Отаман і.Сірко. (? – 1680 р.)

Кошовий отаман (8 – 12 разів)

• Провів близько 60 битв проти військ Туреччини, Кримського ханства, ногайських орд і жодного разу не зазнав поразки.

• Визволив із рабства близько 100 тис. полонених

Сірко, тих людей до Криму, ще не вірив до решти, щоб вони остаточно пішли в Крим, а сподівався, що вернуться на Русь. Він вийшов на могилу, що там була, і дивився на них, аж доки стало їх не видно. А коли побачив, що вони непремінно простують до Криму, відразу звелів тисячі молодих козаків сісти на коні і, догнавши, всіх їх без найменшого милосердя вибити та вирубати вщент, маючи й самому поїхати вслід за ними й доглянути, чи сталося за його наказом. Оті козаки, одержавши прецінь таке розпорядження від Сірка, догнали тих згаданих людей і вчинили згідно того розпорядження, так що жодної живої душі не лишили в живих. Через невеликий час і сам Сірко, сівши на коня, скочив туди, де виконували його наказ. А приїхавши туди й побачивши, що його волю виконано, подякував козакам, що трудилися в тому, й вимовив до мертвих трупів такі слова: «Простіть нас, брати, а самі спіте тут до страшного господнього суду, ніж би мали розмножуватись у Криму поміж бусурманами на наші християнські молодецькі голови, а на свою відвічну без хрещення погибіль».

Історичне значення з ліквідацією Запорозької Січі закінчується козацька доба історії України (1775 рік)

• Запорожці прославили себе героїчною боротьбою з чужоземними загарбниками та захистом півден­них рубежів України.

• Запорожці проявили творчі здібності в організації військової справи та створенні своєрідної культури.

• Запорожці були активними учасниками національ­но-визвольних рухів та культурного життя Ук­раїни.

 Українське козацтво після ліквідації Запорозь­кої Січі:

•  5 тисяч козаків перейшли та територію Туреччи­ни, де заснували Задунайську Січ;

•  12 тисяч козаків перейшли та територію до австрійських володінь (Банатська Січ – р. Тиса)

•  1788 р. імперський уряд дозволив створити Військо вірних козаків, перейменоване згодом на Чорноморське козацьке військо (12 тис. колишніх запорожців

•  1792 р. – створено Чорноморське військо. Частина козаків із дозволу російського уряду за­селила територію між Бугом і Дністром; згодом із них було створене Кубанське козацьке військо (1864 - 1918 рр.),  яке пе­реселили на Кубань;

• частина старшини отримала офіцерські звання;

• понад половину козаків було закріпачено указом Катерини II.

Слобожанщина

Територія Гетьманщини, Слобідської України, Запорожжя

Слобожанщина - історична область, яка охоплює території сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей України, частину Воронезької, Бєлгородської та Курської областей Росії.

Особливості розвитку Слобожанщини

Починаючи з другої половини XVI ст., а особливо з 30-х рр. XVII ст. Слобожанщину, що перебувала під владою московського царя, почали поступово заселяти селяни й козаки з Лівобережної та Правобережної України, які тікали від польсько-шляхетського гноблення.

• Перші колоністи з'явилися на так званому Дикому полі в XV — на початку XVI ст.

• Наступна хвиля колонізації пов'язана з козацько-селянськими повстаннями на Правобережжі першої половини XVII ст.

• Особливо активно переселення відбувається після поразки козацької армії під Берестечком (1651 р.) та під час Руїни.

Для заохочення переселенців московський уряд надавав певні «слободи», зокрема звільнення від податків.

Поселення стали називати слободами, а територію - Слобожанщиною.

Слободами називали поселення, що користувалися пільгами: протягом 10—40 років не платили податків із торгових операцій, з занять промислами і ремеслами.

З часом на Слобідській Україні виникають такі міста як Острогозьк, Суми (1652 р.), Охтирка, Харків (1654 р.) тощо.

• У 1652 р. полковник Іван Дзиковський прибув на нові землі з-під Острога на Волині і привів із собою тисячу козаків разом з жінками і дітьми, а також полкову старшину. Так було закладено місто Острогозьк.

• У 1652 р. переселенці із м. Ставища Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим заснували м. Суми.

• Сотник Харко заснував місто Харків. Сюди прибуло 600 чоловік, які побудували Харківську фортецю (1656 p.). Виникали й інші міста як центри ремесла і торгівлі.

Наприкінці XVII ст. на Слобожанщині вже налічувалося 232 населені пункти (у 1657 р. — 64), де жило близько 250 тис. осіб, серед яких більшість складали українці (80 %)

На Слобожанщині було сформовано п'ять козацьких полків: