1.Право на працю у системі соціально- економічних прав людини.

Ст 43 КУ: Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення труд. договору або кол. договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Право на працю, належить до групи соціально-економічних прав людини, і ця подвійність - економічна та соціальна складові - свідчить про комплексний характер названого права. Воно є економічним правом, оскільки здійснення права на працю надає можливість людині здобути засоби до існування. Проблеми у забезпеченні економічної складової цього права полягають в адекватності оплати праці трудовим затратам, а також у тому, щоб оплата праці забезпечувала б гідне існування для людини.

Соціальність права на працю виявляється у тому, що здійснюючи його, особа має можливість отримати від держави допомогу в працевлаштуванні, а також забезпечити рівень життя, гідний людини, для себе та членів своєї сім'ї. Соціальність полягає також у тому, що держава встановлює коло соціальних стандартів і державних гарантій у сфері праці, які мають бути дотримані будь-яким роботодавцем і не можуть бути знижен.

2.Предмет трудовго права

Предмет трудового права складають не всі відносини, пов'язані із працею взагалі, а лише ті суспільно-трудові відносини, що виникають, розвиваються та припиняються у зв'язку з безпосередньою діяльністю людей у процесі праці.

Предмет трудового права - це комплекс суспільних відносин, пов'язаних із застосуванням несамостійної (залежного) праці. до них віднесені трудові відносини, а також відносини:

• з організації праці та управління працею;

• працевлаштування у даного роботодавця;

• професійній підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця;

• соціальному партнерству, ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів та угод;

• участі працівників і професійних спілок у встановленні умов праці та застосування трудового законодавства у передбачених законом випадках;

• матеріальної відповідальності роботодавців і працівників у сфері праці;

• нагляду і контролю (у тому числі профспілковому контролю) за дотриманням трудового законодавства (включаючи законодавство про охорону праці) і інших нормативних правових актів, що містять норми трудового права;

• вирішення трудових спорів;

• обов'язковому соціальному страхуванню у випадках, передбачених законами.

3. Метод тп

Специф метод прав регул тісно пов'язаний з колом відносин, які складають предмет ТП. Метод – це сукупність засобів та способів. 1) імперативний(обов’язковий) 2) диспозитивний (волевиявлення) Риси методу: 1) характерна риса – оптимальне поєднання централізованого і децентралізованого регулювання сусп.-труд відносин 2) оптим поєднання імпер та диспозит способів впливу на уч труд відносин 3) застосування локально-прав регулювання суспільних відносин 4) наявне поєднання загальних та спец засобів захисту суспільно-труд відносин

4.Функції тп

Ф-ї – основні напрями впливу норм ТП на поведінку людини у процесі праці для досягнення цілей і завдань труд законодавства. Загальні: регуляторна(регул труд відносин) охоронна (зах прав та інтересів робітників і роботодавців). Спец: соціальна (проявл при впровадженні соц. цінностей, спрям на реаліз конст права на працю. Норми ТП характеризують добровільну реаліз права на працю, захисту прав та інт прац і роботод, забезпеч соц. партнерства.) економічна(актуальною є при встановленні ринку праці. Спрям на обґрунтув встановлених норм роб часу, вираженні сум заробітку та ін.) виховна (спр на забезпечення дотримання поведінки передбаченої законодавством. Н: заходи заохоч – позитивне стимулювання).

5. Система трудового права

Систему трудового права утворюють всі діючі юридичні норми, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет даної галузі права.

Структура системи трудового права - це об'єктивно зумовлена внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженності й розподілі правових норм за інститутами та іншими галузевими структурними утвореннями.

У науці трудового права склалася загальна думка про те, що система трудового права структурно складається з Загальної та Особливої частин. Усі правові норми, що визначають загальні положення в регулюванні праці, належать до Загальної частини. Це норми, що визначають предмет, метод, принципи трудового права тощо.

До Особливої частини традиційно відносили правові інститути, що регулюють окремі елементи трудових відносини, а також відносини, тісно пов'язані з трудовими: забезпечення зайнятості й працевлаштування; трудовий договір; робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці; матеріальна відповідальність сторін трудового договору; дисципліна праці; охорона праці; пільги для осіб, які суміщають роботу з навчанням; трудові спори; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

6.Трудове право як самостійна галузь права

Праця у широкому розумінні має безліч проявів, вона присутня у різних сферах людського буття. Та трудове право є єдиною галуззю, що здатна як забезпечити реалізацію прав та законних інтересів людини у сфері праці, так і сприяти вирішенню завдань економічного й соціального розвитку.

Трудове право як одна з основних галузей системи вітчизняного права характеризується самостійними предметом і методом, добре розвиненою нормативною базою. Воно має своє призначення та відповідні принципи, на яких засноване регулювання соціально-трудових відносин.

Як і будь-яка самостійна галузь трудове право має особливий метод правового регулювання. Після прийняття правової норми вона не стає автоматично підставою для організації відносин, на регулювання яких вона спрямована. У законодавстві передбачені певні способи, які покликані забезпечити реалізацію норм у конкретні відносини. Завдяки такій реалізації відносини переходять у категорію правовідносин, тобто відносин, врегульованих нормами права Способи, що забезпечують реалізацію норм права у відносини, і складають предмет галузі права. Способи, що входять у метод трудового права, також мають свої особливості. Такі особливості повязані з тим, що при реалізації норм трудового права повинна бути максимально знівельована різниця в положенні учасників трудових відносин. Якщо метод трудового права цієї мети не досягає, то реалізація правових норм ставиться в залежність від волевиявлення роботодавців, які вельми неохоче дотримують приписи трудового законодавства. Адже норми трудового права покликані захистити працівників від надмірних, з точки зору вимог закону, претензій роботодавців. Будь-які обмеження не можуть викликати захоплення учасника відносин, якому встановлені межі вільного поведінки.