Стратегія управління міжнародними валютними резервами європейських країн

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ВАЛЮТНИМИ РЕЗЕРВАМИ КРАЇНИ

1.1. Значення міжнародних валютних резервів у фінансовій системі країни

1.2. Організація та механізм управління валютними резервами (показники виміру, формули)

1.3. Методи оцінки ефективності діяльності з управління міжнародними валютними резервами

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ВАЛЮТНИМИ РЕЗЕРВАМИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕКОНОМІК У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2.1. Динаміка міжнародних резервів країн Європи (на прикладі Великобританії, Греції та Болгарії)

2.2. Фактори та напрями формування і використання валютних резервів країн Європи

2.3. Оцінка ефективності діяльності з управління міжнародними валютними резервами країн Європи

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ ВАЛЮТНИМИ РЕЗЕРВАМИ КРАЇН ЄВРОПИ

3.1.Динаміка та оцінка стану міжнародних резервів України

3.2.Шляхи вдосконалення діяльності з управління валютними резервами країн Європи

3.3 Обґрунтування напрямів раціоналізації використання міжнародних резервів України на основі досвіду європейських країн

ВИСНОВКИ………………………………………………………...……………81

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. У даний час на економічну політику всіх без винятку держав мають значний вплив процеси, що відбуваються у сфері міжнародних фінансів. Цілком закономірне прагнення держав світу упорядкувати ці процеси призвело до формування міжнародних валютних систем і світової валютної системи. Як для забезпечення стабільності власної фінансової системи, так і економіки в цілому, держави створюють власні валютні резерви. Розмір останніх є одним з найважливіших макроекономічних показників розвитку, а їхнє постійне зростання – показником стабільності економіки. Наявність таких резервів дає державі певні гарантії утримання контрольованої ситуації на валютному ринку протягом періоду, що визначається розміром цих резервів, і є одним з показників інвестиційної привабливості країни.

Міцність валютно-фінансової системи країни визначає її економічну незалежність, а постійно зростаючі міжнародні резерви країни можуть допомогти забезпечити таку міцність.

Для будь-якої країни здатність правильно керувати своїми офіційними валютними резервами важко переоцінити. Резервні активи призначаються для підтримки рівноваги платіжного балансу, а також для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці, тим самим, сприяючи стабільному розвитку міжнародних економічних відносин країни та зростанню економіки загалом. Також ці запаси є фінансовим інструментом, за рахунок якого, в разі потреби, можуть бути зроблені державні боргові виплати або здійснені бюджетні витрати. Беручи до уваги сучасні українські реалії протягом останніх трьох років вимивання офіційних резервів і їхнє неефективне використання призвели до суттєвого уповільнення темпів економічного зростання нашої країни та скорочення рівня життя населення України. Тому актуальним питанням для нашої країни є виявлення напрямів нагромадження офіційних валютних резервів та посилення ефективності заходів з управління ними.

Правильне управління валютними резервами і підтримка їх на високому рівні впливає на рішення міжнародних кредитних організацій, а також міжнародних приватних інвесторів щодо надання позик та інвестицій Україні. Крім того, це зміцнює позиції нашої держави в світових рейтингах щодо інвестиційної привабливості і може сприяти припливу іноземного приватного капіталу, що, у свою чергу, посилює ефективність залучення нашої держави до світогосподарських процесів.

В умовах соціально-економічних трансформацій золотовалютні резерви (ЗВР) будь-якої держави виступають гарантом не лише внутрішньої, але й зовнішньої стабільності національної валюти. Значущість даного дослідження для науки в цілому ж визначається сьогоднішньою вкрай нестабільним політичним та, відповідно, економічним і валютно-фінансовим станом в світі, що не може ігноруватися сучасною економічною наукою. Здатність підтримувати стабільність валютно-фінансових відносин держави, забезпечувати стабільний курс національної валюти, мати своєрідний «запас» у відносинах з міжнародними кредитними та іншими організаціями є вкрай важливими для побудови сильної фінансової системи в країні. Хоча й не можна стверджувати, що стабільність економіки країни напряму залежить від розміру і складу ЗВР, все ж таки, це є тим ресурсом, який має сильний вплив на стан платіжного балансу країни, рівень інфляції, валютний курс та інші важливі макроекономічні складові.

