Оздоблення інтер`єрів."
План
1. Роль композиції в дизайні інтер`єру.
2. Принципи та засоби композицiї в інтер`єрному середовищі.
3. Роль функцiональних, економiчних i психологiчних аспектiв у композицiї інтер`єрного середовища.
Композицiя є основою будь якої сфери творчої дiяльностi. Слово „композиція” означає структуру, співвідношення та розміщення частин, що складають єдине ціле. В архітектурі та дизайні середовища результатом композиційної діяльності є ансамбль, тобто „стрункість частин цілого”, що викликає деякі складності, бо частини дуже різні за функцією та виглядом і часто здаються невідповідними одне одному. Зведення зовнішньо незводимого у цілісну структуру є ціллю та мистецтвом композиції в дизайні.
Отже, ансамбль - композицiйно цiлiсна група предметiв. У рiзних випадках взаємне розташування предметiв i роль простору у вирiшеннi ансамблю рiзнi. В одних випадках розмiщення елементiв - постiйний чинник, як, наприклад, в apxiтeктypi, або примiром, у розташуваннi обладнання у цеху заводу чи стацiонарного медичного обладнання у приміщеннях лікарні. В iнших випадках - розмiщення предметiв змiнюється в процесi їx експлуатацiї, як, наприклад, у житлових приміщеннях.
Цiлiснiсть інтер`єрного ансамблю досягається за рахунок виявлення головного та другорядного, гармонiйного вiдношення частин мiж собою й до цiлого. При побудовi ансамблю предметного комплексу інтер`єру поняття композицiї набувають специфiчних рис. Із визначення поняття ансамблю виходить, що працюючи над ним, необхiдно:
. За цiле брати не окремий предмет, а усю сукупнiсть предметiв, що входять до ансамблю, а кожний окремий предмет - за його частину, деталь;
. Композицiю ансамблю будувати найперше мiж предметами, на вiдношеннях їх форми, кiлькостi, величини, матерiалу, кольору, положення;
. Розробляючи oкремі предмети ансамблю, виходити iз загального композицiйного задуму з урахуванням ролi предмету у цьому задумi;
. Враховувати, що чим важливiший предмет за своїм значенням у ансамблi, тим він може бути бiльшим за абсолютними розмiрами, виразнiшим i багатшим за формою, бiльш напруженим за ритмом, контрастним iз оточенням, тобто бути композиційною домінантою;
. Враховувати, що другоряднi предмети ансамблю мають бути дрiбнiшими, пiдпорядкованими головному, тобто утворювати фон.
Отже, в інтер`єрному ансамблi композицiю необхiдно будувати, передусiм, мiж предметами чи групами предметiв як частинами цiлого, досягаючи взаємозв'язку.
Композиція інтер`єру будь-якого приміщення можна збудувати як на нюансi, так i на контрасті, тобто, як на подiбностi, так i на рiзних вiдмiнностях форм, величин, пропорцiй, матерiалiв, фактур. Ансамблi, що побудовано на подiбностi чи контрасті однiєї з властивостей предметiв - найпростiший тип композицiї.
Ансамблi, що побудовано на рiзноманiтних вiдношеннях багатьох властивостей, мають складнiшi композицiйнi зв'язки. Вони багатiшi й розкриваються поступово, викликаючи у споживача послiдовну появу рiзних емоцiй.
Використання того чи iншого принципу залежить вiд величини ансамблю, його характеру, загального творчого задуму.
В завданнях художнього конструювання інтер`єру важливим є вмiння скласти єдине цiле iз розрiзнених елементiв відповідно функцiональної органiзацiї та технологічного процесу, що відбувається в приміщенні. Інколи функцiя задана як константа, i це безпосередньо впливає на пошуки засобiв естетичної виразностi, як в приміщеннях з жорстким технологічним циклом. В iнших ситуацiях дизайнер може впливати на функцiональну органiзацiю. Дизайн інтер`єру житла є таким прикладом. Насправдi, багато складових загальної функцiї житла можуть бути осмисленi i вирiшенi у вiдповiдностi iз особливостями буття господарiв i творчого задуму дизайнера.
Треба акцентувати увагу на зв'язок особливостей людської психологiї iз засобами композицiї, що створюють велике розмаїття творчих рiшень.
