2. Класифікація предметів злочинів за кримінально-правовими ознаками

Лащуком Є.В. розроблено класифікацію предметів за такими критеріями, як об’єкт кримінально-правової охорони, безпосередній об’єкт злочину та форма визначення предметів у кримінальному законі.

За об’єктом кримінально-правової охорони, та певною мірою ґрунтуючись на положеннях цивільного законодавства (ст. 178 Цивільного кодексу України), предмети злочинів автором поділяються на матеріальні блага (позитивні цінності) і матеріальні антиблага (негативні цінності). Зазначені поняття у сукупності складають категорію “матеріальні цінності”, яка використовується дисертантом для визначення поняття предмета злочину. Матеріальними благами автор вважає матеріальні цінності, що мають позитивне значення для людини. Матеріальні блага можуть бути двох видів: 1) предмети, що не вилучені з цивільного обороту (наприклад, тварини – ст. 299 КК; товари – ст. 201 КК); 2) предмети, що є обмежено оборотоздатними, тобто перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (зокрема, снотворний мак чи коноплі – ст. 320 КК; отруйні і сильнодіючі речовини – ст. 321 КК).

Матеріальні антиблага – це матеріальні цінності, певні діяння з якими становлять загрозу для суспільства та окремих громадян, внаслідок чого законодавець забороняє обіг таких цінностей. Іншими словами, це предмети, що вилучені з цивільного обороту. До матеріальних антиблаг, зокрема, належать: підроблені гроші (ст. 199 КК); фальсифіковані вимірювальні прилади чи інструменти (ст. 226 КК); твори, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300 КК).

Залежно від класифікації безпосередніх об’єктів злочинів Лащук Є.В. поділяє предмети на основні і додаткові. Основний предмет злочину – це матеріальні цінності, визначені у диспозиції кримінально-правової норми і характеризують основний безпосередній об’єкт злочину. Додатковий предмет злочину – це матеріальні цінності, визначені у диспозиції кримінально-правової норми і характеризують додатковий безпосередній об’єкт злочину (наприклад, основним предметом вимагання (ст. 189 КК) є чуже майно чи документи, що засвідчують право на майно, а додатковим – відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці та які погрожує розголосити винуватий). Поряд з основним і додатковим (але за межами зазначеної класифікаційної групи) необхідно також виділяти альтернативний предмет злочину – матеріальні цінності, що визнаються основним чи додатковим, але не єдиним серед інших предметів даного злочину (зокрема, вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини і вибухові пристрої є альтернативними предметами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК).

Залежно від форми визначення в кримінальному законі предмети злочинів поділяються здобувачем на безпосередньо визначені (прямо вказані у законі) та опосередковано визначені (логічно випливають зі змісту кримінально-правової норми при її тлумаченні). Наприклад, безпосередньо визначеним є предмет крадіжки – чуже майно (ст. 185 КК), а опосередковано визначеним – кошти, що повинні сплачуватись як податок, збір чи інший обов’язковий платіж (ст. 212 КК). Наведена класифікація має сприяти подоланню труднощів у кваліфікації суспільно небезпечних діянь особи, пов’язаних зі встановленням предмета злочину.

Розділ ІІІ. Предмет злочину і кваліфікація суспільно небезпечного діяння: теоретико-прикладні проблеми