Дослідженням проблем, пов’язаних із управлінням валютними резервами, займались такі зарубіжні вченні, як Р.Алібер, К.Блекмен, А.Грінспен,Р. Кларк,Дж. Нуги, М.Пебро,С. Роджер та ін.Вітчизняні вчені почали досліджувати цю проблематику лише наприкінці 1990-х років. Окремі аспекти управління валютними резервами розкривали у своїх наукових працях такі українські економісти, як Д.Аксьонов, Д. Бєляєв, С.Боринець, А.Гальчинський, В.Геєць, Г.Задорожній, Н.Костіна, М.І. Савлук та ін. Проте деякі аспекти і досі потребують більш детального вивчення. Наприклад, так і не було сформовано єдиної думки по методології оцінки валютних резервів країн. Крім того, досить мало робот присвячено саме управлінню валютними резервами в Україні. В даній роботі буде спробувано висвітлити ці аспекти більш чітко.

Метою роботи є узагальнення теоретичних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо здійснення ефективного управління офіційними валютними резервами України для забезпечення її фінансової незалежності, стабільності курсу національної валюти та зростання економіки в цілому.

Досягненню поставленої в роботі мети сприяло вирішення наступних завдань:

• узагальнити теоретичні засади економічної сутності «офіційних валютних резервів» та специфіки управління ними;

• розкрити підходи до оцінки ефективності управління офіційними валютними резервами;

• виявити специфіку управління валютними резервами в обраних європейських країнах;

• визначити недоліки в стратегії управління офіційними валютними резервами розглянутих країн;

• надати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління офіційними валютними резервами України.

Об’єктом дослідження є процес формування офіційних валютних резервів країн світу.

Предметом є механізм управління офіційними валютними резервами країни.

Методологічні основи дослідження. При проведенні дослідження було використано:

• монографічний метод (при розкритті специфіки понять «золотовалютні резерви», «валютна політика», «стратегія управління золотовалютними резервами», вивченні теоретичних та методологічних засад формування та оцінювання ефективності управління офіційними валютними резервами);

• методи аналізу та синтезу (при деталізованому розгляді узагальнюючих макроекономічних показників держави);

• метод кількісних та якісних порівнянь (для якісної оцінки розглянутих стратегій управління валютними резервами на основі кількісних показників ефективності);

• метод наукової абстракції (при виявленні стійких тенденцій в управлінні валютними резервами європейських країн);

• абстрактно-логічний метод (при формулюванні гіпотез, висновків та рекомендацій для Національного банку України);

• метод індукції (при формулюванні узагальнень та виявленні тенденцій в політиці європейських країн щодо їх валютних резервів на основі вивчення окремих фактів та результатів такого управління);

• метод дедукції (при формулюванні окремих висновків щодо політики управління валютними резервами в країнах Європи, а також рекомендацій для Національного банку України);

• метод порівнянь (для порівняння факторів мікро- та макро- середовища різних країн Європи та України);

• статистичний та графічний методи (для обробки та узагальнення всіх використаних в роботі статистичних даних та їх відображення у таблицях, рисунках).

Інформаційною базою проведеного дослідження були статистичні та аналітичні матеріали Національного банку України, Державної служби статистики України, Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського центрального банку, а також, законодавчі та нормативні акти, що регламентують порядок формування та використання офіційних валютних резервів в Україні та європейських країнах.

Практична значимість проведеного дослідження полягає у тому, що його висновки та рекомендації можуть бути використані Національним банком України для підвищення ефективності системи управління валютними резервами України, збільшення їх розміру та забезпеченні стабільності курсу національної валюти.

Далі приведемо декілька визначень офіційних валютних резервів в науковій літературі та спробуємо сформувати власну категорію.