Пiдсумовуючи, треба визначити, що:
- Вирiшення завдань художнього моделювання інтер`єру передбачає використання всього арсеналу прийомів та засобів об`ємно-просторової композицiї;
- при розробці композиції інтер`єру необхідно спиратися на функцiю приміщення та психологiчнi особливостi людини;
- необхідно враховувати тектоніку, матерiал та стилістику, як окремого предмета, так i всієї сукупностi інтер`єрного середовища, створюючи гармонiйне, погоджене i естетично виразне композиційне рiшення.
3апитання для самоперевiрки.
Яку роль вiдiграють закони об`ємно-просторової композицiї у
формуваннi інтер`єрного середовища?
2. Специфіка композицiї в дизайнi інтер`єру.
З. Чим вiдрiзняються композиційні прийоми формування інтер`єру від
створення окремого предмету обладнання?
4. Як враховується психологiчнi особливостi людей в дизайні та декоруванні інтер`єру?
5. Яким чином впливає функцiональне призначення приміщення на композицію інтер`єрного ансамблю?
Лекція № 5.
Тема: Види обладнання інтер`єрів.
План
1. Поняття обладнання в інтер`єрі.
2. Класифікація обладнання у вiдповiдностi iз типами будiвель.
З. Серiйне та iндивiдуальне обладнання.
Сучаснi будiвлi будь-якого призначення містять в собi велику чисельнiсть предметiв та елементiв обладнання, вiдповiдно до вимог облаштування сучасного iнтеp'єpa. Bci вони мають своє функцiональне призначення та зовнiшнiй вигляд у вiдповiдностi до задуму архiтектора i дизайнера.
Досить складно перерахувати вci види обладнання, що зустрiчаються в сучасному дизайнi архітектурного середовища. Їх велика кiлькiсть, вони рiзнi за функцiональним призначенням i зовнiшнiм виглядом, мають своє значення в iєраpxiї упорядкованого предметного середовища. Саме тому буде доцiльно визначити, що саме розумiється в цьому контексті пiд словом "обладнання".
Обладнання архітектурного інтер`єрного середовища - це вci його елементи, що мають функцiональне призначення, вiдповiдають йому за своєю конструкцiєю, матерiалом, ергономiчними i естетичними якостями.
Найбільш загальна класифікація обладнання та оснащення інтер`єрного середовища визначає 4 групи:
все те обладнання, що безпосередньо працює заради прямого виконання середовищних процесів (трудова діяльність, сон, приготування їжі, тощо). Тут може використовуватися спеціальне технологічне обладнання – верстати, меблі, побутові прилади; інформацйні пристрої – телефони, комп`ютери, пульти управління; допоміжне обладнання – ліфти, конвеєри, транспортні механізми.
Обладнання, що створює умови для ефективного виконання середовищних процесів – освітлення, температурний та акустичний комфорт. Реалізуються ці функції за допомогою інженерного обладнання, різних приборів та пристроїв – вентиляторів, нагрівачів, торшерів.
Обладнання, що пов`язане з підготовкою до побутового чи виробничого процесу та складуванням продуктів – різні ємності, холодильники, контейнери.
Речі та пристрої, які прикрашають середовище: елементи ландшафтного мистецтва, від квітів до акваріумів, твори декоративно-монументального мистецтва, історичні реліквії, елементи побутового та промислового дизайну, що надають комфортність внутрішньому середовищу.
Подальша класифікація обладнання інтер`єрів може проводитися за різними ознаками. Наступні види обладнання визначаються вiдповiдно до типiв будiвель - житловi, громадськi, промисловi. Узагальнюючи вiдомi типи сучасного обладнання можна буле б визначити тaкi великi блоки:
- меблi;
- верстати i устаткування;
- iнженерна iнфраструктура.
За призначенням обладнання підрозділяється на основне i допомiжне. Основне - це таке обладнання, яке безпосередньо виконує головну функцiю інтер`єру середовища. Допомiжне ж супроводжує, забезпечує або поглиблює властивостi основного обладнання.
