Тема 18: Системи технологічної підготовки виробництва та оформлення технологічної документації
Технологічна підготовка виробництва (ТПВ) нового виробу процес дуже складний, довготривалий, вимагаючий великих матеріальних витрат і великої кількості спеціалістів.
Як правило, в залежності від складності виробів, обсягів їх випуску в традицій, які склалися, застосовується одна з трьох систем організації служб технологічної підготовки: централізована, децентралізовану, змішана.
1 Централізована система ТПВ передбачає створення єдиної для підприємства технологічної служби - відділу головного технолога (ВГТ), який здійснює увесь комплекс робіт ТПВ. Цехи при цій системі не мають відділів ТПВ. Така система застосовується на заводах серійного і масового: виробництва, а часом і на дослідних підприємствах. Цеховим технологічним бюро доручається освоєння і коригування спроектованих технологічних процесів.
2 Децентралізована система ТПВ характерна для одиничного і дрібносерійного виробництва. В цьому випадку технологічні процеси і поточні роботи з технологічного обслуговування розробляються силами технологічного бюро цеху. Відділ головного технолога виконує контрольні функції і методичне керівництво, типізує технологічні процеси і стандартизує оснащення.
3 Змішана система ТПВ передбачає, що нові технологічні процеси розробляє та відповідає за їх освоєння ВГТ. Вони перевіряють в лабораторних умовах. Усталені технологічні процеси опрацьовуються в цехових технологічних бюро.
В процесі ТПВ створюється технологічна документація, згідно з якою виготовляються вироби в цехах основного виробництва, інструмент та інше технологічне оснащення - в цехах допоміжного виробництва, а також, оперативне управління виробничим процесом.
Технологічна документація включає такі види документів:
- карти технологічних процесів у відповідності з ГОСТ 3.1102-81. ЄСТД. Стадії розробки та види документів;
- відомості необхідного обладнання і графіки його завантаження;
- перелік нестандартного обладнання;
- розрахунки необхідної кількості робітників;
- розрахунки виробничих площ;
- розрахунки тривалості технологічного циклу;
- креслення оснащення.
В свою чергу технологічні карти підрозділяються на такі види.
Маршрутна карта - це документ, який містить послідовність технологічного процесу виготовлення та контролю виробу згідно технологічної послідовності з вказівками відповідних даних на обладнання, оснащення, за матеріальними, трудовими та іншими показниками.
Маршрутна карта є складовою та невід`ємною частиною комплекта технологічних документів. Правила розробки МК та їх оформлення визначаються згідно ГОСТ 3.1118-82. Згідно стандарта для оформлення МК дозволяється використовувати форму 2 (як перший лист - титул) і форму 1б (як наступні листи технологічної карти).
Інформацію в МК заносять построково за декількома типами строк. Кожному типу строки відповідає свій службовий символ. Службові символи позначаються прописними літерами російського алфавіту і ставляться перед номером відповідної строки.
Згідно креслення деталі (виробу) необхідно визначити типову технологію виготовлення деталі або складання виробу.
Наприклад, для деталей невеликого розміру, які виготовляються з листових матеріалів, звичайно використовується наступна типова технологія:
підготовчі роботи;
різання листового матеріалу на смуги;
штампування деталей зі смуг;
оздоблення поверхонь деталей;
контроль.
Після вибору маршруту виготовлення необхідно детально описати операції, що входять до технологічного процесу, з вказівкою транспортних засобів для доставляння виробів до основного обладнання.
Розробка та оформлення маршрутних карт (МК) виконується згідно ГОСТ 3.1118-82. Згідно цього стандарту запис виконується за встановленою символікою:
символ А- це запис найменувань операцій, позначень документів, крім того, в цьому рядку вказана адресація, тобто номер цеху, номер операції, дільниці та ін.;
символ Б- відповідає рядку, де вказується вид обладнання, на якому виготовляється виріб, його код, а також містяться відомості з працевитрат, відомості про розряд та кількість робітників, що виконують операцію, ступінь механізації, умови праці та ін.;
символ К- відповідає інформації про комплектацію виробів. Якщо вироби досить важкі та складаються з великої кількості деталей, то дозволяється рядок “К” не заповнювати;
символ М- відповідає відомостям про матеріали на дані вироби;
символ Т- відповідає відомостям про оснащення, пристрої, прилади, інструменти за допомогою яких виконується операція.
