Помилки та необгрунтовані призначення препаратів при невиконанні рекомендацій доказової медицини

1. До нераціональних комбінацій лікарських засобів належать:

— БАБ + діуретик (збільшують ризик розвитку цукрового діабету);

— антагоніст кальцію + альфа­адреноблокатор (викликають тахікардію);

— БАБ + препарат центральної дії (викликають брадикардію і навіть асистолію);

— БАБ + інгібітор АПФ: при їх поєднанні адекватний гіпотензивний ефект не виражений (ця схема показана тільки за наявності симптомів застійної СН).

2. Застосування лікарських засобів центральної дії (клонідин, метилдопа) як альтернативних препаратів не рекомендується через високий ризик розвитку побічних реакцій. Однак ці препарати можна призначати в низьких дозах, переважно в поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.

3. Застосування вазодилататорів прямої дії (гідралазин, міноксидил) як лікарських засобів не рекомендується (можуть викликати наростання гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ)).

4. АК ніфедипін короткої дії не рекомендується приймати під язик (окрім випадку гіпертонічного кризу), оскільки різке зниження АТ може викликати в деяких хворих ішемію міокарда та головного мозку (ІМ, інсульт), тяжку артеріальну гіпотензію, непритомність.

5. При гіпертонічній енцефалопатії не рекомендується використовувати клофелін та аміназин, оскільки важко оцінити зміни симптоматики.

6. Різке зниження АТ до нормальних величин протипоказане, оскільки може призвести до гіпоперфузії та ішемії, і навіть до некрозу міокарда та головного мозку. При гострому порушенні мозкового кровообігу зниження АТ повинно бути поступовим, а при розшаровуючій аневризмі аорти необхідно швидко знизити АТ на 25 % протягом 5–10 хв, а цільовий систолічний тиск у цьому випадку повинен складати 110–100 мм рт.ст. Значне зниження АТ може призвести до інсульту, сліпоти, паралічів, коми, ІМ і смерті. Тому зниження АТ при ГК повинно бути керованим (його необхідно знижувати не більше ніж на 25 %). Винятками з цього правила є розшаровуюча аневризма аорти, гостра лівошлуночкова недостатність, набряк легень, еклампсія.

Профілактика. Первинна профілактика гіпертонічної хвороби, і в тому числі ГК, включає:

— зниження і нормалізацію маси тіла;

— зменшення вживання кухонної солі та алкоголю;

— підвищення фізичної активності людини;

— покращення якості життя.

Наводимо ефективність змін образу життя у хворих на АГ у табл. 4.

Вказані профілактичні засоби призводять до профілактики розвитку АГ у 20–50 % випадків.

Вторинна профілактика захворювання передбачає регулярне приймання антигіпертензивних препаратів упродовж усього терміну підвищення АТ, що призводить до зниження смертності від мозкового інсульту на 40–45 % і смертності від ІМ на 15–20 %. Ці переконливі дані свідчать про необхідність проведення профілактики гіпертонічної хвороби серед населення.

Більш детально первинна та вторинна профілактика ІХС при АГ відображена в табл. 5.

Враховуючи той факт, що при гіпертонічній хворобі рано й часто розвиваються атеросклероз і ІХС, навіть на фоні нормального рівня холестерину в крові, таким пацієнтам показане тривале застосування антисклеротичних препаратів статинів упродовж місяців і років.