20.3 Європейська (змішана) модель.

Для європейських технопарків, що створювалися набагато пізніше американських (особливо у 80-ті роки), термін становлення був коротшим. Вони базувалися на наявному досвіді, мали детально пророблені програми й бізнес-плани і тому розвивалися швидше й успішніше.

У наш час основними напрямками розвитку європейських технопарків є:

– юридично правильне оформлення прав на ідею (інтелектуальну власність);

– грамотний технологічний і фінансовий план доведення ідеї до промислового випуску продукції та її реалізації на ринку;

– наявність відповідного приміщення для створення дослідного зразка і виробництва продукту;

– наявність необхідного обладнання для роботи обладнання;

– фінансові ресурси для реалізації розглянутих етапів.

Сучасна європейська модель технопарку також має свої особливості:

– наявність будинку, призначеного для розміщення в ньому десятків малих фірм (сприяє формуванню великого числа нових малих і середніх інноваційних підприємств, які користуються всіма перевагами системи колективних послуг);

– наявність кількох засновників (такий механізм управління значно складніший за механізм з одним засновником, проте набагато ефективніше, наприклад, з точки зору доступу до фінансування);

– державна підтримка на всіх етапах діяльності технопарків, включаючи централізоване фінансування і податкові пільги.

Серед недоліків європейської моделі слід зазначити такі: недостатній розмір інвестицій у науково-технологічний розвиток у порівнянні з показниками США й Японії; відсутність чіткої науково-технологічної інтеграції між членами ЄС, які бачать один в одному швидше суперників, ніж партнерів.

20.4 Порівняльна характеристика моделей технопарків

Модель технопарків США	Японська модель  технопарків	Європейська (змішана)  модель технопарків
Ґрунтується на державному фінансуванні, використовуються інновації зацікавлених фірм	Основується на державній підтримці, асоційованих комерційних компаніях	Основується на державних інвестиціях і дотаціях
Орієнтація на розробку та виведення на ринок нових продуктів та технологій	Орієнтація на інтеграцію науки та промисловості	Орієнтація передусім на створення робочих місць
Тісний зв’язок з університетами і держав­ними дослідницькими центра­ми при формуванні наукових парків трьох типів: наукові парки; дослідницькі пар­ки; інкубатори (інноваційні центри)	Побудова нових міст-технополісів	Наявність будівлі, де розташовані малі фірми на декількох засновників
160 наукових та науко-технологіч­них парків, 850 бізнес-інкубаторів	26 технополісів, до складу яких входять 67 наукових та університетських парків	1,5 тис. інноваційних центрів, з них – 260 технопарків

Лекція 21 - Економічне та екологічне обґрунтування вибору ефективних технологічних процесів в галузі

21.1 Економіка природокористування, що вивчає ця наука і які задачі стоять перед нею

Економічні та екологічні інтереси суспільства збігаються в глобальних масштабах і далекій перспективі, тому що будь-яке виробництво може розвиватися тільки за умови збереження можливості життя виробника-людини, а також наявності природних ресурсів, і чим вище їхня якість і більша кількість, тим кращі результати виробництва. В даний час і в найближчому майбутньому, аж до подолання сучасної екологічної кризи, необхідні значні вкладення праці в природоохоронну сферу. Однак подібна діяльність, хоча і створює основу для збереження природи в майбутньому, помітно знижує прибутковість виробництва, тому неминуче зіткнення економічних і екологічних інтересів. При цьому сьогоденні економічні інтереси в більшості випадків перемагають, у результаті чого коштів на природоохоронну діяльність виділяють менше, ніж треба б, чи приймаються проекти, що обіцяють прибутки сьогодні, але загрожують загибеллю завтра.

Складну мережу виробничих відносин, що виникають між людьми в процесі природокористування, вивчає молода наука - економіка природокористування.

Її задачами є:

- визначення економічних втрат, які будуть наноситись народному господарству в результаті нераціонального природокористування, і величини витрат, необхідних для ліквідації його наслідків;

- оцінка абсолютної і відносної ефективності природоохоронних витрат і вибір найбільш ефективних варіантів природоохоронної діяльності і використання природник ресурсів;

- розробка економічних методів керування природоохоронною діяльністю, матеріального стимулювання охорони навколишнього середовища.

Але всі ці проблеми можна успішно вирішити, тільки давши вірну економічну оцінку природним ресурсам, що також є задачею економіки природокористування.

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності. Вона виконує дві основні функції: облікову (показує, яким національним багатством ми володіємо, на що можемо розраховувати в розвитку виробництва) і стимулюючу (створює основу для введення плати за експлуатацію природник ресурсів з урахуванням збитків і їх відшкодування у випадку їхнього нераціонального використання).