Операційна карта - це документ, який містить опис операцій технологічного процесу виготовлення виробу з розподілом операцій за переходами з вказівками режиму праці обладнання, розрахункових норм та трудових нормативів, а також потрібного обладнання, оснащення та інструментів для виконання операції та переходів.
Операційні карти розробляються та оформлюються згідно ГОСТ 3.1407-86. Цей стандарт дозволяє використання бланків МК, але в лівому нижньому кутку слід через риску написати “ОК”. В операційних картах додається рядок з символом “О”, в який записується перехід. Перехід містить зміст виконання прийому робітником.
Перехід обов’язково починається з дієслова у наказовій формі, наприклад: “встановити цоколь на підставку”. Якщо при виконанні переходу використовувалося оснащення, то відразу після переходу записується рядок “Т” з вказівкою оснащення і інструменту. Після рядку “Т” і в МК, і в ОК пропускається рядок, для того, щоб можна було замінити, при необхідності, або удосконалити оснащення і інструмент. Інша технологічна документація буде розглядатися в процесі вивчення наступних тем, наприклад: карти розкрою листів та рулонів, бланки відпрацювання на технологічність та ін.
Інформацію в ОК, як і в МК заносять построково за декількома типами строк. Кожному типу строки відповідає свій службовий символ. Службові символи позначаються прописними літерами російського алфавіту і ставляться перед номером відповідної строки. Службові символи і зміст притаманної їм інформації приводяться в Додатку А методичних вказівок.
В операційних картах додається рядок з символом “О”, в який записується перехід, що містить зміст виконання прийому робітником. Переходи в ОК записуються чітко та лаконічно, запис починається з дієслова в наказовій формі та проводиться по всій довжині строки з можливістю переносу інформації на наступні строки. Якщо при виконанні переходу застосовується оснащення, інструмент, прилади, то їх потрібно вказувати в наступній строчці з символом “Т”, з повними даними по позначенням згідно стандартів та технічних умов на ці пристрої.
Для строк з символами “К/М” спочатку вказується інформація про комплектуючі складальної одиниці (виробу), а потім про основні та допоміжні матеріали на операцію. Якщо вироби містять велику кількість комплектуючих та матеріалів, то вказується лише шифр складального креслення, до якого в специфікації приводяться ці дані. Перед змістом першого переходу необхідно залишити незаповнену строку для внесення змін.
В ОК графи з працевитрат не заповнюються, крім граф “Тпз”, “Тшт”, в які слід вносити дані з сумарного допоміжного та основного часу.
Карта ескізів - це документ, який містить графічні ілюстрації технологічного процесу виготовлення виробу та окремих його елементів.
Відомість технологічних документів - містить перелік технологічних документів, випущених на виробництві.
Технологічна інструкція - це документ, який містить опис специфічних прийомів праці або опис методики контролю технологічного процесу, правил користування обладнанням і приладами.
Відомість технологічного оснащення - містить перелік спеціальних та стандартних приладів та інструментів, необхідних для оснащення технологічного процесу виготовлення виробу та інші документи
Ці види документів поділяються на обов’язкові і необов’язкові. До обов’язкових належать:
маршрутні карти;
відомості технологічних документів;
відомості технологічного оснащення.
Необов’язкова документація складається на розсуд підприємства в залежності від характеру або умов виготовлення виробів.
