Практичне заняття № 7-9 навчальної практики з дисципліни «Радіомонтажна практика»
Тема: Підготовка робочого місця . Монтаж і демонтаж радіодеталей.
Мета: ознайомитись з основними радіомонтажними інструментами та їх призначенням, орієнтуватися у виборі припоя, флюса; вміти обробляти деталі до і після пайки.
Теоретичні відомості
Паяння – процес отримання нероз'ємного з'єднання різних металів за допомогою розплавленого проміжного металу,що плавиться при більш низькій температурі, ніж метали що з’єднуються.
Паяння широко застосовується в різних галузях промисловості. В електропромисловості та приладобудуванні паяння є в ряді випадків єдино можливим методом з'єднання деталей.
До переваг пайки відносяться:
– незначний нагрів частин, що з'єднуються (збереження структури і механічних властивостей металів);
– чистота з'єднання, що не вимагає в більшості випадків подальшої обробки;
– збереження розмірів і форм деталей;
– достатньо висока точність з'єднання;
Сучасні способи дозволяють паяти вуглецеві, леговані і нержавіючі сталі, кольорові метали та їх сплави.
Радіомонтажний інструмент і пристосування
Необхідні інструменти для пайки:
Паяльник - бувають різної потужності: 3-10 Вт призначені для розпаювання дуже дрібних мікросхем, 20-40 Вт вважаються побутовими , 60-100 Вт паяльники купують співробітники автосервісу, для розпаювання товстих дротів, ну а 100-250 Вт використовують для запаювання каструль, радіаторів та іншого великогабаритного приладдя.
Гострогубці (кусачки) бічні з тонкими губками - призначені для різання монтажних проводів перетином до 0,75 мм2.
Плоскогубці з тонкими губками - призначені для згинання кінців проводів та отримання виводів складної конфігурації при розпайці на пелюсткові контакти в процесі монтажу радіоапаратури. Розміри робочої частини губок обумовлюють мінімальні розміри елементів формовки.
Інструмент для демонтажу багатовиводних деталей, за допомогою якого можна легко видалити припой з місця паяного контакту - олововідсмоктувач (десольдер) і мідна оплетка (являє собою безліч переплетених між собою тонких мідних жил. Як правило, продається в котушках по 1,5 метра завдовжки і 2,5 мм).
Пінцет, скальпель, інструмент для зачищення виводів
Припої і флюси, їх різновиди та склад.
Для пайки потрібно припой і флюс. Припоями називають легкоплавкі металеві сплави, з допомогою яких проводять пайку. Іноді для пайки застосовують чисте олово. Припої повинні мати такі властивості:
мати температуру плавлення нижче температури плавлення металів, що з’єднуються;
– в розплавленому стані, взаємодіючи із захисним середовищем, флюсом або у вакуумі добре змочує матеріал і легко розтікається по його поверхні;
– забезпечувати досить високі характеристики (міцність, пластичність і герметичність) з'єднання під час паяння;
– з матеріалами під час паяння не утворювати корозійно-нестійкої пари;
– мати коефіцієнт температурного розширення, близький до коефіцієнта матеріалу;
Припої бувають:
– легкоплавкі (м'які), температура плавлення до 500°С;
– тугоплавкі (тверді), температура плавлення вище 500°С.
Легкоплавкі припої застосовуються у всіх галузях промисловості та в побуті. Склад: сплав олова зі свинцем (марка ПОС), вмістом олова від 18% –ПОС18 до 90% –ПОС90. Чим більше в припої свинцю, тим він темніше.
Питома провідність цих припоїв – 9÷13% питомої провідності міді. Існують також м'які припої з добавками алюмінію, срібла. Ще більш м'які припої, до складу яких входять вісмут і кадмій.
Для пайки мідних жил застосовують припой ПОС18, а для тонких мідних провідників – більш м'які припої (ПОС40; ПОС50; ПОС61). Легкоплавкі припої випускають у вигляді «чушок», дроту, литих прутків, дерен, фольги, трубок з внутрішнім набиванням каніфоллю, діаметром від 2 до 5мм, а також у вигляді порошків та паст з порошку з флюсом.
Тверді припої – мідно-цинкові (ПМЦ) та срібні (ПСр).
Мідно-цинкові припої (ПМЦ36; ПМЦ48 та ін) і мідно–фосфорні припої (ПФОЦ 7;3;2 та ін) крихкі і не стійкі до вібрацій, ударних навантажень, електрични опір швів дуже малий.
Срібно – мідні припої (мідь 40; срібло 25; цинк 35) відрізняються малим питомим електричним опором. Широко застосовуються для паяння струмопровідних частин, для чорних і кольорових металів. При цьому утворюються механічно міцні і корозійностійкі шви.
Припої на алюмінієвій основі з додаванням міді, кадмію, олова відрізняються підвищеною механічною міцністю і стійкістю до атмосферної корозії.
Для паяння алюмінієвих жил проводів застосовують цинково–оловяний припой марки А (40% олова), цинково–оловяний ЦО12 (12% олова і 88% цинку) припой.
Флюс – друга важлива речовина при паянні. Очищає поверхні спаюваних металів від окислів, забруднень. Оберігає метали від окислення в процесі пайки, знижує поверхневий натяг припою, покращує розтікання припою і змочуваність їм спаюваних поверхонь. Без флюсу припой не буде прилипати до поверхні металу.
Флюси бувають:
тверді порошкоподібні речовини (бура, борна кислота, каніфоль);
– рідини (водний розчин хлористого цинку, спиртовий розчин каніфолі);
– пасти (застосовується рідко).
За дією на метал, з’єднання флюси ділять на групи:
Активні (кислотні) флюси – соляні кислоти, хлористі і фтористі сполуки металів і т. д. Після пайки цим флюсом місце обробки ретельно промивається. Застосовують для пайки сталевих, цинкових і оцинкованих деталей.
– Безкислотні (пасивні) флюси – каніфоль і флюси, приготовані на її основі з додаванням спирту, гліцерину та інших неактивних речовин.
– Активовані флюси – каніфоль з добавкою активаторів (невеликих кількостей солянокислого або фосфорно-кислотного аміаку).
– Антикорозійні флюси – на основі фосфорної кислоти з додаванням органічних сполук і розчинників. Залишки цих флюсів не викликають корозії.
Для радиомонтажа придатні тільки такі флюси, в яких абсолютно немає кислоти. Одним з таких флюсів є каніфоль. Якщо пайка проводиться в легко доступних місцях, використовують тверду каніфоль. У тих же випадках, коли важко дістатися до деталі, використовують рідкий розчин каніфолі в спирті або ацетоні. Спиртоканіфольний флюс наноситься за допомогою тонкої палички або пензлика.