2. Мета і завдання формування патріотичного виховання в учнів початкової школи.

Виховання — соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості. Суспільство як соціальне об'єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості. Зупинення цього процесу — катастрофа для суспільства, внаслідок якої людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Ще Я.А. Коменський зауважував, що «зневага до виховання є кроком до загибелі людей, сімей, держав і всього світу». Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти. Завдяки йому людство забезпечує свою безперервність у соціальному розвитку.

Виховання школярів здійснюють у процесі навчання і виховної роботи у школі та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя).

Сьогодні перед суспільством і школою стоїть проблема розвитку особистості свідомого українського громадянина, який поєднує в собі національні риси та самобутність українського народу. І саме національне виховання передбачає надання широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави.

Патріотичне виховання — багатопланова, систематична, цілеспрямована і скоординована діяльність державні органи, громадських об'єднань є і закупівельних організацій із формування серед молоді високого патріотичного свідомості, піднесеного почуття вірності до свого Батьківщині, готовності до виконання громадянського обов'язку, найважливіших конституційних обов'язків захисту інтересів Батьківщини.

У нашій школі розроблено й функціонує Програма патріотичного виховання учнів. [11,15]

Мета патріотичного виховання — розвиток у учнів громадянськості, патріотизму як найважливіших духовно-моральних і соціальних цінностей, формування в школярів професійно значимих якостей, умінь і готовність до активному прояву у різноманітних галузях життя суспільства, вірності конституційному і військовому обов'язку за умов мирного й військової часу, високої відповідальності держави і дисциплінованості.

Провідні завдання виховання молодших школярів у початковій школі зумовлено пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»), до яких належать:

- формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

- формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

- прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій; українців та представників інших націй, які мешкають на Україні;

- виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

- утвердження принципів вселюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

- формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

- забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;

- виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

- формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадською відповідальністю;

- забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості;

- формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

- формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин. 

Основні принципи та напрями реалізації

Серед основних принципів патріотичного виховання, що становлять вихідні керівні становища під час здійснення практичної діяльність у цій сфері, виділяються

> науковість;

> гуманізм;

> демократизм;

> пріоритетність історичного, культурної спадщини Росії, її духовні цінності і традицій;

> системність, наступність і безперервність у розвитку школярів;

> розмаїття форм, методів і коштів, які у цілях забезпечення ефективності виховання;

> спрямованість виховання в розвитку можливостей, здібностей і якостей кожної особи з урахуванням індивідуального підходу;

> тісний і нерозривна зв'язку з інші види виховання.

Реалізація цих принципів у процесі патріотичного виховання молоді покликана забезпечити розвиток в неї нового, по-справжньому зацікавленого ставлення до військової техніки та державній службі, готовності до гідного виконання функції захисту Батьківщини. [6, 16-17]

Робота з патріотичного виховання проводиться комплексно. Комплексний підхід відбиває найважливішу особливість виховання — спрямованість на цілісне формування усебічно і гармонійно розвиненою особистості. Сучасна педагогіка підкреслює, що виховання має будуватися як цілеспрямоване взаємодія вихователів і вихованців, як організація певних відносин між учнями, вихователями й навколишнього життям. Тому ми можемо стверджувати, що комплексний підхід має закономірний характері і одна із принципів виховання школярів. Він об'єктивно вимагає поєднання усіх сторін гармонійно що розвивається особистості; органічної зв'язку завдань, змісту, методів і форм організації процесу виховання; чіткого узгодженого взаємодії школи, сім'ї, виробничих колективів й побажання громадськості; єдності виховання і самовиховання школярів. 

Як бачимо, патріотичне виховання дітей та молоді займає значне місце, в тій чи іншій мірі охоплюючи більшість напрямків виховання. Дослідники розрізняють два поняття патріотизму – конституційний та етнонаціональний. Конституційний патріотизм – дотримання рамок конституції держави, де поняття Батьківщини базується на всьому комплексі ідей, що лягли в основу основного документа держави. Етнонаціональний патріотизм — це любов до Батьківщини, бажання створити суверенну державу й проголосити свою незалежність; захист своєї Вітчизни від будь-якої агресії, іноземного панування; підтримка знедолених народів. Важливе місце у змісті патріотичного виховання посідає формування культури міжетнічного та міжнаціонального спілкування . Високий рівень культури міжетнічних і міжнаціональних відносин передбачає рівність і співробітництво всіх народів, їх гармонію, орієнтує людину і суспільство на злагоду, взаємодію, взаємодопомогу, партнерство, діалог, толерантність.

Формування патріотизму пов'язане з вихованням політичної культури. Політична освіченість включає знання про типи держав, політичні організації й інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему. Вона виявляється в усвідомленні необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства, в умінні відстоювати свої політичні інтереси, повазі й толерантному ставленні до політичних поглядів інших людей. Водночас формування політичної освіченості включає вироблення негативного ставлення до будь-яких форм насильства: деструктивного націоналізму, шовінізму, месіанських настроїв.

Важливими моральними цінностями, які визначають патріотичну поведінку особистості, є совість, чесність, правдивість, свобода, рівність, справедливість, повага, толерантність, гідність, працелюбність, відповідальність та інші. Сформованість цих моральних норм полегшує сприймання школярами норм правових, які в свою чергу сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Водночас моральна норма дає змогу побачити й усвідомити ту межу моральної поведінки, за якою починаються аморальні й протиправні вчинків. Моральність особистості стимулює патріотичну поведінку, застерігає від правопорушень.

Предметами уваги патріотичного виховання на різних рівнях є «національна ідея, національна культура, рідна мова, історія народу і держави, самовизначення, самоідентифікація, категорії Батьківщини (мала і велика Батьківщина), лідери та герої народу, нації, держави, рідний край, місто, село, рідні мати, батько». Як наслідок людина, громадянин чи представник певної нації або національності розуміє і поділяє сутність національної ідеї, є носієм національної культури, своєю професійною діяльністю сприяє економічному, науковому, культурному зростанню Батьківщини, любить і відстоює рідну мову, користується нею, любить, захищає і відстоює рідну країну / державу / територію, любить, захищає і відстоює свої звичаї, традиції, любить, захищає і відстоює співгромадян, постійно відчуває гордість за вищенаведене і приналежність до цих категорій.

Стрижнем усієї системи виховання в Україні має стати національна ідея, складовою частиною якої є патріотичне виховання. Сучасне патріотичне виховання в дусі єдності та соборності має забезпечувати «формування патріотичних почуттів, гордості за приналежність до української національності, національну самосвідомість». Воно покликане формувати громадянина – патріота, виробляти глибоке розуміння громадянського обов’язку, готовність відповідально ставитись до власного життя та здоров’я.