Основними можна буле б назвати: плита, мийка, стiл, тумба, шафи, холодильник - в кухні; лiжко, шафа, тумбочки, дзеркало – в спальнi; унiтаз, ванна, пральна машина - у санвузлi; лави, спортивні снаряди – у спортивному залі. Допомiжними є iнженернi комунiкацiї, прилади штучного освiтлення, контейнери, елементiв озеленення тощо. Призначення кожного виду обладнання знаходиться у безпосередньому зв'язку з головною функцiєю середовища. Так, квiтник має допомiжне призначення у холі готелю, а в благоустрої зимового саду - головне.
Для кожної із сфер людської дiяльностi iснують свої правила та вимоги щодо формування iнтер`єрів та їx обладнання. В промислових приміщеннях сучасний пiдхiд до архiтектурної органiзацiї інтер`єрного простору характеризується включенням в загальну композицiю iнтер`єру не тiльки будiвельних конструкцiй, машин, апаратiв, технiчного обладнання, але й елементiв та обладнання iнтep'єpy, що призначенi для вiдпочинку працюючих на пiдприємствi. Важливе значення в цьому питаннi відіграє озеленення та облаштуванню мiсць для вiдпочинку.
Сучасне житло вимагає iншого пiдходу. Житло, як i iншi просторовi структури, його обладнання, piвень комфортностi i естетичної виразностi завжди вiдповiдає соцiокультурному розвитку суспiльства. Так, в перiод проектування та будування типового економiчного житла надзвичайним попитом користувалися, так званi, "стiнки" набiр унiфiкованих типових елементiв для квартири. 3 трьох стандартних житлових елементiв можна було скомпонувати декілька композицiйних побудов, тобто мати основу на базi типових елементiв для побудови iндивiдуального обладнання квартири за смаком i потребою власника. Так само можливо в багатьох вapiaнтax урiзноманiтнювати набори стандартних елементiв обладнання громадських, адмiнiстративних, виробничих, лабораторних примiщень тощо.
Ще одна класифікація обладнання поділяє його на серiйне i iндивiдуальне. Саме в цьому проявляється специфiка сучасних завдань комплексного обладнання: створення предметно-просторових структур на базi можливостей серiйного виробництва з включенням, при необхiдностi, iндивiдуально виконаного елементу середовища (або всього комплексу) у вiдповiдностi з завданням проектування яскравого художнього образу всього середовища.
3апитання для самоконтролю.
1. Що називають обладнанням інтер`єрного середовища?
2. Якi вiдомi типи сучасного обладнання?
З. Яким вимогам мають вiдповiдати вci типи обладнання?
4. Яке обладнання називають основним, а яке - допомiжним?
5. Як спiввiдноситься обладнання з архiтектурним середовищем?
Лекція № 6.
Тема: Дизайн інтер`єрів громадських приміщень.
План
1. Функціональне зонування як основа моделювання інтер`єрів.
2. Обладнання інтер`єрів приміщень громадських будiвель.
3. Засоби естетичної виразностi.
Інтер’єрне середовище громадського приміщення, на відміну від житлового, розраховано на «колективного» споживача. Воно повинно створювати комплекс матеріальних можливостей для реалізації різних форм спілкування та обслуговування, що складають сутність цієї сфери. Розглянемо це на прикладі формування інтер`єру кафе.
Рішення інтер’єрів підприємств громадського харчування, в тому числі кафе, залежить від багатьох факторів: способу обслуговування, асортименту блюд, ступеню комфорту, таке інше. У зв’язку з цим кафе може бути загального типу, вечірнім, експрес-кафе. У громадському житті дуже важливою є диференціація на «унікальні» та «масові» об’єкти. Невелике кафе відноситься до «рядових» масових споруд. Але на сьогоднішній день більшість «рядових» об’єктів теж хочуть мати своє індивідуальне «обличчя», що дозволить підвищити популярність установи, і роблять це за допомогою якісних та яскравих інтер’єрів.
Функціональна організація та планувальне рішення.
Особливість інтер’єрного середовища кафе – його подвійна сутність: спілкування та прийом їжі серед відвідувачів та їх обслуговування.
Головним приміщенням кафе є обідній зал.
Обідній зал кафе повинен мати вхід з вестибюлю, де передбачається розміщення гардеробу та санітарних вузлів, та мати зв’язок з кухнею. Якщо архітектурна-планувальна схема будівлі кафе не передбачає наявність вестибюлю, вхід до обіднього залу здійснюється з вулиці через вхідний тамбур. В цьому випадку в обідньому залі треба передбачити розміщення вішалок для верхнього одягу.
