1. Формування і розвиток класичного танцю

Класичний танець - це історично-складена система хореографічного мистецтва. Слово "балет" походить від французького слова „ballet", від італійського „balletto", від пізньолатинського „ballo" – танцюю. Похідне від "ballo", "balletto" і стало назвою вищої форми професіонального танцювального мистецтва, зміст якого виражається у хореографічних образах.

Класичний танець – стійка система виражальних засобів хореографічного мистецтва на основі поетично-узагальненого трактування сценічного образу. Класичний танець – це головна „пластична мова" і головний визначальний засіб балету. Розвиваючись протягом довгого часу, він набув чітких, канонічних форм, став стрункою системою, що склалася на основі елементів народних танців різних епох (античності, Відродження та ін.).

Термін „класичний танець" застосовувався у Росії в кінці ХІХ ст., з відособленням окремих видів танцю, розподілення танцівників на „класичних" та „характерних".

Класичний танець – система художнього мислення, що включає в себе рухи тіла, які можуть виразити внутрішній стан виконавця, а також зробити тіло дисциплінованим, рухливим. У класичному танці немає нічого випадкового, - це чітка система рухів, яка формувалася на протязі багатьох віків і у багатьох народів. Балет народився при дворі у Франції у ХVІ ст., в ньому брали участь придворні. Король Людовік ХІV з тринадцяти років приймав участь у балетах. До того витоки класичного танцю бачимо в історико-побутових танцях, які в свій час поділились на народні і світські. Світські поширювались серед аристократичних прошарків суспільства, почали отримувати дещо інший характер та манеру виконання. Такі танці розповсюджувались на світських прийомах, балах, а потім історично склалось так, що виникає сценічна форма даних зразків хореографії.

Термінологія класичного танцю, прийнята і до сьогодні в усьому світі, була розроблена у ХУІІ ст. у Франції. Зокрема, у формуванні та збагаченні лексики класичного танцю. важливу роль відіграла Французька Королівська Академія танцю, створена у 1661 році і очолена французьким балетмейстером, педагогом, винахідником принципів запису танців П.Бошаном (1636-1719), котрий установив п'ять основних позицій класичного танцю (вихідні положення ніг), на яких і сьогодні ґрунтується техніка класичного танцю.

Професіонали – хореографи середніх віків – своїм мистецтвом підняли мистецтво виконання танцю на нову висоту.

Переломною для розвитку класичного танцю була епоха романтизму, коли танцюючі зображували неземних істот (сильфід, наяд, дріад).

І завершали тривалий процес формування класичного танцю як системи виразних засобів балети Маріуса Петіпа.

Західна Європа довгий час, аж до середини 19 ст. включно була центром розвитку класичного хореографічного мистецтва і спеціальної професійної освіти. З кінця 19 ст. цю естафету переймає Росія.

2. Історична тематика в українському танці

Український танець розвивався на протязі всієї історії українського народу. В танці знайшли своє відображення радість, героїзм, боротьба, велич перемог, м’який гумор та інші риси притаманні українського народу. На Україні багато танців та ігор зв’язаних традиціями народу, які вкоренилися в культуру в ході історичних подій.

Найбільш популярний на Україні танець “гопак”, якому передував танець «Козак». Витоки цих танців – Запорізька Січ і славні козаки. Раніше він виконувався тільки чоловіками і показував їх мужність силу, героїзм. Але пізніше танець змінювався по своїй композиції. Парубок прийшовши коло ставав перед дівчиною і запропонував її до танцю. Танець хлопця відрізнявся майстерністю, видумкою, а танець дівчини підкреслював тендітність, ніжність, скромність дівчини.

“Гопак” – парно-масовий танець. Пари стрімко рухаються по колу, потім в танці виділяється то чоловіче соло, то жіноче соло. Закінчується “гопак” загальною пляскою.

“Козачок” – це танець юнака-підлітка. В ньому легкість, спритність, рухливість, майстерність. Частіше всього – це сольний танець юнака, але в побуті, його можуть виконувати кілька юнаків, а також кілька пар.

На Україні розповсюджені танці на трудову тематику. Це танці “Бондар”, “Шевчик”, “Кравчик”, “Рукодільниці”. В них теж висвітлено історичні події й особливості культурного розвитку нашого народу, оскільки в трудових процесах і побуті теж своєрідна історія України.

Дуже цікаві танці зв’язані з історичними минулим України: “Запорожці”,

“Опришки”, “Гонта”. В них – конкретні історичні події, що містили в собі факти національно-визвольної боротьби наших співвітчизників в різні часи.