47

Зміст

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО Й ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЛІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ 6

1.1 Земля – основний засіб виробництва в сільському господарстві. 6

1.2. Суть, показники і методика визначення економічної ефективності використання земельних ресурсів. 13

РОЗДІЛ 2. НАЯВНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ В ГОСПОДАРСТВІ 17

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 17

2.2. Земельні ресурси сільськогосподарського підприємства та результати їхнього використання. 25

2.3. Економічна ефективність використання земельних ресурсів у господарстві 29

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ 31

3.1. Інтенсифікація рослинництва 31

3.2 Шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів 37

ВИСНОВКИ 43

Список використаної літератури 46

ВСТУП

Земля є найважливішою умовою існування людського суспільства. Вона є незамінним засобом задоволення різнобічних потреб людини - економічних, соціально-побутових, естетичних та ін..

Вона є предметом і засобом виробництва в сільському господарстві, а також ресурсом, який дозволяє отримувати матеріальні блага завдяки своїм специфічним особливостям. Земля потребує обробки і при раціональному та ефективному використанні дозволяє отримувати високі врожаї, вирощувати різні культури.

Багатовікова практика свідчить про те, що головними джерелами життєздатності і процвітання будь-якої держави є належні йому земельні ресурси, проживає на них населення. При цьому під земельними ресурсами слід розуміти не тільки територію (простір) держави, але і все що знаходиться «над» і «під» цим простором. Забезпеченість країни земельними ресурсами - найважливіший економічний і політичний фактор розвитку суспільного виробництва. Наявність земельних ресурсів дає широкий простір для економічного розвитку регіонів світу. 

Одним із основних споживачів земельних ресурсів є сільське господарство. Саме земля дає нам всі відтворювані ресурси рослинного і тваринного світів.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи на тему "Земельні ресурси та підвищення ефективності їхнього використання" є Товариство з обмеженою відповідальністю ім. О.Г.Бузницького. Періодом дослідження є роки з 2014 по 2016. Тема даної курсової є актуальною, оскільки ефективне використання земельних ресурсів має винятково важливе значення для сталого розвитку аграрного сектора України.

У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва, без якого не можливий сам процес виробництва продукції рослинництва.

Сільськогосподарські угіддя України займають 42 млн. га, або 70% загальної земельної площі. Земельний фонд характеризується великою часткою сільськогосподарських угідь, що є основою розвитку високоефективного сільськогосподарського виробництва.

При написанні курсової роботи були поставлені такі завдання:

• викласти основи сучасної аграрної політики щодо раціонального використання землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві;

• розкрити особливості утворення диференціальної ренти 1 і 2 в сільському господарстві;

• визначити забезпеченість і використання трудових ресурсів, наявність та структуру основного капіталу, спеціалізацію господарства;

• дослідити рівень інтенсивності рослинництва, результат і економічну ефективність інтенсифікації.

У першому розділі даної роботи розглядаються теоретичні основи вивчення землі як засобу виробництва та сутність визначення економічної ефективності використання земельних ресурсів.

У другому розділі охарактеризовуються наявність та економічна ефективність використання земельних ресурсів ТОВ ім. Бузницького. Також дається організаційно-економічна характеристика підприємства та аналізується забезпеченість і використання трудових ресурсів, наявність та структура основного капіталу, спеціалізація господарства та висвітлюються результати господарської діяльності підприємства.

Розділ 1. Наукові основи раціонального й ефективного використання землі в сільському господарстві

1.1 Земля – основний засіб виробництва в сільському господарстві.

На сучасному етапі в Україні відбуваються складні соціально-економічні процеси створення ефективно діючої ринкової економіки, що закономірно потребує докорінних змін в усіх аспектах економічної політики. Це в першу чергу стосується аграрного сектора економіки, бо в ньому створюються передумови для здійснення ринкових перетворень в усіх сферах економіки України, яка значною мірою є аграрною країною.

Аграрна реформа являє собою сукупність першочергових заходів, спрямованих на створення найсприятливішого економічного середовища для розвитку сільського господарства та скорішого виходу його із кризового стану. Основною частиною аграрної реформи є земельна реформа, яка здійснюється задля підвищення ефективності використання земель та забезпечення їх належної охорони.

Охорона земельних ресурсів регулюється Земельним кодексом України. В ньому визначені права землекористувачів і їхні обов'язки щодо охорони земель. Кодексом визначена суть і завдання землеустрою, основним з яких є впровадження системи заходів по збереженню і поліпшенню природних ландшафтів, відновленню і підвищенню родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушування, зсувів, вторинного засолення і заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами й хімічними речовинами та ін. Заходи з охорони земельних ресурсів є важливою складовою програми з охорони навколишнього природного середовища в Україні. [16,с.43]

Земля як засіб виробництва в сільському господарстві має специфічні особливості:

• на відміну від інших засобів виробництва земля не є результатом людської праці; як дар природи і продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід’ємною її умовою;

• земля є незамінним засобом виробництва; якщо всі інші засоби виробництва можна замінити новими і більш продуктивними, то без землі виробничий процес здійснюватись не може;

• земля просторово обмежена і в процесі розвитку продуктивних сил сільського господарства її не можна заново створити або збільшити її розміри; однак в умовах раціонального використання землі її продуктивні сили постійно розвиваються і зростають;

• в процесі виробництва земля не зношується, а при правильному використанні постійно поліпшується.[8,с.25]

Земля в сільському господарстві функціонує як предмет праці й засіб праці.

