Тема 16. Організаційно-правові засади управління комунікаціями

М е т о д и ч н і в к а з і в к и

Розкриваючи зміст управління комунікаціями, слід зве­рнути увагу на цілу низку специфічних особливостей. Самими важливими серед них є велика різноманітність об’ єктів управ­ління; відмінності в управлінні державними та приватними сис­темами комунікацій; існування спеціального механізму управ­ління транспортом та зв’язком за надзвичайних обставин. Окре­мо необхідно охарактеризувати систему законодавства України про транспорт та зв’язок.

При роботі слід розкрити роль та значення ефективного функціонування комунікацій для вітчизняної економіки, дати визначення поняттям «транспорт» та «зв’язок». Значне місце має посісти характеристика окремих видів транспорту та зв’язку, при чому слід акцентувати увагу не на технічних, а на юридичних особливостях кожного з них. Ба­жано звернути ретельну увагу на правове регулювання нових видів зв’язку: телекомунікаційну мережу «Інтернет» та стільни­ковий телефонний зв’язок.

Існує дві відособлені системи органів, що здійснюють управління комунікаціями: органи управління транспортом та органи управління зв’язком. Крім того, управління трубопрові­дним транспортом здійснює Міністерство енергетики та вугіль­ної промисловості України, яке стоїть осторонь обох згаданих систем, а управління електротранспортом не є державним, оскі­льки здійснюється переважно органами місцевого самовряду­вання. Загальне управління транспортом та зв’язком здійснює Міністерство інфраструктури України, однак значну роль в управлінні майже всіх видів транспорту відіграють спеціалізо­вані органи виконавчої влади. Одну з ключових позицій в управлінні зв’язком займає Національна комісія з питань регу­лювання зв’язку. Слід згадати й про участь в управлінні кому­нікаціями МВС України, СБУ, Міністерства оборони України.

Розкриваючи останнє питання плану студент має визна­чити мету державного управління кожним з перерахованих ви­дів комунікацій, сферу його застосування, коло об’ єктів та суб’єктів, основні повноваження суб’єктів, методи державного управління. При виконанні роботі слід широко використовува­ти чинні підзаконні акти.

Н о р м а т и в н о - п р а в о в і а к т и т а л і т е р а т у р а.

Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - N 51. - Ст.446.

Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15.05.1996 р. № 192/96-ВР // Там же - 1996. - N 29. - Ст.139.

Про залізничний транспорт: Закон України від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР // Там же - 1996. - N 40. - Ст.183. Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.2001 р. № 2344-III // Там же - 2001. - N 22. - Ст.105.

Про міський електричний транспорт: Закон України від 29.06.2004 р. № 1914-IV // Там же - 2004. - N 51. - Ст.548.

Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 р. № 1280-IV // Там же - 2004. - № 12. - Ст.155.

Про поштовий зв’язок: Закон України від 04.10.2001 р. № 2759-III // Там же - 2002. -№ 6. -Ст.39.

Про положення про міністерство інфраструктури Украї­ни: Указ Президента України від 12.05.2011 р. № 581/2011 // Офіц. вісн. України. - 2011 р. -№ 37. - С. 49.

Злочини і адміністративні правопорушення проти без­пеки руху та експлуатації транспорту: Офіційне видання / За ред. П.П. Пилипчука. - К.: Істина, 2011. - 416 с.

Транспортне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М. Л. Шелухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишнивецька та ін. ; за ред. М. Л. Шелухіна. - К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. - 896 с.

Шульженко Ф. П., Гайдулін О. О., Кундрик Р. С. Транс­портне право: Навч. посібник / Ф.П. Шульженко, О.О. Гайду­лін, Р.С. Кундрик . - К.: КНЕУ, 2005. - 244 с.