- •1. Формування і розвиток класичного танцю
- •2. Історична тематика в українському танці
- •3. Характерні особливості виконання танців Білорусії.
- •6. Верховинець Василь Миколайович (справжнє прізвище — Костів) — перший теоретик українського народного танцю, композитор, хоровий диригент, хореограф, фольклорист і етнограф
- •7. Методика викладання рухів класичного танцю
- •8. Вплив історичних,соціальних,економічних умов на формування та розвиток українського танцю
- •9. Структура уроку народно-сценічного танцю, характеристика його основних частин
- •10. Термінологія класичного танцю
- •11. Принципи обробки фольклорного танцю
- •12. Структура та зміст хореографічних занять з дітьми дошкільного віку.
- •13. Музичне оформлення уроку класичного танцю
- •14.Драматургія в хореографічному творі
- •15.Методика побудови комбінацій біля станка на уроці Народно-сценічного танцю
- •16.Становлення та розвиток історико-побутових танців в різні епохи
- •17.Класифікація рухів українського танцю їх назви
- •18.Сюжет, як основа танців малої форми(приклади)
- •19. Основні стилі та техніки танцю модерн та їх характеристики
- •20.Побутові танці
- •21. Угорське народне хореографічне мистецтво
- •22. Відмінності між російською, французькою та італійською школами класичного танцю.
- •24. Стисла характеристика наукової праці а.Гуменюка «Український народний танець»
- •26. Методи та прийоми хореографічного навчання учнів молодшого шкільного віку.
- •27. Характерні особливості хореографічної лексики кавказького регіону.
- •28. Основні види джаз танцю та їх характеристика.
- •29. Характерні особливості танців Полісся та Волині.
- •30. Термінологія, мета та завдання вправ біля станка на уроці народно - сценічного танцю.
- •31.Характеристика перших уроків класичного танцю в молодших класах
- •32.Взаємозв’язки та взаємовпливи українського народного танцю і хореографії народів, які мешкають в україні
- •33. Творчий внесок Зайцева в теорію та методику викладаня народно-сценічного танцю
- •34. Послідовність складання клачисного екзерсису за системою Ваганової (вправи біля станка)
- •35. Визначити характерні особливості обрядових,побутових, сюжетних танців
- •36. Характерні особливості виконання хореографічної лексики Словакії
- •37. Використання історико-побутового танцю в сучасних хореографічних композиціях та театральних виставах.
- •38. Українский нар-сцен танець і основн закономірності
- •39.Характері особливості виконання народно-сценічного танцю Італії
- •40.Послидовнисть складання класичного екзерсизу за вагановою(allegro)
- •42.Особливосты Испании
- •43. Композиційний план як етап реалізації задуму балетмейстера
- •44. Жанри та види українського танцю.
- •45. Взаємозв’язок класичного та народно – сценічного видів хореографічного мистецтва.
- •46. Методика проведення класичного уроку з учнями в школах мистецтв.
- •47.Визначити поняття: ритм , метр, тривалість, музичний малюнок.
- •48. Характеристика сценічних форм народного танцю.
- •49 Різновиди музичного вступу при складанні комбінацій у класичному екзерсисі
- •50 Обрядові українські народні танці
- •51. Характерні особливості польського танцю
- •49 Різновиди музичного вступу при складанні комбінацій у класичному екзерсисі
- •50 Обрядові українські народні танці
- •51. Характерні особливості польського танцю
- •52 Роль і місце класичного танцю у навчально-виховному процесі колективу народного танцю.
- •53.Специфіка постановчої роботи в дитячих колективах
- •54 Засновники методики викладання народно сценічного танцю Лопухов а.В., Ширяєв а.В., Бочаров а.І. Автори книги «Основи характерного танцю»
- •55. Роль та місце характерного танцю в балетних виставах.
- •56. Хороводи – один з найвідоміших видів народного танцювального мистецтва.
- •57. Музичне оформлення уроку народно-сценічного танцю.
- •58. Види port de bras.
- •59. Трудова тематика в Українському народному танці.
- •60. Методи та прийоми хореографічного навчання з дітьми різних вікових груп.
- •61. Принципи побудови комбінацій на середині залу «allegro» (в залежності від року навчання).Allegro
- •62. Стилістичні особливості українських народних танців та їх районування
- •63.Специфика роботи балетмейстра з муз матеріалом
- •64. Новаторство в области рухів модерну Лабан, дЕльсат, Деркоз
- •65. Особливості танців Західних областей України, їх особливості
- •66. Основні принципи музичного оформлення уроку народно-сценічного танцю
- •67. Принцип побудови комбінацій на середині залу( в залежності від року навчання)
- •68.Розкриття національного характеру та створення хореографічних образів в українському народному танці.