Площа залу кафе приймається, виходячи з розрахунку 1.2 – 1.4 м2 на одного відвідувача. Отже, приміщення кафе, що має площу обіднього залу біля 100 м2 розраховано приблизно на 70 місць. Висота приміщення приймається 4,5 – 5.0 м.
Обідній зал кафе можна назвати багатофункціональним приміщенням, тому в ньому необхідно виділити функціональні зони, при тому слід мати на увазі, що кожна група меблів та обладнання матиме вільний підхід. В залі кафе відповідно його типу можуть розміщуватися такі функціональні зони: зона бару, зона розміщення обідніх столиків, зона відпочинку, при необхідності зона сцени, тощо.
Зона розміщення обідніх столиків, як правило, займає головне планувальне місце у композиції інтер’єру кафе. Столики для відвідувачів відповідно розрахунку можуть по-різному розміщуватися у приміщенні обіднього залу - в центрі, під стінами, регулярно чи вільно, але треба пам’ятати про забезпечення вільних проходів між столами для відвідувачів та обслуговуючого персоналу. Взагалі, транзитні (прохідні) зони мають велике значення у формуванні інтер’єру будь-якого громадського приміщення.
Зону барної стойки (робоче місце бармена) рекомендується розміщувати у глибині приміщення, поза транзитної зони. Вона повинна мати зручний зв’язок із кухнею.
Зона відпочинку може бути розташованою біля входу в зал кафе таким чином, щоб відвідувачу не обов’язково було перетинати усе приміщення, щоб відпочити або когось зачекати.
Планувальне рішення функціональних зон залу кафе можна підкреслити за допомогою освітлення, тобто кожна з функціональних зон має місцеве штучне освітлення, крім загального природного та штучного освітлення залу.
Важливою рисою формування інтер’єру кафе, як і інших громадських приміщень, є ступінь зв’язку обіднього залу з оточуючим міським середовищем. Відповідно цього інтер’єри залів кафе можна поділити на три групи:
Інтер’єри, що широко відкриті у навколишнє середовище та включають його у свою структуру за допомогою, наприклад, скляних вітражів.
Інтер’єри з обмеженим зв’язком з оточуючим середовищем. При такій об’ємно-просторовій композиції інтер’єр залу може формуватися навколо внутрішнього подвір’я чи зимового саду.
Замкнуті інтер’єри, що вирішуються поза зв’язків з навколишнім світом. Це характерно для кафе з вираженим «атракціонним» характером, що відрізняються тематичною направленістю, яка є вирішальною у досягненні емоційної виразності інтер’єру. Вона може виражати особливості національної культури, історичні та сучасні події та будь-що інше.
Особливості композиційного рішення
Композиція інтер’єрного середовища кафе складається з елементів та зв’язків між ними. До основних структурних елементів композиції відноситься:
домінанта – найбільш важливий компонент будь-якого приміщення, і залу кафе також. Домінантний елемент немов концентрує головні характеристики інтер’єрного середовища кафе, як функціональні, так і емоційно-художні. Композиційною домінантою у залі кафе може стати будь-який цікавий архітектурно-конструктивний елемент – сходи, відкриті балки стелі, вікна, дизайнерський елемент – подіум для музикантів, підвісна стеля різноманітних форм;
акцент – компонент середовища інтер’єру, що відрізняється від інших форм одним параметром: розміром, пластикою, кольором, фактурою. Своїм розташуванням акценти підтримують композиційний сенс домінуючого елементу. Композиційними акцентами в інтер’єрі обіднього залу кафе можуть виступати, наприклад, ансамбль м’яких меблів у зоні відпочинку, декоративні перегородки, ширми, що ізолюють столики для відвідувачів, елементи монументально-прикладного мистецтва – графічний дизайн, скульптурні групи, розпис стін та стелі, декоративне штучне освітлення, елементи ландшафтного дизайну – від квітів до акваріумів;
фон – основна маса складових інтер’єрного середовища, що створює його «просторове тіло», «задник» на якому добре сприймаються візуальні характеристики домінантних та акцентних компонентів. Фоном при моделюванні інтер’єру залу кафе можуть слугувати усі елементи, які не є домінантами та акцентами: від стелі, підлоги та стін до елементів інженерного обладнання та побутового предметного наповнення.
