- •Тема 1.1. Економічна теорія як наука. Економічні потреби суспільста. 4
- •Тема 4.3. Державна політика України в системі світового господарства 99
- •Розділ і. Економіко-теоретичні основи організації виробництва Тема 1.1. Економічна теорія як наука. Економічні потреби суспільста. Лекція 1. Економічна теорія як наука.
- •Виникнення і розвиток економічної науки.
- •Сучасні економічні теорії.
- •Функції економічної теорії. Методи економічної теорії.
- •Лекція 2. Економічні потреби суспільства.
- •Економічний інтерес: сутність і класифікація.
- •Проблема економічного вибору. Альтернативна вартість.
- •Класфікація благ
- •Крива виробничих можливостей (двотоварна модель)
- •Тема і.2 Основи суспільного виробництва. Власність у системі виробничих відносин. Господарська діяльність і економічні системи. Лекція 3. Основи суспільного виробництва.
- •Структура суспільного виробництва
- •Фактори суспільного виробництва.
- •Власність на засоби виробництва в системі виробничих відносин.
- •Лекція 4. Господарська діяльність і економічні системи.
- •2. Класифікація економічних систем.
- •1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):
- •5. Залежно від розвитку людської цивілізації (цивілізаційний підхід)
- •3.Ринкові моделі національних економік.
- •Особливості формування та розвитку національної економіки України.
- •Розділ іі. Економічні ресурси як основа виробничої діяльності Тема 2.1. Трудова діяльність і трудові відносини.. Лекція 5. Праця в системі суспільного виробництва.
- •Ринок праці.
- •3. Безробіття як прояв економічної нестабільності.
- •4. Кількісна і якісна оцінка праці. Заробітна плата
- •Лекція 6. Соціально-трудові відносини як елемент організації виробництва
- •2. Нормування праці на виробництві.
- •Структура робочого часу
- •3. Організація праці на виробництві.
- •4. Умови праці, робочий час і працездатність.
- •5. Мотивація і оплата праці на виробництві.
- •Пряма погодинна.
- •Погодинно-преміальна система:
- •Відрядна преміальна
- •Відрядно-прогресивна.
- •Тема 2.2. Земля і капітал.
- •3. Капітал як економічна категорія.
- •4. Попит і пропозиція на ринку капіталів. Дисконтування.
- •1. Земельні ресурси як об’єкт виробничих, соціально-економічних та економіко-правових відносин.
- •3. Капітал як економічна категорія.
- •4. Попит і пропозиція на ринку капіталів капіталів. Дисконтування.
- •2. Склад і класифікація основних виробничих ланок.
- •3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
- •Ринок ресурсів
- •Підприємство
- •Рынок товарів і послуг
- •2. Поняття, сутність і характерні ознаки основних засобів виробництва.
- •3. Класифікація основних засобів.
- •4. Оцінка основних засобів.
- •5. Показники відтворення та використання основних засобів.
- •2. Норма і норматив нормованих оборотних засобів виробництва.
- •3. Показники ефективності використання оборотних засобів.
- •Тема 2.3. Підприємництво. Лекція 11 Підприємництво як сучасна форма господарювання
- •2. Принципи підприємницької діяльності.
- •3. Види підприємницької діяльності.
- •4. Суб’єкти підприємницької діяльності.
- •Лекція 12. Результати діяльності підприємства
- •3. Види собівартості. Шляхи зниження собівартості продукції.
- •4. Сутність та види прибутку.
- •5. Розподіл прибутку.
- •6. Прибуток і рентабельність
- •2. Пропозиція. Фактори впливу на пропозицію.
- •3. Ринкова і рівноважна ціна.
- •2. Пропозиція. Фактори впливу на пропозицію.
- •3. Ринкова і рівноважна ціна.
- •Тема 3.2 Конкуренція. Лекція 14. Конкуренція як рушійна сила ринку.
- •Сутність конкуренції.
- •Функції та види конкуренції.
- •Монополія, її сутність, види і методи регулювання.
- •Лекція 15. Конкурентоспроможність підприємства і конкурентоспроможність продукції.
- •3. Конкурентоспроможність продукції. Якість продукції як чинник конкурентоспроможності продукції.