- •69.Специфіка викладання народно-сценічного танцю в школах мистецтв
- •71. Характерні особливості танців Поділля
- •73. Звязуючі та допоміжні рухи в класичному танці
- •74. Вимоги до лексичного матеріалу, доступність його дитячого сприйняття.
- •75. Характерні особливості циганських танцювальний рухів
- •76.Пози в класичному танці її композиційна та хореографічна варіативність.
- •77. Українська танцювальна музика. Костюм в українському танці.
- •78. Науковий доробок к. Василенка «Лексика Українського народного танцю», «Український танець»
- •79. Методика побудови уроку сучасного танцю
- •80.П.Вірський- реформатор українського танцю.Провідні професійні та аматорські хореографічні колективи України.
- •81. Розвиток танцювальної виразності на уроках з народно-сценічного танцю
- •82. Методичний розбір та етапи вивчення вправ у класичному танці.
- •83. Характерні особливості танців центральних областей України
- •84. Характерні особливості хореографічної лексики народно-сценічних танців Молдови.
- •85. Види Battement.
- •86. Стильові особливості танців Східної України.
- •87. Характернi особливостi виконання танцiв Россii
- •88. Види developpe.
- •89.Розкриття понять сюжет, фабула, сценарій. Лібретто та вимоги до його написання.
- •90.Характернi особливостi виконання хореографічної лексики Прибалтики.Эстонский танец
26. Методи та прийоми хореографічного навчання учнів молодшого шкільного віку.
Молодший шкільний вік характеризується відносно рівномірним розвитком опорно-рухового апарату, але інтенсивність росту окремих розмірних ознак його різна. Так, довжина тіла збільшується в цей період в більшій мірі, ніж його маса.
Суглоби дітей цього віку дуже рухливі, зв'язковий апарат еластичний, скелет містить велику кількість хрящової тканини. Хребетний стовп зберігає більшу рухливість до 8 - 9 років. Дослідження показують, що молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для спрямованого зростання рухливості в усіх основних суглобах.
М'язи дітей молодшого шкільного віку мають тонкі волокна, містять у своєму складі лише невелика кількість білка і жиру. При цьому великі м'язи кінцівок розвинені більше, ніж дрібні.
Для дітей молодшого шкільного віку природною є потреба у високій рухової активності.
У порівнянні з весняним і осіннім періодами року взимку рухова активність дітей падає на 30 - 45%.
Хореографія дає широкий простір для використання в процесі занять багатьох принципів навчання і виховання, і чим гармонійніше вони пов'язані в матеріалі і різноманітної діяльності учнів, тим ефективніше буде результат роботи з учнями.
Поєднання емоційного і логічного є неодмінною умовою ведення уроків, репетицій, постановочної роботи. Наприклад, розучування рухів закріплюється легше в тому випадку, коли вони від мимовільного рефлексу наслідування проходять стадії усвідомлення, закріплюючись, таким чином, і в м'язовому відчутті ("отпечативаясь" як стереотипу в корі головного мозку). Вивчені таким чином руху надовго залишаються у пам'яті і значно легше піддаються інтерпретації в різному танцювальному образі.
Наочність - це основа навчання та вдосконалення хореографічних рухів. Активно діють під час хореографічних занять зоровий, м'язовий і слуховий аналізатори допомагають учням сприйняти і запам'ятати рух, уточнити, виправити його малюнок, м'язово перевірити рівноваги і силу, розподілити в часі.
Велике значення має образне слово - метафора, логічні пояснення. Показ, анотація, знову повторний показ з поясненням можна вважати основним прийомом педагогічного процесу в заняттях хореографією.
Системність викладання, при використанні в методиці різноманітних форм роботи з дітьми, є важливим компонентом педагогічного процесу. Принцип системності реалізується на основних етапах розвитку вмінь, знань і навичок.
