Держава Хмельницького

Держава, яку створив Богдан Хмельницький, охоплювала територію з населенням понад 3 млн. чоловік і площею близько 200 тис. км². Адміністративний поділ дублював структуру війська: територіальні одиниці відповідали ієрархії бойових підрозділів, забезпечуючи максимально швидку мобілізацію військовозобов'язаного населення, тобто козацтва.

Гетьман був главою і правителем держави і обирався безстроково. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати універсали – загальнообов'язкові нормативні акти. Влада гетьмана поширювалася на всі стани українського суспільства. Гетьман очолював генеральний (центральний) уряд, який складався з генеральної старшини. У своїй діяльності гетьман спирався на раду при гетьмані, яка була дорадчим органом. Гетьманською резиденцією було місто Чигирин, що з 1648 р. був фактично столичею. Українська козацька держава мала власну символіку, якою вважалися булава (символ влади гетьмана), державна печатка із зображенням козака з мушкетом, гетьманський бунчук і корогви.

Зі спогадів венеційського посла Альберто Віміни про старшинську раду: «З вигляду і за манерами козаки видаються простими, але вони не дурні й не позбавлені меткого розуму. Про це можна судити з їхньої бесіди та способу врядування. Бо обмірковування політичних справ є ареною, де пізнаєш людей, які вони на громадських зборах... З цієї юрби неосвіченого народу складається суворий сенат, у якому бере участь гетьман. У сенаті козаки обмірковують справи, обстоюють свою думку без чванства та з метою сприяння загальному добробуту. Якщо визнають кращою думку інших, то не соромляться цього, без упертості відмовляються від власного погляду і пристають до правильнішого».

ГЕНЕРАЛЬНА (ВІЙСЬКОВА) РАДА
Рада при гетьмані	Гетьман	Старшинська рада
	Генеральний уряд
Генеральний писар – керував Генеральною військовою канцелярією, відав зовнішньою політикою
Генеральні судді – очолювали Генеральний військовий суд
Генеральний обозний – керував військовим постачанням і артилерією
Генеральний підскарбій – контролював прибутки та видатки
Генеральноївійськової скарбниці
Генеральні старшини з особливих доручень при гетьмані: осавули – військові ад'ютанти гетьмана; хорунжий – хранитель військової коругви, ад'ютант гетьмана; бунчужний – хранитель гетьманського бунчука, ад'ютант гетьмана; наказний гетьман – тимчасовий командуючий військами на час проведення окремих операцій

Сутність форми правління держави Війська Запорізького:

А абсолютна монархія, вся влада в якій перебувала в руках гетьмана, що передавав її у спадок.

Б станова республіка, главою виконавчої влади якої вважався виборний гетьман, а найвищим законодавчим органом влади — Генеральна рада (загальна рада всього війська).

В станова республіка, повновладним главою якої вважався виборний гетьман, а дорадчим органом влади — рада козацької старшини.

Г станова республіка, повновладними правителями якої вважалися кілька представників генеральної старшини, а найвищим законодавчим органом влади — Старшинська рада.

Адміністративно-територіальний устрій Української козацької держави скла­дався з полків, які поділялися на сотні. Кількість полків не була сталою: у 1649 р їх було 16, а в 1650 р. – вже 20. На чолі полку був полковник, що обирався на полковій раді й затверджувався гетьманом, на чолі сотні – сотник. Полковник очолював полковий уряд, що складався з полково старшини (писаря, обозного, судді, осавула і хорунжого), а сотник – сотенний уряд із сотенної старшини. Полкова і сотенна старшина була виборною.

Військо. Полк складався з 1–2 тис. записаних у реєстр козаків, до яки», у разі необхідності, приєднувалися тисячі добровольців. У 1648–1651 рр. кількість української армії сягала 150 тис. осіб, із яких близько 100 тис. були запорожцям і реєстровцями, а до 50 тис. – добровольцями з міщан і селян. Основу козацька армії складала піхота, що вважалася кращою в тогочасній Європі. Також козацьке військо мало кінноту, легку і важку артилерію та допоміжні служби – розвідку, сторожову, обозну, санітарну та інші.

Найнижчим військовим підрозділом козацької армії був курінь, відповідник десятка, до якого входило від 10-20 до 30-40 вояків певного хутора, села чи частини містечка або міста. Очолював курінь виборний курінний отаман, а місцевою громадою, яка споряджала козацький загін на війну, у селах керував виборний війт.

Автономною одиницею лишалася Запорозька Січ, яка, не входячи до жодного з полків, була підпорядкована безпосередньо гетьманському правлінню й обирала собі кошового отамана (на відміну від призначуваних гетьманом полковників

Що стосується фінансових служб, то в 1654 р. вперше згадано гетьманського підскарбія, котрий відав прибутками й видатками Військової скарбниці, однак офіційно за часів Хмельницького уряду генерального підскарбія ще не було, і всю фінансову справу гетьман контролював особисто. 1649 та 1652 роками датовано згадки про гіпотетичні спроби карбувати в Чигирині власну монету, проте вірогідність їх сумнівна, бо пізніше про гроші Богдана Хмельницького вже ніхто не згадує, і нумізмати такої монети не знають.