- •4. Історія, розвиток і сучасні підходи до управління якістю.
- •Розділ 4. Держава в ринковій економіці Лекція 15. Державність і державне управління національною економікою.
- •1. Теоретичне обґрунтування потреби державного управління національною економікою
- •2. Функції і принципи державного управління.
- •3. Держава як організаційний стрижень господарської системи національної економіки.
- •Системи форм і методів організації і функціонування виробництва;
- •Системи форм і методів організації виробничої інфраструктури, яка забезпечує ресурсну, інформаційну підтримку виробництва, обмін результатами діяльності тощо;
- •Системи органів управління сферою виробництва.
- •Лекція 17. Державна економічна політика
- •2. Фінансово-бюджетне регулювання.
- •3. Грошово-кредитне регулювання..
- •4. Цінове регулювання.
- •5. Валютне регулювання.
- •Тема 4.3. Державна політика України в системі світового господарства Лекція 18. Особливості організації виробничої діяльності в умовах глобалізації економіки.
- •2. Глобалізація світового простору.
- •2. За галузевою структурою:
- •3. За ступенем інтеграції у світове господарство:
- •4. Організація зв’язків національної економіки зі світовим господарством
- •5. Міжнародний поділ праці.
- •6. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •7. Україна і світове господарство.
3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
Спеціалізація процесу – це мінімізація різноманітності робіт і операцій, а також режимів обробки вихідних матеріалів та інших елементів виробничого процесу. Різноманітність операцій в виробничому (технологічному) процесі залежить, насамперед, від номенклатури виробів, закріплених за конкретним виробничим підрозділом (дільницею, лінією, цехом тощо) . Обсяг виробництва і трудомісткість виробів визначають рівень спеціалізації процесу. Кількісно рівень спеціалізації процесу характеризується коефіцієнтом спеціалізації kсп, який виражає кількість деталеоперацій nі, які виконуються у середньому на одному робочому місці за плановий період часу. Цей показник часто співпадає зі середнім числом переналадок обладнання.
В промисловості розрізняють декілька видів спеціалізації виробничих ланок, а саме: предметну, технологічну та змішану – предметно – технологічну спеціалізацію. [44,66,69]
На підприємствах і виробничих підрозділах предметної спеціалізації основні цехи сформовані за ознакою виготовлення кожним з них визначеного виробу чи його частини (вузла, агрегату) . Робота здійснюється по замкнутому циклу від заготівельної стадії виробництва до заключної складально – оздоблюючої стадії (наприклад, цех складання крупних машин, потокова лінія по виготовленню годинників, сиру, одягу тощо) . Широке розповсюдження цей вид спеціалізації набув на підприємствах машинобудівної галузі виробництва. Однак, велика кількість номенклатури обробляючих деталей і значна кількість цехів затрудняє досягнення мінімальних витрат на виробництво продукції. Недоліком предметної спеціалізації підприємств є також невисокий рівень спеціалізації робочих місць , складність організації виробництва і управління.
Тому все більшого розповсюдження набуває подетальна спеціалізація підприємств в цілому і їх виробничих ланок. Підприємства, цехи, дільниці по- детальної спеціалізації призводять обмежену номенклатуру уніфікованих , стандартних деталей, малодетальних вузлів, які виготовляються за типовими технологічними процесами в великих кількостях. Передумовами створення підрозділів подетальної спеціалізації є стандартизація виробів і деталей та значна потреба (попит) в них. Наприклад, випуск колекторних пластин для електричних машин; контактів електричних апаратів; напівпровідникових приладів тощо. Для цехів та дільниць предметної спеціалізації (в тому числі і подетальної) характерно різнобічність обладнання та технологічної оснастки, але вузька номенклатура виробів, що виготовлюються (деталей, вузлів). Узгодження роботи цехів та дільниць в цьому випадку значно простіше тому, що всі операції обробки зосереджені в одному місці. Це веде до сталого повторювання технологічного процесу, спрощує оперативно – календарне планування, територіально зближує операції і окремі стадії виробничого процесу і, таким чином, скорочує тривалість виробничого циклу.