Так, на першому уроці ставиться завдання формування в учнів основ грамотності, конкретно виражається в правильній постановці корпусу, ніг, рук, голови, у дотриманні танцювальної постави в рухах, близьких практиці дітей - кроці, бігу, підскоку. Одночасно ставиться завдання ознайомлення учнів з елементами музичної азбуки, співвідношенням рухів з ритмом, мелодією і характером музики. Необхідно практикувати створення певних образів тварин, птахів, що в подальшому може розвинутися в узагальнені поняття м'якості, важкувато, політності і т.д. На цьому ж початковому етапі необхідно познайомити дітей із національною музикою та танцем у межах елементарних рухів. На наступних етапах заняття зосереджуються на усвідомленні вже отриманих навичок та ознайомленні з елементами класичного, бального і народного танцю, з основними правилами і закономірностями даного виду хореографії. Далі відбувається послідовне накопичення танцювального досвіду, придбання автоматичних навичок у таких танцювальних рухах, як змінного кроку, ритмизованного кроку, припадання, деяких ключових дробових рухів.
Навичка складних координацій ніг, рук, корпусу і голови, які необхідні для виконання цих рухів, дозволяє швидко освоїти дітям і незнайомі руху народного танцю тій же мірі труднощі. Це дає можливість більш вільного використання танцювальної лексики для розкриття змісту танцю.
Принцип доступності слід розуміти у фізіологічному та психологічному плані Принцип доступності виникає також на основі відмінності психології вікових груп учнів (репертуар, відповідний інтересам дітей).Доступність передбачає розучування вправ і рухів методом фіксації окремих положень, етапів руху, фаз, які відпрацьовуються окремо.
Метод порівняння та контрасту рухів, кожне з яких ще ясніше підкреслює характер іншого руху (наприклад, фондю - тане, фраппе - вдаряє). Необхідно використовувати метод перебільшено-негативного показу в контрасті з ідеальною формою руху. Допомагає сприйняттю рухів і метод фізичної допомоги (підійти і поправити учня), після чого учень м'язово перевіряє правильне положення.
Принцип послідовності є одним з основних у хореографічній роботі. "Тільки ті діти, які пройшли з самого першого кроку основи хореографічного навчання, виховання, освіти, розвиваються правильно, стають людьми люблячими і які розуміють хореографічне мистецтво. Всякий наскок, перестрибування через етапи завдає шкоди розвитку дітей". (Боголюбська М.С.)
При освоєнні нового матеріалу, необхідно спиратися на вже закріплені танцювальні навички, в іншому випадку навчання буде зводитися до механічного "натаскування" без жодного виходу розучуємо рухів в інші комбінації.
Навичка слід вважати закріпленим (з урахуванням вимог до певного етапу), якщо він не руйнується при зміні рухів у темпі і ритмі, в зміні напрямку та інтерпретації руху відповідно до нового змісту і музикою.
Для дітей молодшого шкільного віку, перш за все, характерна надзвичайна рухливість. Вони потребують частої зміні рухів, тривале збереження статистичного положення для них вкрай втомлює. У той же час руху дітей ще не організовані, погано координовані, запас рухових навичок у них не великий, вони потребують його поповнення та удосконалення. Відносна слабкість мускулатури і гнучкість кісток через великого прошарку хрящової тканини можуть призвести до утворення поганої постави і викривлень хребта. Руховий апарат дитини ще недостатньо зміцнів, що викликає необхідність дуже уважного ставлення до дозування фізичних вправ.
Увага дітей цього віку вкрай нестійке, вони легко відволікаються, їм важко тривалий час зосереджуватися на одному завданні. Вони легше сприймають конкретний матеріал, живий образ для них набагато ближче, ніж абстрактне поняття.
Гра представляє природну діяльність дітей цього віку. Їх емоції яскраві і проявляються, відкрито і безпосередньо. У цьому віці діти особливо життєрадісні і довірливі.
Враховуючи всі ці особливості дітей, слід своєрідно вибудовувати заняття зі школярами цього віку.
Одне із завдань: сприяння фізичному розвитку дітей та удосконалювати основні рухові навички. Саме в цьому віці важливо виробити у дітей стійку звичку прямо і струнко триматися, правильно і вільно рухатися в танцях.
Не менш важливим завданням є розвиток загальної організованості дітей, виховання навичок суспільної поведінки, сприяння організації дружного дитячого колективу.
При обліку цих навчально-виховних завдань, найбільш підходящим для дітей молодшого шкільного віку змістом занять з хореографії є вивчення дитячих, легких народних, масових та бальних танців, невелика навчальна підготовка, заняття ритмічним вправами та гімнастикою. Необхідно чергувати види роботи, пам'ятаючи про потребу цього віку, в частій зміні руху і про труднощі для них статистичних положень.
Тривалість заняття не більше 60 хвилин і будується за наступною схемою.
