3. Організація праці на виробництві.
Організація праці – це найбільш раціональний спосіб поєднання безпосередніх робітників із засобами виробництва на основі досягнення науки та техніки з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.
На рівень і ступінь досконалості організації праці впливають такі чинники:
засоби виробництва, що визначають рівень механізації, автоматизації й умов праці;
технологія виробництва, що обумовлює його організацію і професійно-кваліфікаційний склад працюючих;
форми організації виробничих процесів, що потребують відповідного поопераційного поділу і кооперації праці, а також організації робочих місць;
підвищення загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів робочої сили;
методи управління виробництвом, що забезпечують ефективність використання трудових ресурсів;
удосконалення відносин економічної власності, зокрема форм і систем заробітної плати та ін.
В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні, психологічні та соціальні завдання щодо поліпшення організації праці.
Завданняя організації праці можна поділити на:
Економічні завдання організації праці передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціальні завдання організації праці спрямовані на забезпечення умов зростання професійного рівня працюючих, всебічний і гармонійний їх розвиток, підвищення змістовності і принадності праці, розвиток творчої ініціативи, духу змагальності тощо.
Психофізіологічні завдання організації праці полягають в організації найбільш сприятливих умов праці, створення відповідного морального клімату, що сприяє високопродуктивній праці та забезпечує збереження здоров'я і довголітньої працездатності працівників.
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:
поділ і кооперація праці;
організація і обслуговування робочих місць;
нормування праці;
організація підбору персоналу та його розвиток;
оптимізація режимів праці і відпочинку;
раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду;
поліпшення умов праці;
створення умов для високопродуктивної праці при збереженні тривалої працездатності працівників;
зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
мотивація й оплата праці.
Базовою ланкою організації праці є робоче місце. Вимоги до організації робочих місць поділяють на інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.
Інформаційні – комплекс заходів щодо інформаційного забезпечення робочого місця: визначення обсягів і структури інформації, що надходить до нього й обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця; проектування інформаційних потоків, у систему яких включається певне робоче місце, тощо, інформація має бути достатньою для виконання працівниками своїх службових обов'язків.
Економічні – організація робочих місць в апараті управління з мінімальними витратами на його утримання, але достатніми для його нормального функціонування. Доцільна також оцінка робочого місця за критерієм оптимальності (ефект від діяльності працівника на робочому місці має перевищувати витрати на утримання цього робочого місця).
Ергономічні – пов'язані зі створенням оптимальних умов праці людини, що роблять її високопродуктивною і надійною, й водночас забезпечують людині необхідні зручності, зберігаючи сили, здоров'я і працездатність. Таким чином, усе, що оточує працівника, створюючи йому робоче середовище – меблі, помешкання, устаткування, машини, механізми та інші знаряддя праці, – має відповідати вимогам ергономіки (науки про функціональні можливості людини у трудових процесах) і бути максимально пристосованим до людини, її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.
Гігієнічні – забезпечення норм: освітлення робочих місць; повітрообміну; температурного режиму; вологості; шуму й інших чинників робочого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини.
Естетичні – зовнішнє оформлення робочого середовища (зовнішній вигляд приміщення і засобів праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі та ін.).
Технічні – дотримання норм необхідного простору для виконання певної роботи (площа, на якій установлюють необхідні меблі й обладнання, місце самого працівника, а також площа проходів до столу, устаткування, іншого робочого місця).
Організаційні – визначення сфери компетенції кожного працівника на конкретному робочому місці, його прав, обов'язків, підпорядкованості, вертикальних і горизонтальних зв'язків з іншими робочими місцями, формами і методами стимулювання ефективної праці. Ці питання вирішуються через розробку положень про структурні підрозділи апарату управління і посадових інструкцій працівників.
