2. Структура суспільного виробництва

 За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей:

1) основне виробництво;    2) виробнича інфраструктура;    3) соціальна інфраструктура.

   Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво.    Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних).    Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва. 

Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Сфера соціальної інфраструктури включає: охорону здоров'я та фізичну культуру, освіту, побутове обслуговування, громадський транспорт і зв'язок, культуру, мистецтво та ін.

3. Фактори суспільного виробництва.

До факторів суспільного виробництва можна віднести: працю, землю, капітал, підприємницькі здібності, науку та інформацію, три з яких – праця, земля, капітал є системоутворюючими.

 Праця – доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ. Здатність людини до праці, сукупність її фізичних та інтелектуальних здібностей, називається робочою силою.

Земля як фактор виробництва об’єднує всі види природних ресурсів, всю сукупність природних явищ або об’єктів, які використовуються людьми для створення матеріальних та нематеріальних благ, забезпечення відтворення населення, підтримки умов існування людини, підвищення якості життя.

Капітал – це сукупність усіх створених людьми технічних і матеріальних засобів виробництва, а також грошові нагромадження, які використовуються у виробництві товарів та послуг.

В економічній науці вирізняється декілька підходів до визначення змісту категорії „капітал”, причому домінуючими є речова (натуралістична) та грошова (монетаристська) концепції. Натуралістична концепція розглядає капітал як сукупність засобів виробництва (машин, верстатів, обладнання, споруд, транспортних засобів, передавальних пристроїв) та готових товарів, призначених для продажу. З точки зору монетаристської концепції, капітал функціонує у вигляді грошових нагромаджень, які використовуються для придбання ма­теріально-речових елементів виробництва та наймання ро­бочої сили.

Підприємницькі здібності – особливий унікальний, рідкісний різновид людських ресурсів, один з видів складної творчої праці, який полягає у здатності найбільш ефективно поєднувати та використовувати інші фактори виробництва. Під підприємницькою діяльністю розуміють самостійну ініціативну діяльність громадян і юридичних осіб, спрямовану на одержання прибутку, яка здійснюється на свій ризик і під майнову відповідальність.