При великих програмних завданнях, коли верстати кожної операції можуть бути повністю завантажені обробкою одного чи декількох технологічно споріднених виробів, створюються умови до переходу до предметної спеціалізації дільниць у формі прольоту чи потокової лінії.
Обладнання на таких дільницях розміщується в порядку слідування операцій технологічного процесу (ланцюгове розміщення обладнання, рис. 4.2), що виключає зворотні рухи, подовжені маршрути предметів праці і сприяє скороченню тривалості виробничого циклу.
Внутрішньо цехові підрозділи (дільниці) характеризуються різним рівнем предметної спеціалізації. Найбільш високий рівень її досягається при закріплені за дільницями обробки тільки виробу одного типу (найменування), що дозволяє організовувати однопредметні потокові лінії.
При великому числі виробів, що оброблюються, формують прольоти чи предметно-замкнуті дільниці. Предметно-замкнуті дільниці характеризуються тим, що весь цикл обробки по групі закріплених за дільницею предметів праці здійснюється в межах даної дільниці. Предмети праці (деталі, вузли, частини виробу тощо)на таких дільницях звичайно підбирають за спільністю технологічних маршрутів (обладнання) і габаритів.
В організаційному і економічному відношенні предметно-замкнуті дільниці мають ряд переваг: покращується спеціалізація робочих місць, забезпечується прямоточність руху предметів праці, скорочується технологічний цикл, підвищується рівень серійності виробництва, а отже, зменшується число переналадок обладнання, концентрується відповідальність за виконання завдань, підвищується якість робіт, що виконуються, і виробів. Предметно-замкнуті дільниці можна створювати, якщо забезпечене повне завантаження обладнання, а це досягається при значних обсягах випуску однорідної продукції.
На підприємствах, цехах, дільницях з технологічною спеціалізацією здійснюється яка–небудь обумовлена частина загального технологічного процесу над різними виробами (лиття, штампування , токарна обробка, зварювання, розкраювання тканини тощо).
Організація основних цехів і дільниць за технологічною ознакою характерна для виробництв машинобудівного одиничного та серійного виробництва з різнобічною та непостійною номенклатурою виробів, що виготовляються. Рух деталей у цехах – послідовний, дільниці організовано за ознакою одностайності обладнання (групова ознака) : токарна, фрезерувальна, стругальна дільниці. Технологічна спеціалізація відрізняється порівняно великою тривалістю виробничого циклу та іншими ознаками недосконалості (збільшення тривалості руху предметів праці; порушення принципів прямотоковості тощо).
Однак, при невеликій різноманітності операцій і обладнання полегшується технічне керівництво і створюються більш широкі можливості регулювання завантаження обладнання, організації обміну досвідом роботи.
При технологічній спеціалізації дільниці оснащуються однорідним обладнанням для виконання окремих операцій чи частин технологічного процесу і звуться відділеннями (відділками). Останні формуються по групах однотипних верстатів, однотипних робочих місць. Наприклад відділення токарної обробки, шліфування чи чернової обробки, чистової обробки тощо. Номенклатура виробів, що обробляються в кожному відділенні, різноманітна і кожен верстат виконує безліч деталеоперацій. При технологічній спеціалізації дільниць предмет праці багатократно передається відповідно технологічному маршруту з дільниці на дільницю. Вона обумовлює велику протяжність маршрутів руху предметів праці, значну тривалість виробничого циклу, часті переналадки обладнання.
Змішана чи предметно – технологічна спеціалізація характеризується наявністю на одному підприємстві основних цехів і дільниць, які організовані як за технологічною ознакою (заготівельні підрозділи підприємства; ливарні, ковальські, пресові, механічної обробки), так і за предметною ознакою (складальні цехи і дільниці). Змішана спеціалізація має ряд переваг перед чисто технологічною, але значно поступається предметній спеціалізації.
Лекція 9. Основні засоби виробництва.
Загальна характеристика капіталу підприємства.
Поняття, сутність і характерні ознаки основних засобів підприємства.
Класифікація основних засобів.
Оцінка основних засобів.
Показники відтворення та використання основних засобів.
1. Загальна характеристика капіталу підприємства.
