Апостроф

Пишемо апостроф

Апостроф не ставиться

1. Загальне правило: після губних приголосних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї :

б’єш, п’ятий, солов’їний, м’ята, Стеф’юк

1. Якщо в корені слова перед губним приголосним (б, п, в, м, ф) стоїть ще один приголосний:

мавпячий, цвях, різдвяний, різьбяр, тьмяний

Примітка: якщо перед губним приголосним стоїть р, апостроф зберігається:

черв’як, арф’яр, торф’яний.

Якщо інший приголосний, який стоїть перед губним, належить до префікса, апостроф також зберігається:

зв’язок, розв’язувати, розм’якшити

2. Після префіксів, що закінчуються на будь-який приголосний, перед я, ю, є, ї:

під’їзд, роз’юшити, транс’європейський, об’єднання, від’ємний, роз’яснити, без’язикий

2. Після префіксів перед іншими голосними: а, і, е, о, у, а також сполученням йо:

загітувати, безіменний, зекономити, відокремити, зуміти, підйомний

3. Між частинами складних та складноскорочених слів для позначення роздільної вимови, після будь-яких приголосних перед я, ю, є, ї:

дит’ясла, Мін’юст, пів’яблука

3. Географічні назви, що починаються на пів-, пишуться через дефіс: пів-Європи, пів-Японії. Перед іншими голосними, крім я, ю, є, ї, апостроф не ставимо: піваркуша, півогірка.

4. Після р для позначення роздільної вимови перед я, ю, є, ї:

пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї

4. У звукосполученнях ря, рю, рє, якщо немає роздільної вимови, а звук р є м’яким:

буряк, буряний, рюмсати, Рєпін.

5. В імені Лук’ян та його похідних: Лук’янов, Лук’янченко, Лук’янівка тощо

Пишемо дві літери (є подвоєння)

Немає подвоєння

1. при збігу однакових літер префікса та кореня:

ввічливий, відділ, заввишки, оббити, ззаду, роззброїти, роззява, віддзеркалювати, співвітчизник та ін.

В таких словах, як отой, отут, отам, отепер, отоді, оцей

2. при збігу кореня на –н (нь) та суфіксів н(ий), н(ій), - ник, -ниц(я), а також у похідних іменниках та прислівниках

Вина – винний, невинність; день – денний, щоденно; осінь – осінній, баштан – баштанник, година – годинник, щогодинно; письмена - письменник, письменниця; вікно – віконниця; Вінниця.

• У випадках, коли немає збігу –н у корені та суфікса –н: буква – буквений (бачимо, що в слові буква «н» немає), екстра – екстрений, дерево – дерев’яний та ін.

• У слові дзвіниця немає подвоєння.

3. при збігу основи дієслова минулого часу та постфікса – ся:

винісся, пасся, розрісся

4. кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів:

військкомат (перевіряємо: військовий комісаріат), міськком (бо міський комітет), страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст)

5. у підсилювальному суфіксі – енн (ий), е наголошене:

здоровенний (дуже здоровий), силенний (дуже сильний), численний (дуже чисельний), страшенний (дуже страшний)

У слові шалений, бо воно не має підсилювального смислу

6. у прикметниках на – енн(ий), анн(ий), янн(ий), зі значенням можливості або неможливості дії, при цьому на літери Е, А, Я падає наголос:

здійснЕнний (той, який можливо здійснити), нездійсненний, недоторкАнний (якого неможливо торкатися), незрівнЯнний (якого неможливо ні з ким порівняти), несказАнний (про якого неможливо сказати), нескінчЕнний (який не має кінця), незлічЕнний (неможливо злічити).

У прикметнику старанний та усіх його похідних: старанно, старанність.

Так само у похідних від вищенаведених прикметників: здійснЕнність, числЕнність, числЕнно.

- У дієприкметниках ніколи не буває подвоєння:

Завершений, вихований, індустріалізований, скАзаний.

• У прикметнику довгожданий немає подвоєння.

• У схожих дієприкметниках з іншим наголосом та іншим значенням:

ЗдІйснений – дієприкметник, значення: той, що вже здійснився.

НездОланий – дієприкметник, той, якого поки що не здолали.

НескАзаний – дієприкметник, той, про якого ще не сказали.

7. У прикметниках на енн (ий) старослов’янського походження:

Благословенний, блаженний, огненний, священний.

Виняток: священик.

8. В окремих словах-винятках:

Бовван, бовваніти, Ганна, Ганнуся, Ганнин, лляний, ссати, ссавець.