Таблиця 1.1

Наукові підходи різних авторів до трактування категорії «Офіційні валютні резерви»

№	Автор, рік, вид наукової праці / поняття	Суть явища	Зміст явища	Результат явища
1.	А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін. (2005), підручник «Центральний банк та грошово-кредитна політика»	Офіційні запаси	іноземної валюти, що знаходяться на рахунках у центральному банку, а також у банках за кордоном, або вкладені в іноземні цінні папери	-
2.	Поляков М.Г.	Запаси	іноземної валюти і золота які належать урядовим органам або центральним банкам тієї чи іншої країни	для платежів за міжнародними розрахунками, пов'язаних із зовнішньою торгівлею, інвестиціями та ін. операціями
3.	Косова Т.Д. (2009)	Офіційні запаси	іноземної валюти, що знаходяться на рахунках у центральному банку, а також у банках за кордоном, або вкладені в іноземні цінні папери	-
4.	Вісник Національного банку України (2003)	Належні державі валютні активи	що включають золото та міжнародні платіжні засоби	і можуть бути використані для міжнародних розрахунків та погашення зовнішніх боргів
5.	Міжнародний валютний фонд (2014)	Гроші або інші активи	Які зберігаються в центральному банку або іншій державній монетарній структурі	Та за допомогою яких у разі потреби центральний монетарний орган може погашати свої зобов’язання
6.	Боришкевич О.В. (2008), навчальний підручник «Валютне регулювання та контроль»	Запаси	іноземних фінансових активів та золота які належать державі й перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання	і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення
7.	Національний Банк України	Резерви	у конвертованих іноземних валютах, резервної позиції у МВФ, спеціальних прав запозичення (СПЗ), монетарного золота, готівки в іноземній валюті або коштів на рахунках за кордоном, цінних паперів, що випущені нерезидентами, та будь-яких інших резервних активів за умови забезпечення їх надійності та ліквідності, що є в розпорядженні Національного банку України.

Джерело: складено автором за методикою Старостіної А.О.

Таблиця 2

Класифікація існуючих підходів до визначення категорії “Офіційні валютні резерви”

№	Автор	Суть явища				Наявність змісту	Наявність результату
		Запаси	Належні державі валютні активи	Гроші або інші активи	Резерви
1	А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук	+				+	-
2	Поляков М.Г.	+				+	+
3	Косова Т.Д.	+				+	-
4	Вісник Національного банку України		+			+	+
5	Міжнародний валютний фонд			+		+	+
6	Боришкевич О.В.	+				+	+
7	НБУ				+	+	-

Джерело: складено автором за методикою Старостіної А.О.

Таблиця 1.2

Оцінка існуючих підходів до визначення категорії «Офіційні валютні резерви»

№	Автор, рік	Оцінка (бали)
		Наявність компонентів	Поширеність визначення	Теоретична обґрунтованість	Практична доступність	Сумарна оцінка
1	А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук	3	3	3	4	13
2	Поляков М.Г.	5	4	4	3	16
3	Косова Т.Д.	3	3	3	4	13
4	Вісник Національного банку України	5	3	3	4	15
5	Міжнародний валютний фонд	5	4	4	5	18
6	Боришкевич О.В.	5	4	5	5	19
7	НБУ	3	3	3	3	12

Джерело: складено автором за методикою Старостіної А.О.

На основі проведеного критичного аналізу підходів науковців до визначення категорії «офіційні валютні резерви» (див. табл. 1.1 та 1.2), нами було дано уточнене авторське визначення даної категорії.

Офіційні валютні резерви – це належні державі міжнародні ліквідні активи, які зберігаються та знаходяться в розпорядженні в центральному банку або іншому державному органі грошово-кредитного регулювання і можуть використовуватися на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Таблиця 4

Структура поняття «Офіційні валютні резерви»

Категорія	Суть явища	Зміст явища	Результат явища
Офіційні валютні резерви	- це належні державі гроші, або інші валютні активи	Які зберігаються та знаходяться в розпорядженні в центральному банку або іншому державному органі грошово-кредитного регулювання	і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Джерело: складено автором за методикою Старостіної А.О.

