3. Сучасні економічні теорії.

В ХХ столітті формування економічної думки формувалося на фоні визначних економіко-політичних подій, а саме:

• соціалізація капіталістичних відносин;

• перехід розвинутих суспільств від індустріального до постіндустріального укладу;

• виникнення структурних криз та їх подолання;

• соціалізація державних функцій;

• розпад імперій;

• формування, функціонування і крах комуністичних режимів;

• глобалізація світової економіки.

Ці чинники надали потужного імпульсу для розвитку існуючих теорій, а також для формування нових наукових поглядів.

Кейнсіанство вважається матір’ю вчення про національну економіку. Предметом його безпосереднього дослідження на противагу більшості економічних напрямків є безпосередньо механізм функціонування національної економіки – вплив конкретних методів і форм регулювання економіки на її стан.

Недоліком праць Дж. Кейнса є те, що він не надто широко акцентував увагу на причинно-наслідкових зв’язках, що присутні в національний господарській системі, а занадто надмірно простежував механізми її функціонування.

Неокласичний напрям економічної науки, що виник у 70-ті роки ХХст. зосередив увагу на таких фундаментальних проблемах, як:

• забезпечення макроекономічної стабільності держави без надмірного втручання останньої в господарське життя суспільства

• активний розвиток підприємницької діяльності як гарантії конкурентоспроможності держави та її виробників.

Монетаризм. Грошовий обіг за даною теорією є основою зростання ВНП, а його порушення – головною причиною інфляційних процесів та виникнення значних диспропорцій в економіці держави.

• Грошово-кредитна (монетарна політика) разом з законотворенням для підтримання належного функціонування ринкового механізму виступають головними механізмами державного регулювання національної економіки.

Неокласичний синтез: прагнення досягати максимальної корисності від економічної діяльності з урахуванням особливостей розвитку економіки на мікро-, мезо- і макрорівнях в умовах обмеженості економічних ресурсів, пошук оптимального поєднання ринкового та державного регулювання економічних відносин з урахуванням національних особливостей розвитку.

Неокейнсианство. Ця теорія будується на тій же методологічній передумові, що і модель Кейнса. Але в межах цієї теорії є намагання знайти причини недосконалості і не автоматичності державного регулювання економіки.

Теорія соціально-економічних устроїв та насильства Д. Норта.

За цією теорією, країни, де домінує суспільний устрій "обмеженого доступу" та ренти, характеризуються незначним економічним зростанням, малою кількістю підприємств, системою сімейних та особистих привілеїв, неоднорідністю примусів до виконання законів та незахищеністю прав власності. Такими є 175 країн або 85% населення світу. На жаль, до них належить і Україна.

Для країн "відкритого доступу" характерні економічний розвиток, демократія, забезпечене та динамічне громадське суспільство з багатьма організаціями та розгалуженою системою безособових соціальних відносин, які включають верховенство закону та надійний захист прав власності.

Теорія інститутів представляє собою комплексне економічне вчення, об’єктами дослідження якого є такі інститути, як корпорація, держава, профспілки, ринок, психологічні, моральні та етичні (звичаї, норми, навички, інстинкти тощо) чинники розвитку сучасної цивілізації та окремо взятих національних господарських систем.

Концепція сталого розвитку базується на правах людини та народів щодо отримання рівності на розвиток. Ця ідея була підтримана Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 році. Пізніше всі учасники ООН зобов’язувалися створювати разом та індивідуально необхідні умови для реалізації права на розвиток. Право на розвиток є результатом забезпечення всіх прав людини.

Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почалися в 70-80-х років XX ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме:

• обмеженістю природних ресурсів;

• несприятливою демографічною ситуацією;

• катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля;

• зростаючою загрозою здоров’ю та життю самої людини.

Сталий розвиток як світове явище проявився в 90-х роках ХХ століття.

Філософія сталого розвитку полягає в поступовому нарощуванні національних потенціалів країн світу для підвищення якості життя у всіх сферах життєдіяльності населення без нанесення шкоди природі і прийдешнім поколінням.

Сталий розвиток базується не тільки на використанні економічних факторів, але й соціальних, культурних та екологічних. Проблеми такого розвитку стають все більш актуальними у зв’язку зі змен­шенням запасів природних ресурсів, погіршенням стану навколишнього середовища.

Важливе місце серед головних проблем розвитку людства на сучасному етапі століття посіла енергетика як основа світової економіки. За даними ООН збільшення чисельності населення планети в найближчі 25 - ЗО років до 8,2 - 8,5 млрд зумовить значне зростання попиту на енергію, що вимагає за­лучення ефективніших та більш екологічних джерел енергії.