Елементи композиції інтер’єру кафе, як і будь якого інтер’єрного середовища, обов’язково вступатимуть в різні та супротивні співвідношення у залежності від конкретної ситуації та волі автора: «притягнення», «відштовхування», «рівнодії», «оточення», «відміни», таке інше. Але головним завданням художньо-декоративного моделювання інтер’єру є вміння скласти єдине ціле з різних елементів у послідовному творчому процесі, починаючи з функції і поступово утворюючи цілісний предметно-просторовий організм – інтер’єрний ансамбль.
Меблі, обладнання та предметне наповнення
Обладнання інтер’єру кафе – це усі його елементи, що мають функціональне призначення, відповідають йому по конструкції, матеріалу, ергономічним та естетичним якостям та виражені візуально.
Відповідно загальній типології оснащення будь-якого середовища, обладнання приміщення кафе складається з:
елементів, що безпосередньо приймають участь у функціональному процесі – прийом їжі, спілкування, відпочинок – і є необхідними предметами для виконання цих процесів в залі кафе. Цю групу утворює технологічне обладнання: спеціальні меблі для кафе -столи, стільці чи крісла, дивани, барні табурети, барна стійка;
обладнання, що забезпечує комфортні умови для ефективного виконання функціональних процесів: освітлення, тепло, акустика. В залі кафе ці функції реалізуються за допомогою інженерного обладнання, вбудованого чи відкритого - батареї, вентиляційні канали, кондиціонери;
обладнання, що пов’язане із підготовкою технологічного процесу: приготування, зберігання та подача їжі та напоїв. Цю групу оснащення кафе утворюють холодильники, шафи, полиці барної стійки та інше;
речей, що прикрашають та вдосконалюють середовище: елементи ландшафтного мистецтва, твори монументально-декоративного мистецтва, історичні реліквії, елементи побутового та промислового дизайну, все те, що надає інтер’єру кафе індивідуальності.
За допомогою названого обладнання у приміщенні обіднього
залу кафе утворюються так звані функціонально-просторові блоки досить вузького призначення: барна стойка з охолоджуючими вітринами, обідній стіл із стільцями чи диванами на 2 – 6 осіб, робоче місце музикантів чи діджея, якщо це передбачено сценарієм. Такі блоки уявляють із себе композиційну предметно-просторову структуру зо всіма складовими – домінантою, акцентами та фоном. Оперуючи такими просторовими блоками, можна створити безліч варіантів загальної композиції інтер’єрного середовища кафе різних типів і видів.
При формуванні інтер’єрного середовища кафе рекомендується підбирати основну масу меблів, обладнання та побутового наповнення по каталогам спеціалізованих фірм-виробників з включенням, при необхідності, індивідуально виконаного художньо-декоративного елемента.
Отже, ми бачимо, що художнє конструювання та оздоблення інтер`єрного середовища громадських будiвель охоплює широке коло питань вiд типологiї будiвлi до пластики, фактури i iнших якостей окремого предмету обладнання. Перш за все треба означити питання, що сприяють вирiшенню завдань художнього модулювання інтер`єрів приміщень громадських будiвель:
- визначення типу будiвлi i його художнього образу;
- диференцiацiя функцiональних зон громадського приміщення та його просторової структури;
- вибiр стилiстики i вiдповiдних кольорiв, матерiалiв, засобiв освiтлення, озеленення тощо.
Запитання для самоперевiрки:
1. Якi питання охоплює завдання комплексного обладнання громадських будiвель?
2. Як спiввiдноситься тип будiвлi i її художньо-декоративне обладнання?
3. Яку роль відіграє обрання стилю в комплексному вирiшеннi предметно-просторового середовища громадських будiвель?
4. Як розглядається питання комфортностi в проектуваннi комплексного обладнання громадських будiвель?
5. Роль освiтлення та кольору в рiшеннi завдань комплексного обладнання громадських будiвель?
Лекція № 7
Тема: Художнє проектування інтер`єрів житла.
План
1. Особливості моделювання інтер`єрів житла: функціональні та естетичні.
2. Обладнання найбiльш характерних зон житлових структур.