Ця табл. не гарно виглядає – краще текст, по-перше, табл. не може складатися з 1 строчки, по-друге, це вже не критика інших, а визначення, де Ви бачили в підручниках, щоб були такі визначення ?

http://papers.univ.kiev.ua/1/ekonomika/articles/starostina-a-kravchenko-v-nature-and-practical-application-of-the-economic-co_13920.pdf ^^ Выше ссылка на статью Старостиной, там на странице 10 как раз сконструированная авторская категория, где определение дано в виде мини-таблицы.

Розділ 1.Теоретичні основи дослідження управління міжнародними валютними резервами країни

1.1. Значення міжнародних валютних резервів у фінансовій системі країни

Політика управління валютними резервами держави зазвичай входить до складу більш загального поняття – «Валютної політики держави».

На основі опрацювання наукових джерел, нами виявлено найбільш змістовне визначення поняття «валютна політика», а саме - це сукупність економічних, правових та організаційних заходів, що здійснюються центральним банком та іншими органами державного регулювання щодо діючих у державі валютних взаємовідносин між суб’єктами господарювання, домашніми господарствами та органами державного управління і в міжнародних валютно-кредитних зв'язках відповідно до поточних і стратегічних цілей країни. [НБУ]. Валютна політика спрямована насамперед на зрівноважування платіжного балансу й забезпечення стабільності курсу національної валюти. Вона в свою чергу виступає складовою економічної та зовнішньоекономічної політики держави. До об’єктів валютної політики можна віднести валютний обіг за кордоном, усередині країни та із зарубіжжям.

У багатьох розвинених країнах не розрізняють валютну і грошово-кредитну політику і для їхнього позначення використовується один термін, а саме «монетарна політика». На сайті НБУ, зокрема, дається наступне визначення: «Грошово-кредитна політика (monetary policy) – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на забезпечення стабільності грошової одиниці України шляхом використання визначених Законом «Про Національний банк України» засобів і методів» [НБУ]. Валютна і грошово-кредитна політика тісно пов’язані між собою і проводяться зазвичай центральним банком країни, однак вони мають різні цілі і завдання, а також різний інструментарій.

Кінцевими цілями грошово-кредитної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі — зростання зайнятості та обсягів ВВП, стабілізація цін.

Валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері, і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектору економіки. Це, зокрема:

• лібералізація валютних відносин у країні;

• забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

• забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

• захист іноземних та національних інвестицій у країні;

• забезпечення стабільності курсу національної валюти.

Для цілей нашого дослідження у подальшому ми розглядатимемо виключно валютну політику держави.

У більшості країн провідником державної валютної політики є центральний банк, хоча, наприклад, в Італії валютну політику розробляє і реалізує поряд із центральним банком спеціально створене відомство - Італійське валютне бюро.

Проведення валютної політики може передбачати реалізацію таких заходів:

• підтримка валютного курсу (механізм його встановлення, підтримки рівня);

• управління офіційними валютними резервами;

• валютне регулювання і валютний контроль;

• міжнародне валютне співробітництво й участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Інструментами проведення центральними банками валютної політики є валютні інтервенції. Згідно рішення Національного банку України від 06.09.2016 року, вони можуть здійснюватися в таких формах:

• валютний аукціон - операції проводяться шляхом розподілу визначеного обсягу інтервенції між тими суб'єктами ринку, які запропонували найкращу ціну на купівлю/продаж іноземної валюти. Така форма валютних інтервенцій є пріоритетною;

• інтервенція за єдиним курсом - здійснюється шляхом пропорційного задоволення заявленої суб'єктами ринку суми за єдиним визначеним обмінним курсом гривні до іноземної валюти. Така форма валютних інтервенцій є другорядною;

• запит щодо найкращого курсу - здійснюється з метою оперативного реагування на зміни ситуації на валютному ринку шляхом запиту щодо ціни на купівлю/продаж іноземної валюти в суб'єктів ринку через торговельно-інформаційні системи та укладення угод із суб'єктом ринку, який запропонував найкращу ціну;

• адресна інтервенція - зумовлюється національними інтересами України та здійснюється у виняткових випадках на підставі звернення Уряду України [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/vr261500-16].

