5. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу.

Власний банківський капітал х-зує фін стійкість окремого банку і банк системи в цілому. У банк практиці власний капітал класифікується за різними ознаками. Однією з найважливіших таких ознак є спосіб розрахунку. Залежно від цієї ознаки виокремлюють балансовий і регулятивний капітал.

Балансовий регулятивний капітал = Балансова вартість активів – балансова вартість зобов’язань

Регулятивний капітал(РК)– це капітал, який банк повинен мати у своєму розпорядженні при здійсненні операцій чи послуг виходячи із вимог регулятивного органу.

Регул влас кап викор органами банк нагляду для регул-ня та нагляду за дія-стю банків, зокрема для обчислення ек нормативів дія-сті банків і деяких ін потреб. Викор РК і для внутр потреб банку.

Оцінювання вартості влас кап банку, виходячи з вимог регулювальних органів, дає змогу одержати додаткову інф для прийняття відповідних управлінських рішень поточ і перспектив плану.

Розрахунок РК. Грунтується на викор власного балансового капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні статті балансу, що х-зують ризики банк діяльності.

Порядок визначення та склад власного РК різниться залежно від країни. З метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем у 1988 р. була укладена Базельська угода про єдині стандарти банківського капіталу (м. Базель у Швейцарії, Міжнародний Базельський капітал).

НБУ при визначенні адекватності РК банків дотримується положень Базельської угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру РК.

Методологічною основою для розрахунку РК є положення Зак Укр «Про банки і банк діяльність».

Цьому способу розрахунку власного РК властиві недоліки:

1) розробляючи порядок розрахунку такого власного капіталу банків, НБУ виходить із цілей органу, що здійснює нагляд і контроль за банк-ою діяльністю та власної монетарної політики;

2) постійна зміна та вдосконалення способу розрахунку власного капіталу ускладнює порівнянність при здійсненні аналізу фін стану банку.;

3) спосіб допускає включення деяких видів боргових зобов’язань та резервів на покриття збитків до складу влас кап. Це може призвести до спотворення результатів аналізу діяльності банку, створити враження його благополучної діяльності.

Регулятивний влас кап складається із осн капіталу (капітал І рівня) та додаткового капіталу (капітал ІІ рівня).У свою чергу ОК має такі складові:

1)сплачений і зареєстрований статутний капітал

2)розкриті резерви (створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку)

3)емісійні різниці і додаткові внески акціонерів у капітал

4)загальний фонд покриття ризиків, створюваний під невизначений ризик під час проведення банк-их операцій (за винятком збитків на поточний рік і нематеріальних активів)

Додатковий капітал має такі складові:

1)резерви під стандартну заборгованість інших банків

2) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків

3)результат переоцінки основних засобів

4)результат поточного року (скоригований прибуток)

5)нерозподілений прибуток минулих років

6)прибуток звітного року, що очікує затвердження

7)субординований борг, що враховується до капіталу

Згідно з методикою НБУ регул влас кап банку складається з суми осн капіталу (капіталу І рівня) за вирахуванням суми недосформованих резервів за активними операціями, та додаткового капіталу (капітал ІІ рівня), за вирахуванням відвернень.

РВК = ОК + ДК – В,де

РВК – регул влас кап банку;ОК – осн кап, зменшений на суму недосформованих резервів за актив оп банку;ДК – додатковий кап банку;В – відвернення (вкладення а асоційовані та дочірні компанії).

1)Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

2)Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

ДК ≤ 100% від ОК

3)Розмір регулятивного капіталу не може бути меншим, ніж його статутний капітал.