Таблиця 18.1– Інформація службових символів
Позна-чення символу |
Наймену-вання позначення |
Зміст інформації, що вноситься в графи |
А |
Цех Уч РМ Опер. |
Номер цеха Номер дільниці Номер робочого місця, де виконується операція Номер операції; найменування операції; найменування документа, згідно якого виконується операція (шифр креслення, технологічной інструкції) |
Б |
СМ
Проф. Р УТ КР КОИД Ен ОП Кшт
Тпз Тшт |
Код, назва обладнання Ступінь механізації (робота за допомогою машин та автоматів – 2, робота вручну на машинах та автоматах – 3, робота вручну без машин та автоматів – 4) Код професії за класифікатором Розряд роботи Код умов праці за класифікатором Кількість виконавців, зайнятих при виконанні операції Кількість одночасно виготовляємих деталей Одиниця нормування, на яку встановлена норма часу Об`єм виробничої партії у штуках Коефіцієнт штучного часу для багатоверстатного обслуговування (для інших видів робіт приймають 1) Норма підготовчо-заключного часу на операцію Норма штучного часу на операцію |
К/М |
ОПП
ЕВ
ЕН КИ
Нрасх |
Назва деталі, вузлу або матеріалу; позначення деталі, вузла за кресленням або марка та номер стандарту матеріалу Позначення підрозділу (комора та ін.), звідки отримують деталі, вузли, матеріали Код одиниці величини – маси, довжини, площі та ін. деталі або матеріалу (дозволяється позначення одиниць величини– кг, м, м2 , та ін.) Одиниця нормування, на яку встановлюється норма часу Кількість деталей, вузлів, що використовуються при складанні Норма витрат матеріалу |
О |
|
запис операції та переходів виконують на весь рядок з перенесенням на наступні рядки (зміст запису складається з дієслова, що характеризує метод обробки або іншу дію і назви конструктивних елементів, деталей або вузлів у знахідному відмінку і іншу додаткову інформацію) |
Т |
|
Технологічне забезпечення записують на весь рядок з перенесенням на наступні рядки в наступній послідовності: пристосування, допоміжний, ріжучий, слюсарно-монтажний, спеціальний інструмент, засоби вимірювання (запис виконують через крапку з комою – код, назва, тип, розмір, номер стандарту) |
Лекція 19 - Розвиток сучасних наукомістких технологій.
Світове співтовариство вступило в епоху третьої промислової революції.
Перша – пов’язана з винаходом парового двигуна.
Друга – з електрифікацією.
Третя – прорив на шістьох головних напрямках: 1) комп’ютеризація; 2) телекомунікація; 3)мікроелектроніка; 4) роботизація; 5) нові матеріали; 6) біотехнології.
Ці технологічні досягнення зміцнюють не тільки сферу бізнесу, але й усі інші сфери соціального життя (освіту, побут, рекреацію, соціальні комунікації, політичне життя тощо).
Особливість сучасного етапу розвитку суспільства полягає в тому, що нині є три „пучки” технологій (а не один, як було в 50-х роках ХХ ст.).
1. Інформаційно-комунікаційні технології;
2. біотехнології;
3. технології створення і переробки нових матеріалів.
Наукомісткі технології – це технології, що створюються не підставі результатів наукових досліджень і науково-технологічних розробок.
Розвиток технологій впливає на господарське зростання кількома шляхами:
- поліпшення технології дозволяє національному господарству збільшити випуск продукції при тому ж рівні витрат за рахунок збільшення продуктивності факторів виробництва;
- сучасні технології сприяють господарському зростанню через виробництво нових товарів з більш високою доданою вартістю і більш високою еластичністю до доходів;
- посилюється вплив на економічне зростання науково-технічного та освітньо-кваліфікаційного потенціалів. Нововведення і пов'язані з ними процеси управління та підвищення якості робочої сили забезпечують вирішальний внесок в економічне зростання;
- науково-технічний прогрес призводить до великих змін в предметах праці.
Високотехнологічна наукомістка продукція – продукція, виготовлена із застосуванням наукомістких технологій, конкурентоспроможна стосовно найкращих зразків аналогічної продукції іноземного виробництва.
