19. Основні стилі та техніки танцю модерн та їх характеристики

Танець-модерн - один з напрямів сучасної зарубіжної хореографії, що зародилося в кін. XIX — початок. XX ст. в США і Німеччині. Термін «Танець модерн» з'явився в США для позначення сценічної хореографії, яке відкидає традиційні балетні форми. Спільним для представників танцю модерн, незалежно від того, до якої течії вони належали й у який період проголошували свої естетичні програми, був намір створити нову хореографію, відповідавшу, на їхню думку, духовним потребам людини XX століття. Основні її принципи: відмова від канонів, втілення нових тем та сюжетів оригінальними танцювально-пластичними засобами.

Стиль модерн своєрідний, оскільки акцент в ньому робиться, перш за все, на спогляданні. модерн має своєю філософією, яку творець укладає в певну форму, безсумнівно, яка ставить собі за мету гармонійне сприйняття. Першими виконавцями танцю модерн були – А. Дункан, М. Грехем, які були творцями свого власного бачення світу і вираження його через танець. Танець модерн, перш за все танець ідеї і певної філософії. А рухи створюються в залежності від того, що хоче висловити виконавець

Незважаючи на те, що в модерн-танці використовуються фігури класичної школи танцю, він все одно характеризується винятковістю. Велика увага приділяється графіку руху, формі фігур, ритму і ракурсу виконання. Побудова танцю в основі має візуальне сприйняття людини. Усі рухи мають бути гармонійні, один рух перетікає в інший, подібно до того, як людина плавно і органічно йде по землі. При цьому всі рухи повинні демонструвати стан душі виконавця, ідею, роль, з якою на момент зріднився актор-танцівник.

Подальший розвиток сучасного танцю в Європі та США спровокувало створення багатьох напрямків, головні з яких трансформувалися у провідні техніки модерну та постмодерну:

Техніка Грехем (Graham Technique). Марта Грехем ускладнила метафоричність танцювального дійства, ввела в модерн демонстрацію найбільш драматичних переживань.

Техніка Каннінгхем (Cunningham Technique). Мерс Каннінгхем анулював границю між танцювальними елементами та побутовими жестами. Характерна для його робіт фрагментарність поклала початок руху, який створював ефект незалежності частин тіла.

Техніка Лимон (Jose Limon Technique). Хосе Лимон, який створив модерну танцювальну студію, вніс суттєвий вклад в розвиток танцю, в тому числі в розуміння важливості свідомого контролю дихання.

Техніка реліз (Release based Technique). Головний принцип і основа техніки реліз – розслаблення деяких груп м’язів при активній роботі інших груп.

Техніка Хамфри-Вейдман (Humphrey-Weidman Technik). Доріс Хамфри і Чарльз Вейдман розробили основи техніки падіння, зміщення центру тяжіння і збереження рівноваги.

Контактна імпровізація (Contact Improvisation). Стів Пекстон і Тріша Браун ввели використання підтримок та інших контактних взаємодій танцівників як джерела спільної імпровізації [2].

Модерн поступово трансформується в пост-модерн, яскравими представниками якого можна назвати Ейфмана, Моріса Бежара. Їх хореографія більшою мірою асоціативна та імпровізаційна.

На основі модерного та постмодерного танців наприкінці XX ст. сформувався новий напрям – Contemporary-Dance. Таким чином, у розвитку модерну можна виділити три види танців: модерн, постмодерн і контемпорарі.

Зацікавленість в Україні до контемпорарі (Contemporary-Dance), який є більш вільним стилем у порівнянні з канонізованими техніками модерну, почав проявлятися близько 10 років тому. Українські хореографи, нарешті, одержали можливість виїжджати за кордон у близьке і далеке зарубіжжя, брати участь у майстер-класах відомих європейських і американських викладачів та доносити отриману інформацію до своїх учнів.

Contemporary-Dance є синтезом авторських технік неокласичного напряму (танцювальних лабораторій, студій, авторських та академічних театрів Франції, Люксембурга, Великобританії, Германії, Данії), які в свою чергу, спираються на класичний танець, неокласичні балетні прийоми, а також техніки модерн-джазу та імпровізації.

Серед усіх відомих митців у світі Contemporary-Dance Марта Грехем являється найбільш знаковою особистістю. Техніка Грехем широко відома і викладається у всьому світі. Так як Contemporary-Dance динамічно розвивається, то постійно з’являється багато молодих талановитих виконавців і хореографів у цьому танцювальному напрямку.

слід відзначити, що Contemporary-Dance – це не єдиний однозначний стиль, а скоріше набір танцювальних технік і методик, запозичених з модерну та постмодерну. Відмінними особливостями Contemporary-Dance являються: класична виправка і натягнутість (руки, ноги, спина), дихання, різкі зупинки та падіння і підйоми. Contemporary-Dance потрібно сприймати як театр танцю.

Аналізуючи даний напрям можна стверджувати, що в Contemporary-Dance широко використовуються різного роду техніки, які, створюючи неперевершену легкість рухів, візуально звільняють тіло від напруження. Для більшого впливу на глядача, в танець вкраплюються елементи аеробіки. При цьому танець не втрачає чуттєвості. Це справжня суміш усіх пластичних прийомів різних напрямків танцю (естрадний, народний, балет) музики, театральної гри, малюнку.