Витіснення професіоналів з ринку
До кінця першої декади XXI ст. традиційну фотожурналістику активно стала тіснити так звана «Громадянська журналістика», що з’явилася в країнах Європи і США. Люди різних професій, що, як правило, не мають матеріальних проблем і не є обмеженими, на відміну від професіоналів ЗМІ, жодними зобов’язаннями перед своїми редакціями, займаються журналістикою, в тому числі і фотожурналістикою як хобі, закачують фотографії в інтернет безкоштовно, або насичують стокові фотобанки своїми знімками, ціна на які становить 1 або 2 долара США, які охоче купують за такою ціною традиційні ЗМІ.
Показовий приклад стався в Тегерані влітку 2009 р.: тисячі людей вийшли на вулиці в знак протесту проти результатів президентських виборів в Ірані. Жодному з професійних фоторепортерів місцева влада не дозволили вести зйомки, журналісти світових фотоагенцій не мали можливості вийти за поріг своїх готелів. Однак незабаром інтернет був переповнений сотнями фотографій, які зняли на свої «мильниці» і стільникові телефони самі учасники подій – іранці.
Закон падіння ціни і якості на прикладі фотографії
Розвиток фотографії як окремий випадок розвитку науки і техніки демонструє характерну закономірність: спочатку винахід коштує дуже дорого і йде повільне поліпшення якості, а потім відбувається різке падіння ціни і якості, в результаті якого нововведення стає доступним великій кількості людей. Потім цикл повторюється: знову йде повільне поліпшення якості та збільшення ціни і знову різке падіння.
У ХІХ ст. фотографія коштувала дуже дорого, але станом на кінець століття було досягнуто дуже високої якості зображення, тонкої проробки деталей і неймовірного тонального діапазону завдяки платиновому фотодруку. Платинотипія потіснила з ринку інші позитивні процеси друку знімків. У неї була величезна кількість переваг. Відбитки не давали відблисків. Їх не покривали желатиною, тому вони з часом не скручувалися. Термін їх зберігання сягає 1000 років. Проблема була в ціні. Якщо в момент винаходу платинотипії платина була відносно недорогою, то з 1906 р. вона стала різко дорожчати. У 1907 р. платина коштувала в 52 рази дорожче срібла. За часів Першої світової війни 90% ринку платини контролювала Російська імперія, і вся доступна платина використовувалася у воєнних цілях. У 1916 р. виробництво такого фотопаперу було припинено. Всі перейшли на дешевий і гірший за якістю традиційний желатиносрібний фотопапір.
У 1925 році камера Leica була представлена на Лейпцизькому ярмарку. На неї ніхто не звернув увагу. У той час «малим» вважався формат рольфільму (6х9 см), а серйозні фотографи використовували негативи форматом 9х12 см, 13х18 см і більше. «Лейку» навіть не хотіли спочатку випускати на ринок. Але все вирішила ціна. Вартість маленької і примітивної камери (у порівнянні з великими), а також низька ціна стандартної 35-мм кіноплівки (але з удвічі більшим розміром кадру) вирішила все. Якість різко впала разом з ціною, залишивши тисячі професіоналів без звичного заробітку. Але на зміну їм прийшли мільйони любителів, з яких виростуть Олександр Родченко, Роберт Капа і Анрі Картьє-Брессон.
Згодом цю камеру скопіюють і спростять потім вихованці Макаренка, почавши випускати фотоапарат ФЕД («Фелікс Едмундович Дзержинський»). Вони теж візьмуть ціною – 712 рублів за ФЕД проти 2000 рублів за Leica.
Наступне різке падіння ціни і якості станеться з переходом на цифру і з включенням камери в стандартний набір смартфона. Сьогодні кожні дві хвилини ми робимо більше знімків, ніж все людство в XIX столітті. Фотографія взагалі практично перестала щось коштувати. Це залишило без звичного заробітку професійних фотографів, але на зміну їм прийшли мільярди любителів, із яких, напевно, теж мають вирости нові генії.