1.1. Поняття та принципи, на яких базується митна справа в Україні

Митна справа України включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні (ст. 1 Закону «Про митну справу України»).

Але потрібно відзначити, що таке формулювання поняття «митна справа» у цьому Законі не досить повне і тому в ст. 1 Митного кодексу України Верховна Рада України вдруге дає це поняття у такій редакції: «Митна справа — порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики».

Таким чином ми встановили, що таке митна політика, що митна справа є її складовою частиною, а також, як сказано в ст.1 Закону України «Про митну справу України», що це низка заходів, або. Як казано в ст. 1 Митного кодексу України,— засіб проведення в житті митної політики. Самі засоби, вказані у вищеназваних статтях Закону та Кодексу, це:

— порядок та організація переміщування товарів через кордон країни;

— обкладання та стягнення мита, зборів;

— процедури митного контролю.

Митна політика — це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування у процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків.

Митна політика України спрямована на підвищення ефективності механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона має передбачати таку трансформацію митної справи, яка сприяла би вступу України у Світову організацію торгівлі та ефективному співробітництву з цією організацією в інтересах України.

Митна політика має своєю метою захист вітчизняного ринку від недобросовісної іноземної конкуренції, від імпорту недоброякісних і небезпечних товарів. Постійно вдосконалюючись, митна політика вимагає відповідної нормативно-правової бази.

Митна справа України включає безпосередньо митну політику України, порядок та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, справляння митних платежів, митне оформлення, митний контроль та інші засоби реалізації митної політики.

Для чіткого виконання відповідними митними органами завдань митної справи необхідне однозначне трактування багатьох понять, термінів, визначень. Наприклад, одне з ключових понять митної справи — це митний кордон. З ним пов'язані основні операції зовнішньоекономічної діяльності: переміщення вантажів і транспортних засобів через митний кордон, а також інші процедури митного оформлення. Але саме поняття «митний кордон» є і юридичною дефініцією і навіть фікцією, а не реальністю, як державний кордон. Відповідно до Митного кодексу митним кордоном є межі митної території, а також периметри вільних митних зон, вільних митних складів. Митний кордон стає реальністю лише тоді, коли він збігається з державним кордоном, що позначений реальною лінією на місцевості.

Момент перетину митного кордону має вирішальне значення для виникнення зобов'язань по визначенню митної вартості, величини мита та інших платежів і податків, моменту взяття під митний контроль та інших процедур.

З поняттям митного кордону пов'язане не менш важливе поняття «митна територія». При його трактуванні мають місце два варіанти:

1) митна територія збігається з територією держави;

2) митна територія і територія держави не збігаються.

Під митною територією мається на увазі територія, на якій в повному обсязі діє митне законодавство держави.

Ще одним ключовим поняттям митної справи є ((переміщення через митний кордон», що означає дію, в результаті якої товар або транспортні засоби завозяться на митну територію або вивозяться з митної території будь-яким способом. Це переміщення може відбуватись у міжнародних поштових відправленнях, трубопроводами, лініями електропередач та різними видами транспорту — автомобільним, авіаційним, залізничним, річковим та морським.

Здійснення цієї дії включає:

а) фактичний перетин митного кордону України при ввезенні і вивезенні товарів і транспортних засобів;

б) подачу митної декларації на ввезення або вивезення вантажів і транспортних засобів;

в) виконання процедур і необхідних платежів, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Справляння митних платежів є важливим елементом митної справи. Податки, збори, мита та інші платежі, що стягуються митними органами, є обов'язковими надходженнями в бюджет відповідного рівня або в позабюджетні фонди. Ці надходження здійснюються в порядку і на умовах, передбаченими законодавчими актами.

Загалом ці платежі можна об'єднати в три групи.

До першої групи платежів входять:

• мито;

• податок на додану вартість;

• акцизи.

Другу групу складають збори за:

• видачу ліцензій митними органами або за відновлення дій ліцензії;

• видачу відповідного кваліфікаційного документа (атестата) спеціаліста з митної справи;

• митне оформлення;

• зберігання товарів;

• митне супроводження товарів.

Третю групу митних платежів складає плата за:

• інформування і консультування;

• прийняття попереднього рішення;

• участь у митних аукціонах.

Ще одним важливим поняттям митної справи є «митне оформлення». Це — процедура розміщення вантажів і транспортних засобів під певний митний режим і завершення дії цього режиму.

Під поняттям «митний контроль» мають на увазі сукупність заходів, що вживаються митними органами з метою забезпечення дії законодавства України та міжнародних угод, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Митну справу у межах своїх повноважень здійснюють усі митні органи та їх посадові особи, оскільки вона об'єктивно притаманна державній управлінській діяльності, є її не­від'ємною частиною і може у найрізноманітніших формах здійсню­ватися у процесі управлінської діяльності митних органів.