1.2. Митна служба України. Організаційна структура, завдання та функції митних органів України
Сучасна митна служба посідає визначне місце в політико-економічній діяльності держави. Вона забезпечує реалізацію фіскальної, правоохоронної та регулюючої функції. Загалом організацією митної справи займаються багато органів державної влади.
Згідно Митного кодексу України митні органи України розв'язують такі головні завдання:
— захист економічних інтересів України;
— забезпечення в межах своєї компетенції економічної безпеки країни;
— участь у розробці митної політики України і реалізація цієї політики;
— контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
— забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;
— використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
— удосконалення митного контролю й оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
— комплексний контроль разом із Національним банком України за валютними операціями;
— здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
— створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни;
— боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
— співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також із міжнародними організаціями з питань митної справи;
— ведення митної статистики.
Регулювання митної справи здійснюють найвищі органи державної влади та управління України. Головні напрямки митної політики України, cтруктура системи органів державного регулювання митної справи, розмір мит та умов митного обкладення, спеціальні митні зони та митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється, визначається Верховною Радою України.
Забезпечення митної політики України здійснюється відповідно до законів України Кабінетом Міністрів України: установлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладення міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України.
У межах своїх повноважень ДМСУ організовує та контролює виконання актів законодавства України про митну справу. ДМСУ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства та виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
Сучасна митна служба посідає визначне місце в політико-економічній діяльності держави. Вона забезпечує реалізацію фіскальної, правоохоронної та регулюючої функції. Загалом організацією митної справи займаються багато органів державної влади.
На сьогодні склалася дворівнева система організації митної служби в державі. До першого (верхнього) рівня входять парламент (Верховна Рада України), Президент України, Уряд та відповідні взаємодіючі міністерства, комітети і відомства (рис.1.1).
Рис.1.1. Верхній рівень системи організації митної служби в Україні
Верховною Радою України було створено як одну з найважливіших ланок управління в державі — Державний митний комітет і прийняті ключові закони в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Президент України здійснює загальне керівництво державними справами, в тому числі митною.
Уряду надані необмежені повноваження для вирішення всіх питань митної справи в Україні.
Митна служба в Україні безпосередньо підпорядкована Уряду і здійснює всю необхідну діяльність у сфері митної справи.
До другого (нижнього) рівня входить цілісна система митних органів (рис.1.2).
Структура митних органів складається з трьох блоків: функціональні управління, підпорядковані центральному апарату митних органів, митниці прямого підпорядкування і регіональні митниці, яким підпорядковані митниці.
Рис.1.2. Система митних органів України
Територіальні регіональні митниці і митниці прямого підпорядкування центральному апарату складають чітку систему територіального управління митними справами на підвідомчій їм території. Кожній регіональній митниці підпорядковані кілька митниць. У свою чергу, ці митниці мають у своєму складі митні пости.
Основною ланкою в системі митних органів країни є митниця. Кожна митниця має свій чітко визначений регіон діяльності.
Митниця є юридичною особою, має печатку, штампи, рахунок у банку. Основні завдання митниці випливають із завдань митних органів.
Пріоритетне значення в практичній діяльності митної служби надається митно-тарифному регулюванню. Воно базується на постійному аналізі зовнішньоекономічної діяльності України і спрямоване на сприяння розвитку торговельних стосунків з іншими країнами, досягнення позитивного сальдо в зовнішньоторговельному балансі держави, підтримання власного товаровиробника та захист внутрішнього товарного ринку.
Для розгляду пропозицій щодо зміни ставок ввізного мита в Україні ефективно діє міжвідомча Митно-тарифна рада України, робочим органом якої є Державна митна служба України.
У 1997 p. в структурі регіональних митниць створено спеціальні підрозділи — відділи тарифів та вартості. На них покладено здійснення контролю за застосуванням ставок Митного тарифу України залежно від умов здійснення зовнішньоекономічних операцій та класифікації товарів, а також за визначенням митної вартості товарів. Це сприяло покращенню роботи по справлянню митних платежів у повному обсязі.
Закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.
Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. У разі якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності.
Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається його опублікування в одному з періодичних видань, визначених законодавством України як офіційні. Датою офіційного опублікування нормативно-правового акта вважається дата виходу в світ відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.
Строки набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку.
Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня.
Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.
Виключно законами України встановлюються:
1) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
2) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;
3) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;
4) правовий режим державного кордону;
5) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
6) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
6) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
Під нормативно-правовим актом слід розуміти вираженні в письмовій формі рішення компетентних державних органів, в яких містяться норми права. Це акти правотворчості, за допомогою яких встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми. За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на: 1). законодавчі акти; 2). підзаконні акти. До законодавчих актів з питань митної справи відносяться Митний кодекс, як основний галузевий нормативно-правовий акт та закони України, які містять положення з питань митної справи. Закон – це нормативно-правовий акт вищого органу державної влади (Верховної Ради України), який регулює найбільш важливі питання суспільного життя, встановлює права і обов’язки громадян, має вищу юридичну силу і приймається із додержанням особливої законодавчої процедури. В свою чергу закони України діляться на: спеціальні закони - ті що займають центральне місце в механізмі правового регулювання митних відносин, зачіпають всі основні правові питання, що виникають в митній практиці України (ЗУ “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92.), та закони України, які містять деякі митно-правові норми (ЗУ “Про гуманітарну допомогу” від 22.10.99 р.1192-XIV).
Важливу роль в механізмі митно-правового регулювання відіграють підзаконні акти. Їх підзаконність означає, що вони видаються на основі та на виконання, Конституції України, цього Кодексу та законів України. Основними видами підзаконних актів у галузі митної справи:
Укази Президента України (Про державну митну службу України від 19.11.96);
Постанови Кабінету Міністрів України. (Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова КМУ № 57 від 27.01.95р.);
Підзаконні акти, що приймаються декількома державними органами (Інструкція про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої спільним наказом Держмитслужби, СБУ, МВС та Держкомкордону України від 14.08.95р. за №383ДСК/547ДСК/142ДСК/242ДСК , погодженої з Генеральною прокуратурою України і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.95 за №318/854. );
Нормативні акти ДМСУ ( Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення): Наказ ДМСУ від 28.03.2000 р. № 173.)
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.
Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті що передбачені Митним Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Розвиток митного законодавства потребує методологічно визначити сутність і поняття управління в галузі митної справи, оскільки через останнє забезпечується функціонування й розвиток митно-правових відносин. У вітчизняній юридичній літературі ще не склалося сталого й загальновизнаного поняття управління митною справою.
Сутність митної справи як функції управління полягає у аналізі об'єктивної і достовірної інформації щодо ситуації у відповідній сфері зовнішньоекономічної діяльності, перевірці стану виконання управлінських рішень, покладених завдань та установлених нормативних приписів, нагляді за дотриманням норм і встановлених стандартів при переміщенні громадянами та юридичними особами товарів та предметів через митний кордон України.