1769-1779 Pp. - перебування Дмитра Бортнянського в Італії і створення опер "Алкід", "Креонт", "Квінт Фабій".

Березовський Максим (1745-1777) – видатний український композитор. Навчався в Київській духовній академії, де почав писати музику. Із 1758 р., завдяки гарному голосу, перебував у придворній капелі у Петербурзі та італійській оперній трупі в Орієнбаумі. У 1769–1773 pp. вчився у Болонській академії в Італії, де здобув звання академіка-композитора. У 1774 р. в Ліворно (Італія) поставив першу українську оперу "Дмофонт". Вважається першим представником раннього класичного стилю в українській музиці.

Бортнянський Дмитро (1751–1825) – видатний український композитор і хоровий диригент. Спочатку навчався у Глухівській співочій школі, а потім у Петербурзькій придворній капелі. У 1769–1779 pp., продовжуючи навчання в Італії, створив опери "Креонт", "Алкід" і "Квінт Фабій". Після повернення працював капельмейстером придворної капели в Гатчині й Павловську. У цей час створив опери "Сокіл", "Свято сеньйора", "Син-суперник". автор понад 100 хорових релігійних творів, створив перші зразки фортепіанної сонати.

Ведель Артемій (1767 (1770 або 1772) – 1808 pp.) – видатний український композитор, хоровий диригент і співак. До 1787 р. навчався в київській духовній академії, де був співаком-солістом, а пізніше – регентом хору. У 1787–1798 pp. керував хоровими капелами у Москві, Києві й Харкові. Із 1798 р. став послушником Києво-Печерської лаври. У 1799 р. заарештований, оголошений божевільним й утримувався у лікарні для розумово хворих Кирилівського монастиря. Автор 29 церковних концертів, на яких позначився вплив української народної пісенності.

НАУКА

У XVIII ст. відбувалися певні зміни в розвитку наукових знань. Наука ще не являла собою завершеної системи, але в окремих галузях активно відбувалося їх накопичення. Зокрема, серед українських вчених посилилась увага до природознавства, що було в XVIII ст. велінням часу. Ф. Прокопович у своїй промові "Про заслуги і користь фізики", яку він виголосив перед студентами й професорами Києво-Могилянської академії, закликав до наукового пізнання світу. В академії існувала могутня математична школа, яку представляли вчені Ф. Прокопович, С. Яворський, С. Кулябка, Я. Маркович. Ф. Прокопович активно пропагував вчення Декарта, Локка, Бекона, Коперника і Галілея. І. Галятовський активно вивчав причинно-наслідкові зв'язки між різними природними явищами (сонячне і місячне затемнення, дощ, вітер, блискавка тощо). Відносно високий рівень, досягнутий українською медичною наукою, засвідчує те, що багато лікарів-українців (М. Крижень, Н. Максимович, І. Полетика, І. Руцький та ін.) здобули вчені ступені докторів медицини. Засновником української епідеміології вважається Данило Самойлович (1744–1805), який розробляв протиепідемічні заходи для боротьби з холерою та чумою, запроваджував віспощеплення. Він був автором праці про боротьбу з чумою, яка була перекладена на французьку і німецьку мови. Самойловича обрали своїм членом 12 академій наук світу.

— Медицина була представлена лікарями-українцями, які здобули вчений ступінь доктора медицини: І. Полетика, С. Крутень, І. Руцький тощо. М. Амбодик-Максимович – автор перших у Російській імперії підручників з акушерства і ботаніки. Г. Тереховський – дослідник мікроор-ганізмів. Є. Мухін – організатор щеплень проти віспи та профілактичної боротьби з холерою.

У Львові в 1773 р. відкрито медичний колегіум для підготовки лікарів і аптекарів; у 1787 р. відкрито першу в Подніпров'ї спеціальну ме-дичну школу (Єлисаветград); у 1792 р. – Київ-ський військовий шпиталь.

— Математика. 1793 р. – викладач Києво-Могилянської академії І. Фальковський видав підручник «Скорочення змішаної математики», книгу «Теоретична астрономія».

— Ректор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович брав участь у створенні Російської академії наук, одним з перших у Росії вів спосте-реження із застосуванням телескопа і мікроскопа.

Самойлович Данило (? – 1805) – видатний український лікар, засновник епідеміології в Російській імперії. Освіту отримав у 1756–1765 pp. в Київській академії та Петербурзькій медичній школі. Чимало своїх праць присвятив лікуванню чуми і засобам боротьби з її поширенням. Його наукові дослідження здобули визнання в європейських медичних колах. Самойловича обрали своїм членом 12 медичних академій світу.