До наукомісткого сектору промисловості, тісно пов'язаного з виробництвом високотехнологічних виробів, належать:
- виробництво електронних обчислювальних машин та засобів зв'язку, що дають можливість опрацьовувати дедалі більші масиви інформації за менший час; до таких виробів відносять телефакси, радари, супутники зв'язку, телефонні комутатори, комп'ютери та центральні процесори, а також периферійне обладнання та програмне забезпечення;
- оптоелектроніка, що охоплює розроблення і створення електронних виробів та обчислювальних машин, які містять емітери або детектори світла, наприклад, оптичних сканерів, оптичних дисків для лазерних програвачів, фотоелементів для сонячних батарей, світлочутливих напівпровідників та лазерних принтерів;
- власне електроніка — виробництво електронних компонентів, зокрема інтегральних схем, друкарських плат, конденсаторів тощо;
- створення автоматизованих виробничих комплексів — верстатів із числовим програмним управлінням, робототехніки, автоматичного транспортного устаткування, які дають можливість збільшити гнучкість виробничого процесу й зменшити ступінь участі людини в цьому процесі;
- сфера аерокосмічних технологій, яка охоплює створення нових моделей літаків, цивільних та військових гелікоптерів, штучних супутників Землі, розроблення нових видів турбореактивних двигунів, автопілотів, тренажерних стендів;
- створення нових матеріалів, напівпровідників, волоконної оптики, нових композитних матеріалів тощо;
- біотехнологія як застосування в медицині й промисловості досягнень генетики для створення нових лікарських препаратів, зокрема гормональних;
- ядерні технології — виробництво реакторів та їх компонентів, сепараторів для поділу ізотопів тощо;
- виробництво зброї, зокрема, крилатих ракет, керованих торпед, бомб, ракет, пускових ракетних установок, а також нових видів вогнепальної зброї.
В економічній статистиці використовується система показників, які характеризують розвиток наукомістких технологій і випуск наукомісткої продукції:
Частка наукомісткої продукції, яку виробляє національна економіка. В загальновизнаній світовій практиці до категорії високотехнологічної продукції належать товари, у вартості яких частка науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт становить не менше як 3,5%. Якщо цей показник перебуває у межах 3,5-4,5%, то такі продукти вважаються високотехнологічними.
Частка високотехнологічної продукції в загальних обсягах промислової продукції, у відсотках = (вартість високотехнологічної продукції : загальний вартісний обсяг промислової продукції) × 100.
В Україні в 2005 році цей показник дорівнював 6,5%. В більшості ж розвинутих країн його величина сягає 40-60% загальної вартості промислової продукції. Концепція розвитку промисловості України до 2017 року, яка розроблена Міністерством промислової політики України в 2007 році, передбачає підвищення частки високотехнологічної продукції в загальних обсягах промислового виробництва до 15-20% у 2012 році та 30-35% у 2017 році.
Частка високотехнологічної продукції в загальних обсягах ВВП, у відсотках = (вартість високотехнологічної продукції : вартість експорту) × 100.
В Україні питома вага високотехнологічної продукції в експорті складає приблизно 8%, а низько технологічної – 48%. В той же час в більшості високо розвинутих країн ця частка складає 30- 40% загальних обсягів експорту. Зокрема, частка офісного та телекомунікаційного обладнання в товарному експорті України становить 0,6%, тоді як у світовому експорті вона перевищує 15%.
Частка національного експорту високотехнологічної продукції в загальних обсягах світового експорту такої продукції, у відсотках = (обсяги національного експорту високотехнологічної продукції : обсяги світового експорту високотехнологічної продукції) × 100
Частка вітчизняної наукомісткої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить 0,05-0,1% і представлена переважно продукцією оборонно-промислового комплексу та авіаційної продукції. Провідні позиції на цьому ринку утримують країни „великої сімки”, зокрема США – понад 20%, Японія – 12-15%, Німеччина – 10%, Великобританія та Франція – 9-11%. Значну частку складає також продукція динамічних країн Азії (Китай – 6%, Індія – 2,5%, країни Південно- Східної Азії – 2-3%, Південна Корея – 1,5%).
Організаційні проблеми розвитку наукомісткого високотехнологічного виробництва та шляхи їх розв'язання
Важливим кроком у напрямі реалізації зазначених шляхів є Закон України «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукомістких технологій». Метою Програми є забезпечення сприятливих умов для створення й розвитку наукомістких технологій і на цій основі широкомасштабна модернізація національної економіки.
Основними завданнями є розроблення наукомістких технологій і впровадження їх на підприємствах базових галузей промисловості за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності.