Структура робочого часу

Час обслуговування робочого місця:

• час технічного обслуговування;

• час організаційного обслуговування

На підприємствах застосовують різні види норм праці: норма часу, норма виробітку, нормоване завдання, норма обслуговування, норма керованості.

Норма часу – робочий час, необхідний для виконання відповідної роботи за визначених організаційно-технічних умов і використання відповідних засобів виробництва і передового виробничого досвіду.

Індивідуальна норма часу – це робочий час, що визначений для виконання одиниці роботи (продукції) одним працівником відповідної кваліфікації і при певних технічних умовах.

Колективна норма часу – це робочий час, відведений на виконання одиниці роботи певної групи працівників (бригади, зміни) з врахування її кваліфікаційної структури і при певних технічних умовах.

Норма часу як правило є вихідною величиною при розрахунках інших видів норм і вимірюються у людино-хвилинах та людино-годинах.

Норма часу (t_шт) поділяється на штучне (t_ш) і підготовчо-заключний час (t_пз):

. (9.2)

Штучний час встановлюється на одиницю виконуваної роботи, а підготовчо-заключний – на дія, пов’язані з підготовкою до виконання певного завдання та його завершенням.

Норма виробітку – кількість одиниць продукції (роботи), яку повинен виробити (виконати) працівник (бригада) за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-технічних умовах.

Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях і визначається за формулою:

, (9.8)

де Нв – норма виробітку(м, м², т, кг. тощо);

t_ч – період часу, на який встановлюється норма виробітку;

t_шк – норма штучно-калькуляційного часу на одиницю роботи.

Нормоване завдання визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте на відміну від норми виробітку може установлювати не тільки в нат. одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях тощо.

Норма часу обслуговування – різновид норми часу, це час, встановлений на обслуговування одиниці устаткування, виробничої площі та інших виробничих одиниць при певних організаційно-технічних умовах.

Норма часу обслуговування (Т_но) розраховується за формулою:

, (9.12)

де t_шт – норма часу на виконання одиниці обсягу роботи;

N – кількість одиниць обсягу роботи на обслуговування виробничої одиниці (напр.., кількість одиниць ремонтної складності, кількість наладок впродовж зміни тощо);

К – коефіцієнт, враховуючий виконання додаткових функцій робітником, якщо ще не враховуються нормою часу (визначається як відношення всіх функцій до часу виконання основних функцій).

Норми обслуговування визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі, інших робітників та робочих місць тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою відповідної кваліфікації при певних технічних умовах.

Норми обслуговування встановлюються безпосередньо за результатами вивчення витрат часу спостереженням або на за допомогою норм часу обслуговування. В останньому випадку норма обслуговування (Но) розраховується за формулою:

, або , (9.13)

де Ф – фонд робочого часу в певний період (зміни, місяця);

Тно – норма часу обслуговування для певного періоду.

При виконанні на об’єкті обслуговування різних за трудомісткістю робіт розрахунок виконується по кожній роботі окремо, формула для визначення Но має наступний вигляд:

, (9.14)

де n – кількість робіт різної трудомісткості.

Як різновид норми обслуговування, використовується спеціально для керівників, норми керованості.

Норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.