Як предмет праці земля виявляє себе тоді, коли людина діє на її верхній горизонт - ґрунт і створює необхідні умови для росту та розвитку сільськогосподарських культур. Отже, предметом праці у виробничому процесі земля стає тоді, коли потрібний вплив праці для перетворення її на активний і самостійно діючий засіб виробництва, що безпосередньо створює продукт.

Як засіб праці вона постає тоді, коли людина, обробляючи ґрунт використовує її механічні, фізичні хімічні та інші властивості, впливає на культурну рослину, забезпечує тим самим необхідні умови для її росту та розвитку.

Раціональне використання землі та забезпечення постійного підвищення її родючості обумовлюють необхідність організації всебічного кількісного і якісного обліку земель на основі єдиного земельного кадастру. Державний земельний кадастр являє собою систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл по власникам землі, категоріями земель, а також про якісну характеристику і цінності земельних угідь.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. [15,ст.193]

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою [15,ст.194].

Державний земельний кадастр включає:

1. кадастрове зонування, яке включає встановлення

   1. місця розташування обмежень щодо використання земель;

   2. меж кадастрових зон та кварталів;

   3. меж оціночних районів та зон;

   4. кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

2. кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок;

3. бонітування ґрунтів - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

4. державну реєстрацію земельних ділянок здійснюють у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин:

   1. книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

   2. поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку

5. облік кількості та якості земель. відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

6. економічну оцінку земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання.

7. грошову оцінку земельних ділянок, що визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною [8,с.33-34].

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місця розташування і економічної оцінки земель.

В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель.

Для визначення нормативної грошової оцінки земель по Україні розраховується диференціальний рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах) за формулою:

Р_дн = (У х Ц - 3 - 3 х К_нр) : Ц,

де Р_дн - диференціальний рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);

У - урожайність зернових з гектара (у центнерах);

Ц - ціна реалізації центнера зерна;

З - виробничі затрати на гектар;

К_нр - коефіцієнт норми рентабельності.

Крім диференціального рентного доходу, в сільському господарстві створюється абсолютний рентний доход. Його величина з гектара угідь визначена, згідно з прийнятою методикою, в 1,6 ц.

Загальний рентний доход обчислюється як сума диференціального та абсолютного рентних доходів.

Нормативна грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні визначається як добуток річного рентного доходу за економічною оцінкою по виробництву зернових культур, ціни на зерно і терміну його капіталізації за формулою:

Г_оз = Р_здн х Ц х Т_к,

де Г_оз - нормативна грошова оцінка гектара орних земель (у гривнях);

Р_здн - загальний рентний дохід (у центнерах);

Ц - ціна центнера зерна (у гривнях);

Т_к - термін капіталізації рентного доходу (в роках), який встановлюється на рівні 33 років.

Землі сільськогосподарського призначення можуть належати на правах власності громадянам, юридичним особам, територіальним громадам та державі, що означає наявність у цих суб'єктів права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

У приватну власність для сільськогосподарського використання передаються земельні ділянки громадянам України та юридичним особам, які заснували громадяни або юридичні особи України. Держава забезпечує громадянам і юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. [15,ст.78]

Чинне законодавство виходить з того, що право приватної власності на землю має давати користь не тільки власникові, а й суспільству Тому регулювання відносин приватної власності на землю базується на принципі дотримання інтересів власника і всього суспільства. У зв'язку з цим законодавець встановлює певні обмеження щодо здійснення землевласником своїх прав.

Зміна цільово-призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. [15,ст.20]

Гарантії земельних прав власників включають не тільки охорону їх майнових прав, а й самостійний захист права цільового використання землі, тобто право користування нею відповідно до її конкретного цільового призначення. Такі порушення, не пов'язані з порушенням меж або розмірів земельної ділянки, можуть мати місце внаслідок затінення, задимлення, забруднення, створення джерел неприємного запаху тощо.

Гарантії прав власників передбачають також охорону й захист належного стану самої земельної ділянки, тобто неприпустимість погіршення будь-яких корисних властивостей земельної ділянки, приведення їх у непридатний для використання стан.

Держава, встановлюючи певні обмеження стосовно здійснення права приватної власності, — з одного боку, з другого боку гарантує захист цього права і таким чином встановлює баланс, при якому право приватної власності дозволить громадянам та юридичним особам відчути себе повноправними господарями землі.

Комунальна власність відповідно до Конституції України є самостійною формою власності, яка на рівних правах з іншими правами захищається законом.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У державній власності залишаються всі землі України, за винятком земель комунальної та приватної власності. Згідно з чинним законодавством право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської, міських районних державних адміністрацій в разі:

1) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

2) придбання за цивільно-правовими угодами;

3) прийняття спадщини;

4) передачі у власність державі земельної ділянки комунальної власності територіальними громадами;

5) конфіскації земельної ділянки.

Землі сільськогосподарського призначення, які є державною і комунальною власністю, надаються державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва [10,с.81].