На різних етапах економічного розвитку заходи валютної політики визначаються економічною і політичною ситуацією в країні, станом її платіжного балансу і динамікою курсу національної валюти, а також розміром зовнішніх зобов'язань.

Найважливіше завдання валютної політики – підтримка курсу національної валюти реалізується шляхом проведення валютних інтервенцій, які, в свою чергу, здійснюються за допомогою офіційних валютних резервів (ОВР). У разі виникнення макроекономічної нестабільності, втрати контролю над курсом валюти країни чи настанні інших негативних умов, які можуть нанести шкоду валютно-фінансовому становищу держави, це саме той національний інструмент, який покликаний поліпшити ситуацію.

Перш ніж перейти до розкриття значення ОВР для фінансової системи країни, розкриємо сутність цього поняття.

Золотовалютні резерви в сучасних країнах (в тому числі в Україні) складаються з чотирьох основних компонентів (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Склад золотовалютних резервів центральних банків країн.

Джерело: [http://economics-issues.com.ua/zmist-zhurnalu/ekonomika-sogodennya-aktualni-pitannya-ta-perspektivi-2012-1/valyutni-rezervi-principi-formuvannya-ta-perspektivi/]

Європейські країни, що входять до Європейської системи центральних банків, включають до складу своїх офіційних валютних резервів золоті запаси, іноземні валюти, СДР, та резервну позицію в МВФ. Проте в деяких країнах офіційні валютні резерви складаються тільки з іноземних валют й інших компонентів, не включаючи золото.

Далі мають йти табл. 1.1 та 1.2 і авторське визначення ОВР

Валютні резерви являють собою офіційні запаси іноземної валюти, що знаходяться на рахунках у центральному банку, а також у банках за кордоном, або вкладені в іноземні цінні папери. Якщо це визначення відмінне від наведених в табл. 1.1 – тоді внести туди, а звідси прибрати, аналіз табл. 1.1 і 1.2 має закінчуватися автор. визначенням

Визначивши сутність ОВР, перейдемо до розгляду їхнього значення.

Призначенням золотовалютних резервів є забезпечення міжнародних торговельно-економічних і кредитно-фінансових відносин, що здійснюються на рівні держав, належною кількістю платіжних засобів, покриття дефіциту платіжного балансу, а також проведення валютної політики центральним банком через валютні інтервенції на ринку. Вони служать забезпеченням стабільності національної валюти.

До складу офіційних валютні резерви країни можуть включати як власні активи в іноземній валюті, так і позикові засоби. Приклад структури власних і залучених коштів у складі ОВР наведено нами на рис. 1.2.

У залежності від джерела утворення виділяють валові валютні резерви і чисті резерви. Валові валютні резерви складаються з власних і позикових валютних активів, чисті валютні резерви представлені власними коштами.

Необхідність формування країнами офіційних золотовалютних резервів визначається такими основними потребами:

- забезпечення міжнародних торгово-економічних і кре­дитно-фінансових відносин, що здійснюються на рівні держав, належною кількістю платіжних засобів;

- покриття дефіциту зведеного платіжного балансу;

- проведення девізної політики центральним банком через валютні інтервенції на ринку.

Рис. 1.2. Джерела формування офіційних валютних резервів за рахунок власних і залучених коштів (на прикладі НБУ).

Джерело: [http://economics-issues.com.ua/zmist-zhurnalu/ekonomika-sogodennya-aktualni-pitannya-ta-perspektivi-2012-1/valyutni-rezervi-principi-formuvannya-ta-perspektivi/]

Зазначені причини, відображають по суті й функції, які виконують офіційні золотовалютні резерви у процесі органі­зації міжнародних валютних відносин:

по-перше, засіб утворення ліквідних коштів (для зовнішніх розрахунків);

по-друге, засіб міжнародних платежів (для фінансування негативного сальдо платіжного балансу);

по-третє, засіб проведення валютної інтервенції (для купівлі-продажу іноземних валют на ринку в обмін на національну). Або знак -, або по-перше,

Виконуючи ці функції, офіційні золотовалютні резерви по суті виступають гарантом стабільності національного валютного ринку країни.