3. Засоби художньої виразності оздоблення житлових приміщень.
Житло є найбільш розповсюдженим та знайомим нам типом середовища, що забезпечує умови існування людини. Сукупність соціально-побутових вимог до типу житлового середовища формується способом життя людини чи групи людей. Саме спосіб життя визначає головні характеристики поведінки людини в житлі, кількість та якість функцій у залежності від конкретики життєвих обставин. Гнучкість, багатоваріантність використання житлового простору – найважливіша риса, притаманна житлу.
Сьогоденне житло – явище, що постійно розвивається, змінюючи кожні 15-20 років усі свої параметри. Головні тенденції цих змін: збільшення загальної корисної площі на кожного проживаючого; ускладнення структури житлових приміщень; житловий простір дуже активно насичується різним обладнанням, повсякденного та спеціального попиту. Стилістика рядового житла постійно трансформується за допомогою застосування новітніх технологій та просто модних речей, за допомогою яких формуються інтер’єри нового типу. Ґрунтовними позицiями у вирiшеннi завдань художнього моделювання житлових структур є функцiональна доцiльнiсть i композицiйна цiлiснiсть i виразнiсть.
Функціонально житло можна подiлити на зони денного i нiчного перебування, або активну i пасивну. В залежностi вiд складу ciм`ї та її соцiального рiвня можуть бути бiльше чи менш розвиненi складовi цих зон.
Вітальня є центром квартири (будинку), де збирається уся родина, здійснюється прийом гостей. Інколи відповідно побажанню замовника у вітальнях розміщується робоче місце, стаціонарне чи мобільне, або навіть спальне місце. Взагалі, в останні роки функції вітальні значно розширилися: часто дизайнери вітальню планують сумісно із столовою, передбачають у вітальні кухню-нішу, об’єднують вітальню із холом і таке інше. Варіантів поєднання функцій може бути безліч, але всі вони мають відповідати вимогам логіки, доцільності та комфорту, бо функціональна та естетична комфортність інтер’єрного середовища є найважливішою ознакою житла високого рівня.
Отже, вітальня є багатофункціональним приміщенням, тому в ній необхідно виділити функціональні зони, при цьому кожна група меблів та обладнання повинна мати вільний підхід. У загальній кімнаті чи вітальні розміщуються такі функціональні зони: відпочинку, прийому їжі, різноманітних занять у сімейному колі чи з гостями, зберігання побутових предметів, тощо.
Зона відпочинку, як правило, займає головне планувальне місце у композиції інтер’єру вітальні. Вона, наприклад, може бути спланована як група м’яких меблів навколо каміна, що є композиційною домінантою інтер’єрного середовища, чи уявляти з себе домашній кінотеатр – місце для сімейного просмотру улюблених фільмів. Розміщуватися зона відпочинку може у центрі або у глибині приміщення вітальні, але не повинна бути прохідною.
Зона прийому їжі повинна мати зручний зв’язок із кухнею та може обладнуватися барною стійкою.
У випадку розміщення у вітальні зони робочого місця чи бібліотеки треба забезпечити відповідний спокій та візуальну ізоляцію від активних функціональних зон приміщення. Досягти цього можна за допомогою правильного розміщення меблів та обладнання. Не рекомендується розміщувати робоче місце на проході до інших зон вітальні.
Передпокої - вхiдна зона, що є багатофункціональною в помешканнi. Вхiдна зона iзолює квартиру вiд шумiв, холоду, вологи, пилу тощо. Вiдокремлює зовнiшнє середовище вiд внутрiшнього. Дозволяє залишати одяг, взуття, сумки. 3абезпечує мiсце для зберiгання сезонного одягу, валiз, спортiнвентарю (гiгiенiчнi функцiї), орієнтує розмiщення iнших кімнат у квартирi (композицiйнi функцiї), забезпечує перший контакт з квартирою, залишає перше та останнє враження вiд неї (естетична функцiя).
