмічається в спокої та значно підсилюється при фізичному навантаженні (грудне годування, крик, хвилювання). Дитина млява, дратівлива. При об'єктивному обстеженні: над легенями – перкуторний звук з тимпанічним відтінком над верхньою часткою лівої легені, в проекції нижньої частки – скорочення перкуторного звуку, аускультативно – жорстке дихання, дрібноміхурцеві хрипи над лівою легенею.

Завдання:

1. Ваш попередній діагноз

2. З якими захворюваннями слід провести диференційну діагностику

Еталон відповіді:

1. Позалікарняна вогнищева пневмонія,гострий перебіг, ускладнена гіпоксичною енцефалопатією. ДН ІІ.

2. Диференційна діагностика з бронхітом, бронхіолітом

Задача 2/2

Дівчинка 9 років пред'являє скарги на періодичний біль в животі та поперековій ділянці, що виникають після занять фізкультурою; іноді при сечовипусканні виникає відчуття відходження піску. В анамнезі прояви атопічного дерматиту. Самопочуття дитини задовільне, температура 36,6°С. Шкірні покриви бліді, чисті. Аускультативно – дихання везикулярне, тони серця ясні. Живіт м'який, визначається болючість при пальпації по ходу сечоводів з обох боків, симптом постукування у поперековій ділянці сумнівний. Середня частота сечовипускань – 3 - 4 рази на добу. Добовий об'єм сечі коливається від 350 до 750 мл. При обстеженні в аналізі сечі білок - 0,033‰, питома вага - 1028, лейкоцити 2-3 в п/зр., еритроцити 2-4-8 в п/зр., епітеліальні клітини поодинокі, солі – оксалати ++. При ультразвуковому дослідженні – гиперехогенні включення 1,3 – 1,4мм в проекції мисок обох нирок і сечовому міхурі.

Завдання:

1. Обґрунтуйте попередній діагноз.

2. Складіть план лікування дитини.

Еталон відповіді:

1. Дисметаболічна нефропатія, оксалатно-кальцієва кристалурія. Для уточнення діагнозу – транспорт солей.

2. Лікування

• Питний режим: водне навантаження – на 30% більше фізологічної потреби

• Лікувальна дієта з обмеженням продуктів, що містять високий рівень щавлевої кислоти, обмеження кальційвмісних продуктів.

• Медикаментозна корекція із застосуванням вітамінів групи В, препаратів магнію, мембраностабілізаторів, антиоксидантів, кристалолітиків.

Задача 2/3

Мати дитини 2 років скаржиться на появу у дитини млявості, спраги, зниження апетиту. Періодично на тлі субфебрильної температури спостерігається блювота. Дитина відстає у психо-фізичному розвитку, часто хворіє на ГРВІ. М'язовий тонус знижений. Вальгусна деформація нижніх кінцівок. За даними лабораторного обстеження: біохімічний аналіз крові - рівень іонізованого кальцію крові 2,0 ммоль/л, рівень фосфору крові 0,6 ммоль/л, сукцинатдегідрогеназа 15,03 ум. од. (норма 18-23 ум. од.), лактатдегідрогеназа 13,42ум. од. (норма 10-17 ум. од.), метаболічний ацидоз (рН=7,3; ВЕ=-11 ммоль\л), лужна фосфатаза 360 Од/л. Аналіз сечі – об'єм 350 мл, питома вага 1002, реакція 7,2, білок 0,033‰, глюкоза 20 г/л, фосфор 45 ммоль/доб, кальцій 2,5 ммоль/доб, зниження титраційної кислотності сечі. При рентген - дослідженні ознаки системного остеопорозу, стоншування кіркового шару трубчастих кісток, розпушування зон росту, відставання темпів росту кісткової тканини від біологічного віку дитини.

Завдання:

1. Встановіть попередній діагноз.

2. Перелічить основні біохімічні показники при цьому захворюванні, що характеризують порушення тубулярних функцій.

Еталон відповіді:

1. Тубулопатія – синдром Де Тоні - Дебре – Фанконі.

2. Біохімічні порушення: зниження рівня кальцію крові; зниження рівня фосфору крові; підвищення активності лужної фосфатази; розвиток метаболічного ацидозу (рН=7,35-7,25; ВЕ=-10…-12 ммоль\л) внаслідок зниження реабсорбції води, Na, K, амінокислот, бікарбонатів у проксимальних канальцях; нормальна екскреція кальцію з сечею; підвищення кліренсу фосфатів сечі; розвиток глюкозурії (> 20-30 г\л); розвиток генералізованої гіпераміноацидурії; порушення функції амоніоацидогенезу — зниження титраційної кислотності, підвищення рН сечі > 6,0; розвиток гіпокаліємії.