ОВР перебувають у віданні державних відомств – міністерства фінансів країни (або казначейства) і центрального банку. При цьому їхнім власником у будь-якому випадку залишається держава. У деяких країнах частина офіційних резервів знаходиться в центрального банку, а частина - у міністерства фінансів (казначействі). Якщо ж валютні резерви передані в розпорядженні міністерства фінансів (казначейства), то на центральний банк покладаються лише технічні функції по веденню відповідного рахунку. Рішення щодо форм і методів використання валютних резервів у його компетенцію не входять.

Як свідчить міжнародний досвід, концентрація офіційних валютних резервів у центральному банку і наділення його повноваженнями по управлінню ними сприяють більш ефективному використанню валютних запасів. У зв'язку з цим країни - члени спочатку повністю – потім абревіатура ЄВС у ході уніфікації їх національної валютної і грошово-кредитної політики поступово переходять до такої практики.

При наділенні центрального банку функцією повного або часткового розподільника офіційних валютних резервів він самостійно вибирає форми і методи управління валютними запасами. При цьому центральний банк несе матеріальну відповідальність у межах своїх повноважень. Уряд, із своєї сторони, визначає загальні напрямки резервної політики, наприклад припустимий рівень ліквідності і надійності валютних резервів, межі їхнього використання для регулювання курсу національної валюти.

Рівень офіційних валютних резервів залежить від таких чинників:

• стан зовнішньої торгівлі. У результаті сприятливої кон'юнктури на світових ринках, що обумовлює зростання доходів від експорту і падіння цін на імпорт, а отже, і зниження імпортних витрат, спостерігається ріст обсягу офіційних валютних резервів країни. І навпаки, падіння цін на експорт поряд із подорожчанням імпорту і появою негативного сальдо торгового балансу неминуче спричиняє за собою скорочення валютних резервів;

• врівноваженість платіжного балансу. Погіршення платіжного балансу призводить до падіння курсу національної валюти, збільшенню потреб країни у валютних резервах, використовуваних для регулювання курсу національної грошової одиниці;

• режим валютного контролю. У умовах ліберального режиму валютного контролю центральний банк зобов'язаний обмінювати національну валюту на іноземну без обмежень. Це спричиняє за собою зменшення обсягу валютних резервів;

• інвестиційний клімат. При сприятливому інвестиційному кліматі спостерігається приток в країну іноземного капіталу, у результаті чого зростають масштаби покупок національної валюти за іноземну. Це призводить до збільшення валютних резервів;

• характер інтервенційної політики. З метою стимулювання експорту і стримування росту курсу національної валюти центральний банк здійснює масові валютні інтервенції, що викликає скорочення обсягу офіційних валютних резервів;

• режим валютного курсу (плаваючий, фіксований). Плаваючий валютний курс знижує потребу країни у валютних запасах, оскільки вільні коливання курсу автоматично усувають дисбаланси платежів і перешкоджають прямуванню спекулятивних потоків капіталу. Фіксований валютний курс може стати причиною підвищення потреб країни у валютних резервах, оскільки його підтримка на заданому рівні в умовах схильності національної валюти до девальвації спричиняє витрати цих резервів на проведення валютних інтервенцій.

З метою підтримки валютних резервів на прийнятному для тієї або іншої країни рівні центральні банки здійснюють цілий комплекс заходів, іменованих управлінням валютними резервами.

Висновок за § - про що назва, про те й висновок

Олексій! Треба слідкувати за термінологією: в назві даного § звучить «міжнародні валютні резерви», а в тексті лише ОВР чи золотовалютні резерви – так не може бути; на жаль визначення НБУ, який ЗВР називає міжнародними резервами, у Вас немає, тому важко мені скорегувати; Вам необхідно додати до існуючих визначень тлумачення НБУ і, якщо це те саме, що й ЗВР – вказати на це і замінити, наприклад, назву § на «… офіційних валютних резервів»