3. Складнопідрядне речення

У складнопідрядному реченні частини обов’язково відділяються одна від одної комою (комами).

Ставимо одну кому	Ставимо дві коми
якщо підрядна частина стоїть перед або після основної, наприклад: Коли закінчиться цей день, я відчую полегшення. До Галини приїхав хлопець, який завжди їй подобався.	якщо підрядна частина стоїть посередині, розділяючи головну, наприклад: За високою дзвіницею, що так поривається вгору, десь у хмарах зникають лебеді. У дивному місті, де жив Андрій, кудись загадково зникли всі звірі та птахи.
Примітка: у складених сполучниках тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що, замість того щоб кома ставиться лише один раз: або перед усім сполучником, або перед словами що, щоб. Тож маємо два варіанти пунктуації: Надворі стало темно через те, що небо заволокло хмарою. Надворі стало темно, через те що небо заволокло хмарою.

Cпособи відтворення чужого мовлення: пряма мова, цитата, діалог

Пряма мова – це чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту та форми. Пряма мова супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Словами автора найчастіше виступають дієслова подумати, мислити, говорити, казати, повідомити тощо.

Непряма мова – чуже мовлення, передане не дослівно, без збереження форми.

Порівняйте:

Пряма мова: «А що, коли я й справді мавка?» – запитала дівчина грайливо.

Непряма мова: Дівчина грайливо запитала, а що буде, коли вона й справді мавка.

Пунктуація при прямій мові

Пряма мова завжди береться в лапки, виділяється двокрапкою або тире.

1. Двокрапка ставиться, якщо слова автора йдуть перед прямою мовою, при цьому перше її слово пишеться з великої літери:

Галинка сказала: «Гляньте, як гарно на вулиці!»

2. Кома (або знак питання, знак оклику, три крапки) разом з тире ставляться, якщо слова автора йдуть після прямої мови:

«А я знаю, як тебе звати», – довірливо сказала дівчинка.

«Звідки ти знаєш?» – дивуюсь я.

«Ходімо до мене швидше!» – покликав Марусю Андрій.

3. Якщо слова автора розривають пряму мову, то можливі такі варіанти:

А) Якщо слова автора розділяють пряму мову, яка є одним реченням, то вони з обох боків виділяються комою й тире:

«Ой на морі хвиля грала, – сумно дівчина співала, – у долині роса впала».

«Приходь завтра, – благав дівчину юнак, – до мене в гості».

При цьому лапки відкривають пряму мову й закривають її, а не ставляться перед і після слів автора.

Б) Якщо слова автора розділяють пряму мову на межі двох речень, то після першої частини прямої мови ставиться кома (знак питання, оклику, три крапки) й тире, а після слів автора – крапка й тире. Наступне речення пишеться з великої літери. Лапки відкриваються на початку й закриваються в кінці прямої мови.

«То моя тітка Василина, – пояснила Люба. – Вона вміє так гарно співати й танцювати».

«Хіба це бур’ян? – засміявся Віктор. – Хто вам таке сказав?»

В) Якщо у словах автора, які стоять у середині прямої мови, вказується, що пряма мова буде продовжуватися, після слів автора ставиться двокрапка й тире, друга частина прямої мови пишеться з великої літери:

«Ні, це я… – якимось чужим голосом озвався він. А потім сказав: – Це я, мамо, твій Василь».

Діалог

Кожна репліка діалогу записується з нового рядка, репліки не беруться в лапки. Перед кожною з них ставиться тире.

Приклад:

Він помітив, що до нього підійшла якась дівчинка й несміливо привіталася:

• Добрий вечір.

• Добрий вечір, - оглянувся Степан і побачив перед собою біляве дівча років десяти.

Цитати

Цитати – різновид прямої мови, дослівний уривок з чийогось тексту або висловлення для підтвердження якоїсь думки.

Цитата завжди береться в лапки. Якщо супроводжується словами автора, то вживаються ті ж розділові знаки, що й при прямій мові:

Іван Драч пише про Пабло Неруду: «Цікаво стежити за цим мислителем і витівником…»

Якщо цитата є частиною речення, то вона пишеться з маленької букви. Наприклад:

Борис Буряк пише, що «в художній структурі сценаріїв і фільмів Олександра Довженка завжди присутній сам автор».

Якщо цитата наводиться не повністю, на місці пропуску ставляться три крапки:

Шевченкове «…Треба миром, Громадою обух сталить…» завжди звучить як гасло.

Віршований текст у лапки не береться, якщо наводиться у віршовій формі:

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас сила

І воля святая! –

цими словами Т.Г. Шевченко став на захист поневолених народів.