- •Національний університет "Львівська політехніка" Кафедра зовнішньоекономічної та митної діяльності
- •1.1. Поняття та принципи, на яких базується митна справа в Україні
- •1.2. Митна служба України. Організаційна структура, завдання та функції митних органів України
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Сутність уповноваженого економічного оператора
- •Контрольні питання
- •Тема 3. Визначення країни походження товару
- •Контрольні питання
- •Тема 4. Митна вартість та методи її визначення
- •Контрольні питання
- •Тема 5. Мита та його види
- •Контрольні питання
- •Тема 6. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
- •Контрольні питання
- •Тема 7. Види митних режимів
- •Контрольні питання
- •Сутність і правила здійснення митного контролю
- •Об’єкти і суб’єкти митного контролю
- •Завдання і форми митного контролю
- •Документи, необхідні для здійснення митного контролю
- •Документи необхідні для здійснення пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України у заявленому митниці режимі
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури Основна література
- •Додаткова література
Документи, необхідні для здійснення митного контролю
Документи для здійснення митного контролю подають при:
1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України;
2) декларуванні товарів і транспортних засобів;
3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Слід відмітити, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій відповідно до ст.77 Митного Кодексу, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою, яка є поширеною у світі. Якщо оригінали таких документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.
Зазначені документи можливо розподілити на чотири групи:
1. Документи контролю перетину державного кордону:
документи, які посвідчують особу, оформлені відповідно до законодавства та міжнародних договорів;
імміграційна карта;
картка контролю автотранспорту
2. Дозвільні документи інших органів:
дозвіл СМАП;
дозвіл ДСЕК;
дозвіл на переміщення культурних та історичних цінностей;
дозвіл МВС України на переміщення зброї та інших спецзасобів;
дозвільні документи органів державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України;
дозвіл НБУ у випадках, які передбачені чинним законодавством;
інші дозвільні документи (сертифікати, свідоцтва тощо), надання яких передбачено чинним законодавством.
3. Реєстраційні документи на транспортний засіб:
свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу (його складових частин) у реєстраційних органах відповідної держави;
документи на право користування, розпорядження та управління автотранспортним засобом;
інші супровідні документи на транспортний засіб, передбачені законодавством (наприклад: дорожній лист).
На кожен автомобіль і напівпричіп, що знаходиться в міжнародному русі, компетентні органи повинні видавати свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в якому прописом або друкарськими буквами латинського алфавіту вказується порядковий номер реєстрації, назва або марка заводу виробника, заводський номер, дата видачі, а також найменування (прізвище, ім'я) і місце проживання власника автомобіля.
Автомобіль повинен мати реєстраційний номер, позначений на спеціальній табличці і закріплений у вертикальному положенні спереду й позаду транспортного засобу. Номер повинен складатися з арабських цифр і букв латинського алфавіту.
Крім реєстраційного номера на кожному автомобілі повинні знаходитися два відмінних знаки країни реєстрації. Знак повинен складатися із 1-3 заголовних букв латинського алфавіту, які наносяться чорною фарбою на білому фоні, що має форму еліпса, головна вісь якого горизонтальна. Для автотранспорту України встановлений відмінний знак, що складається з букв UA.
Компетентна влада кожної країни може вимагати від водія, що в'їжджає на її територію, щоб він був забезпечений національним або міжнародним посвідченням установленого зразка.
Національне посвідчення водія, при наявності якого не треба посвідчення міжнародного зразка, повинно відповідати наступним вимогам:
являти собою листок рожевого кольору, розміром 74х105 мм, або складене вдвічі по цьому формату, або складене утроє по вказаному формату;
надруковано на мові або мовах, встановленій законами країни, в якому воно видане;
назва документа повинна позначатися на французькій мові "Permis de conduirs" і може супроводитися назвою "Посвідчення водія" на інших мовах;
дана назва Країни, що видала посвідчення, крім того, в овалі розміщений її відмінний знак;
указані прізвище, ім'я, місце народження й місце проживання власника документа;
указано ким, коли, за яким номером, видане посвідчення і на який термін воно дійсне;
підписано власником посвідчення і на ньому наклеєна фотокартка власника, розміром 3,5, х 4,5 мм, підписано з додатком друку працівником органу, на який покладена видача посвідчень на управління автомобілем.
Крім того, потрібно обов’язково вказати категорію автотранспортних засобів, на управління, якими видане посвідчення. Конвенцією про дорожній рух установлені наступні п'ять категорій (А, В, С, Д, Е) автотранспортних засобів, на право управління, якими повинні видаватися посвідчення. Водії мають право управляти тільки тими транспортними засобами або категоріями транспортних засобів, на управління, якими видане водійське посвідчення, при умові, що термін дії вказаного посвідчення не закінчився.
Відповідно до положень Конвенції про дорожній рух країни можуть не визнавати дійсними на своїй території:
водійське посвідчення, власникам яких не виповнилося 18 років;
посвідчення водія на управління автомобілями або складами транспортних засобів категорій С, D, і Е, власникам яких не виконалося 21 року;
водійське посвідчення, видані водіям, звичайне місце проживання яких у момент видачі посвідчення знаходилося не на території, де були видані посвідчення, або які поміняли своє місце проживання після видачі посвідчення на територію іншої країни.
Питання про включення в посвідчення третьої сторінки, де робляться додаткові записи про терміни продовження дії посвідчення, визначаються національним законодавством.
4. Документи на вантаж, включаючи документи, підтверджуючі якісні характеристики товару (ст.75, 76 Кодексу):
товаротранспортна накладна. Накладна підписується вантажовідправником і перевізником. Форма накладної розроблена Міжнародним союзом автомобільного транспорту. У пункті призначення при здаванні вантажу отримувач зобов’язаний зробити відмітку про отримання вантажу і розписатися в 3-му і 4-му екземплярі накладної. При виявленні недостачі, псування й ушкодження вантажу робиться відмітки в 2, 3 і 4-му примірниках кожної накладної, які засвідчуються підписами вантажоодержувача і перевізника;
міжнародна товаротранспортна накладна (CMR);
книжка міжнародного дорожнього перевізника (Carnet TIR);
рахунок-фактура;
рахунок-проформа;
інвойс;
вантажна відомість (каргоманіфест);
авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
коносамент (Bill of Lading);
відвантажувальна специфікація;
пакувальний аркуш;
комплектувальна відомість;
інші документи, надання яких передбачено чинним законодавством.
