1656Р., 26 жовтня – укладання у Вільно перемир'я між Московською державою і Річчю Посполито
З
листопада 1656 р. Хмельницький розвиває
шалену дипломатичну активні форсуючи
підписання угод зі Швецією, Семигородом,
Волощиною, Австрією, Молдовою та Кримом;
поновлюються також переговори з королем
Яном Казими і султаном.
Однак
жити Хмельницькому залишалося недовго.
Ознаки тяжкої хвороби проявилися на
початку 1657 р.; відчуваючи наближення
смерти, він у квітні скликав старшинську
раду і за її згодою заповів гетьманську
булаву своєму 16-річному синові Юрію.
Зрозуміло, що постать юного гетьманича
мала значення суто символічне: гадалося,
що ореол Богданового імені притлумить
розбрат серед честолюбної старшини.
Наприкінці
липня гетьмана вразив крововилив у
мозок, і за кілька днів,
6 серпня 1657 р.,
він
помер у Чигирині, а через місяць був
похований у Суботові, в збудованій ним
же Іллінській церкві.
Наслідки
та значення НЦВ під проводом
Б. Хмельницького
Ліквідація
особистої залежності селян від феодалів
(кріпацтва)
Відродження
української держави
13
