Тема 1 Історія фотожурналістики в контексті розвитку фототехніки
Витоки
До 1880-х рр. друкарське обладнання не могло правильно відтворювати фотознімки. Зазвичай за фотографією художником виготовлялася гравюра, з якої і здійснювався друк. Перші репортажні фотографії з полів Кримської війни (1853-1856), зроблені британськими репортерами, такими як Роджер Фентон, публікувалися саме таким чином. Аналогічно, за фотографіями Метью Бреді Громадянської війни в США були зроблені гравюри для публікації в Harper’s Weekly. Оригінальні зображення зазвичай показувалися на виставках або копіювалися фотографічним способом в обмеженій кількості примірників.
Фотожурналістика в сучасному розумінні з’явилася в результаті удосконалень в поліграфії та фотографії між 1880 і 1897 рр. Перша – напівтонова – репродукція новинної фотографії була опублікована 4 березня 1880 року в The Daily Graphic (Нью-Йорк). Винайдений в 1887 р. магнієвий спалах (англ. Flash powder) дозволив фотографам невимушено знімати в приміщеннях. Починаючи з 1887 р. стає можливим відтворювати напівтонові фотографії на друкарському обладнанні. Хоча фотографія стала і частиною новин в газетах і журналах з 1897 р., аж до 1927 року багато сенсаційних новин у жовтій пресі ілюструвались гравюрами.
Сучасна фотожурналістика стала можливою з винаходом малогабаритної камери і високочутливих плівок. Поява малоформатної фотографії, представленої в 1925 році німецькими фотоапаратами «Leica», внесла значні зміни в кожну область фотографії. Новий формат дозволив фотографам побачити звичайні і звичні об’єкти в нових, більш сміливих перспективах і розширив їх можливості краще бачити і оцінювати їх обриси і форми в просторі.
Закулісні зйомки відомих міжнародних політичних діячів на конференціях Ліги Націй в кінці 1920-х років робив Еріх Заломон, який одним з перших став користуватися малогабаритною камерою в інформаційних цілях, – відмінний юрист, який володів багатьма мовами. Це його мали на увазі, коли говорили, що «необхідні три умови для проведення конференції Ліги Націй: кілька міністрів закордонних справ, стіл і Еріх Заломон». Фотографи газет і журналів з тих пір дотримуються його манери, знімаючи по ходу подій, не чекаючи на позування.
Фоторепортери того часу зазвичай використовували в своїй роботі громіздкі форматні камери для скляних негативів розмірами до 13 × 18 см. Через кілька місяців після своїх перших фотографічних дослідів Заломон придбав камеру Ermanox. Це була абсолютно нова, відносно невелика за тодішніми мірками камера з надсвітлосильним об’єктивом. Це дозволяло моментально робити знімки в приміщенні навіть при слабкому світлі без штатива і освітлювального спалаху. У камері використовувалися скляні пластинки 4,5 × 6 см в окремих касетах, які можна було без проблем носити при собі. Знаменита «Leica», в якій використовувалася 35-мм кіноплівка, ще легша і непомітна камера, ніж «Ermanox», з’явилася пізніше.
Крім того, розроблене Заломоном допоміжне маскувальне «обладнання» для камер – маніпульований слуховий апарат, велика чорна шина для нібито зламаної руки, порожнисті книги і дипломати – було незамінне при відповідних подій. З маленькими камерами і цими пристроями Заломон розробляв свій власний стиль фоторепортажу, який зробив його всесвітньо відомим і який справив значний вплив на фотожурналістику.
З випуском компанією Leica 35-мм камери в 1925 р. між 1927 і 1930 роками починається «золота ера» фотожурналістики.