Класифікація складних речень

Сполучникові 1

Сполучникові 2

Безсполучникові

Складносурядні –

- частини рівноправні за змістом (від однієї до іншої не можна поставити жодного питання)

- частини поєднуються сурядними сполучниками: і, й, та, але, проте, зате, а, або тощо

Складнопідрядні –

- частини нерівноправні за змістом (є головна і залежна частина, до залежної частини ставимо питання)

- частини поєднані підрядними сполучниками та сполучними словами що, щоб, бо, як, ніби, якщо, якби, тому що, дарма що, хоча, хто, який, чий, котрий, де, куди, звідки, чому

- частини можуть бути як рівноправними, так і нерівноправними

- частини не поєднані сполучниками, лише інтонацією

1) єднальні – події, що відбуваються одночасно або послідовно, сполучники і, й, та (в значенні і):

Олександр подарував квіти, й Олеся усміхнулася.

І вовки ситі, і вівці цілі.

1) Означальні – пояснюють значення якогось члена головного речення, зазвичай вираженого іменником, відповідають на питання який? яка? які?

Проблема (яка?), що турбувала Антона, не давала йому спокою.

Земля (яка?), звідки походить Тарас, дала Україні багато талантів.

1) з однорідними частинами, які не підпорядковані одна одній:

Сонечко ласкаво всміхалося, небом пливли легкі хмаринки.

Щебетали пташки, квіти ніби тягнулися до сонця.

2) протиставні, зіставні – зміст однієї частини протиставляється або зіставляється з іншою, сполучники а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак:

Він потягнувся до сонця, але воно засміялося зрадливо.

Сашко – відомий спортсмен, а його сестра – переможниця конкурсу краси.

2) З’ясувальні – відносяться до дієслів у головній частині, що означають мовлення, мислення, почуття (говорити, спитати, розповісти, думати, бажати та ін.), прислівників видно, відомо, потрібно, прикметників щасливий, радий, впевнений та ін., відповідають на питання: що саме? Що саме сказав? Чого саме бажав? У чому саме впевнений? і т. д.:

Сашко сказав (що саме?), що виконав завдання.

Мені відомо (що саме?), що це правда.

Павло став наполягати (на чому саме?), щоб його звільнили.

2) з неоднорідними частинами, між якими є причинно-наслідковий зв’язок (можна поставити питання чому? яким був наслідок?), або коли друга частина доповнює чи пояснює зміст першої.

Даринка не змогла піти сьогодні до школи: (чому?) вона захворіла.

Защебетав соловейко – (яким був наслідок?) пішла луна гаєм.

Поет ніколи не був самотнім: кожного дня до нього хтось приходив.

3) розділові – вказується на чергування (зміну) дій та явищ, сполучники або, чи, чи… чи, то …. то, або… або:

То вітерець дихне, то коник у житі задзюрчить.

3) обставинні – відповідають на питання обставин (як? яким чином? подібно до чого? де, куди, звідки? коли? чому? навіщо? за якої умови? незважаючи на що? І що з того вийшло?).

Поділяються на кілька підтипів:

а) способу дії й ступеня – показують спосіб дії або ступінь вияву ознаки, названої в головній частині, питання як? яким способом?, наскільки?

А сонечко встане (як?), як перше вставало.

Мені стало так сумно (наскільки?), що аж серце завмерло.

б) порівняльне – питання подібно до чого?, приєднується сполучниками як, мов, наче, неначе, немов:

Малі дерева схожі на дорослих (подібно до чого?), як діти на своїх батьків.

Вишні цвіли так рясно (подібно до чого?), наче вкрив їх пухнастий сніг.

в) місця – вказують на місце або напрям дії, питання де, куди, звідки?, приєднуються сполучними словами де, куди, звідки:

Тепер я скрізь (де?), де світло й любов.

(Де?) Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

г) часу – час дії, питання коли? відколи? доки? з якого часу? по який час?, приєднуються словами коли, поки, доки, як тільки та ін.

Це було тоді (коли?), як співав соловей над рікою.

Зустрінемося (коли?), коли настане весна.

д) причини – вказують на причину дії, питання чому?, приєднуються сполучниками бо, тому що, через те що, оскільки.

Я вірю тобі (чому?), бо серцем те саме відчуваю.

Вікна завісили шторами (чому?), оскільки сонце пекло немилосердно.

е) мети – вказують на мету дії, питання для чого? навіщо?, приєднуються сполучниками щоб, для того щоб, аби.

Слухайте мене (для чого?), щоб потім дітям розповісти.

Він збрехав (навіщо?), аби не йти до школи.

є) умови – вказують на умову, за якої відбувається або може відбутися подія, питання за якої умови?, приєднуються за допомогою сполучників якби, якщо, коли (в значенні якщо), коли б.

(За якої умови?) Коли б я знав про можливі наслідки, нізащо туди би не пішов.

Я тобі допоможу (за якої умови?), якщо завтра ти прийдеш до мене.

ж) допустові – вказують на те, що могло би перешкодити, проте не перешкодило дії у головній частині, питання незважаючи на що?, приєднуються сполучниками хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що.

Верталися ми щасливі, (незважаючи на що?) хоча посварилися зі Степаном.

Ми залишилися задоволені, (незважаючи на що?) незважаючи на те що були певні неприємні інциденти.

з) наслідкові - вказують на наслідок того, про що йдеться, питання: і що з того вийшло, і яким був наслідок?, приєднуються сполучниками так що, відтак, тож, отож:

Я захворів (і що з того вийшло?), так що до інституту завтра не піду.