2. Прийоми поетичного синтаксису

1) Анафора – стилістична фігура, яка утворюється повтором одних і тих самих слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць (рядків, речень тощо). Найчастіше – це однакові слова на початку кожного рядка поезії.

Приклади:

Тобі одній, намріяна царівно,

Тобі одній дзвенять мої пісні,

Тобі одній в моєму храмі дивно

Пливуть молитви і горять огні.

Чому я так страждаю?

Чому любов до тебе відчуваю?

Чому тебе забути я не в силах?

2) Епіфора – стилістична фігура, протилежна анафорі: повторення однакових виразів, слів або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф з метою посилення виразності, підкреслення чогось.

Приклади:

• У тебе задовгі руки, - сказав Прокруст, -

Відрубаємо – і ти будеш щасливий.

• У тебе задовгі ноги, - сказав Прокруст, -

Відрубаємо – і ти будеш щасливий…

Будемо вічно в труді рости,

З серця землі підіймать пласти,

Чорного золота давні пласти.

3) Синтаксичний паралелізм – це стилістична фігура, яка ґрунтується на однотипній синтаксичній побудові двох або більше суміжних мовних одиниць, переважно рядків поетичного тексту, що породжує відчуття їхньої симетрії.

Наприклад:

Зашуміла дібровонька,

Листом зашуміла,

Затужила дівчинонька,

Серцем затужила.

Нерідко паралелізм у синтаксичній побудові поетичних рядків супроводжується ще й образним зіставленням виражених у них думок – образно-психологічним паралелізмом, найчастіше між життям природи та фрагментами людського життя.

4) Тавтологія – це повторення однакових або спільнокореневих слів для посилення та увиразнення мови.

Приклади:

Диво-дивнеє.

Рано-пораненьку.

Братику мій, братику!

5) Інверсія – стилістична фігура, побудована на порушенні нормованого, звичайного порядку слів у реченні.

Різновиди інверсії:

1. коли присудок стоїть перед підметом:

Гойдається вечора зламана віть, мов костур сліпого… (В. Стус).

Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра).

2. для української мови властиве розміщення додатків та обставин, виражених іменниками, в позиції після слова, до якого вони відносяться; означень та прислівникових обставин – в позиції перед словом, до якого вони відносяться. Інший порядок їх розміщення вважається інверсією. Наприклад:

«Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів’яне» (звичний порядок такий: зів’яне від твого доторку).

«Ця любов, наче овочі цінні, дозрілі, пізні» (звичний порядок: ця любов, наче цінні, дозрілі, пізні овочі).

3. Поетичний звукопис (алітерація, асонанс)

1) Алітерація – це спеціальний прийом так зв. «поетичного звукопису», який полягає в повторенні подібних за звучанням приголосних у віршованому рядку чи строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності й музичності.

Приклади:

«Течуть ріки, кривавії ріки» (повторення приголосних «т», «р», «к»)

«Хто се, хто се по сім боці

Чеше косу? Хто се?» (повторення звуків «х», «т», «с»)

2) Асонанс – це також прийом «поетичного звукопису», він полягає у повторенні однакових голосних звуків у рядку чи строфі, що надає віршованій мові милозвучності.

Приклади:

«Корови моляться до сонця,

Що полум’яним сходять маком» (в основному повторюються звуки «о», «я»)

«Була гроза, і грім гримів,

Він так любив гриміти…» (повторення звуків «і», «и»).