3ручнiсть передпокою забезпечує логiчна послiдовнiсть розмiщення обладнання. В безпосереднiй близькостi вiд входу повиннi розташовуватися гачки чи площини для сумок, мiсця для розмiщення одягу та взуття. Дуже важливим для комфорту є врахування зросту та iнших анатомiчних властивостей людей, якi мешкають у квартирi. Для дорослих членiв ciм`ї piвень розмiщення штанг та гачкiв може бути постiйним, а для дiтей - змiнним. Анатомiчнi особливостi людини визначають три piвнi досяжностi до шафових ємностей та формують три групи меблiв для прихожої:
- Горизонтальнi - елементи нижньої зони розмiщуються на висотi 40-45 см
вiд пiдлоги, з них можуть висуватися ємності для зберiгання взуття;
- Вертикальнi - елементи середньої зони мають висоту до 200 см, тобто їми може користуватися людина середнього зросту.
Висоти елементiв верхньої зони визначаються висотою примiщення,
користуються ними за допомогою табуреток або стрем'янок.
Робота над композицiйною довершенiстю передпокоїв починається з аналiзу їх пропорцiй. Якщо розглядати стандартнi передпокої в квартирах, то через малу площу вони виглядають непропорцiйно високими. Тому вiзуально скорегувати це можна декiлькома засобами:
членуванням стiн;
обробкою поверхнi стелi;
використанням освiтлення;
розташуванням дзеркал;
досяганням композицiйної цiлiсностi простору.
Кухня-їдальня. Жодне з примiщень квартири не змiнилось так сильно за ocтанні роки, як кухня. Побутовi i соцiальнi умови життя, враховуючи новий уклад життя ciм`ї, створили для цього основні передумови. Кухня була i залишається улюбленим мiсцем зiбрання людей навколо вогнища. Добра вентиляцiя, постiйно гаряча вода, природне освiтлення i провiтрювання, рiзноманiтнi електричнi та iншi прилади забезпечують чистоту i санiтарний стан цього риміщення. Кухня є загальною кiмнатою-їдальнею yciєї сім`ї i робочим мiсцем господарки дому. В останній час в будівництві житла намітилася тенденція до збільшення приміщення кухні-їдальні.
Облаштування i устрiй кухнi-їдальнi, розмiщення в нiй двох (обладнання для приготування i прийому їжi) функцій, уci дрiбнi деталi окремих предметiв потребують особливого вiдношення.
Пропозицiй стосовно кухонних меблiв i їх розмiщення на площi типової квартири дуже багато. Масові стандартнi набори кухонних меблiв робляться на основі детального вивчення зручностi роботи i послiдовностi процесiв, якi вiдбуваються на кухні: приготування i варка їжi, подача на стiл i мийка посуду, видалення вiдходiв, зберiгання продуктiв i посуду, кухонного i столового.
На основi багаторiчного досвiду відпрацьованi нормативи розмiщення, габаритнi розмiри i певнi типи виробiв. Визначальним при установцi обладнання є взаєморозмiщення трьох основних предметiв - мийки, робочого столу i плити - у вiдповiдностi з послiдовнiстю проходження роботи. Окремо розмiщений холодильник ставлять у загальному рядi кухонного обладнання.
Встановленi у ряд столи i навіснi шафи служать здебiльшого для зберiгання посуду: у нижньому рядi кухонного, у верхніх - столового i чайного. У верхньому рядi видiляється мiсце i для збереження сухих продуктiв, у ящиках для столових приборiв. Розподiл мiсць збереження як правило вирiшується господинею на мiсцi.
Там, де кухнею-їдальнею широко користується сiм'я iз декiлькох чоловiк, слiд вiдводити максимум площi для зручного розмiщення обiднього столу, передбачити можливiсть посадити лишню людину, вибрати гарні меблi, ввести засклення у стандартнi вироби, замiнити навесну i стоячу шафу буфетом, повiсити бiля столу легку поличку з декоративним посудом, квiткою. Словом, внести деякi елементи декоративного оздоблення. Головне не плита i шафа з мийкою, а обiднiй стiл i оздоблення мiсця для їжі, пiдкреслене пiдвiсним свiтильником, гарним i ошатним, квiткою у вазi, тканиною завiси, яскравим окрасом стiльцiв чи пiдлоги i т.ін.
На основі практики були вироблені певні типи виробів для робочого обладнання кухні. Встановленi стандартні габарити габаритiв виробiв, типiв i форм. Унiфiкацiя елементiв дозволяє доповнювати невистачаючi предмети i рiзним чином розмiщувати їх та переставляти, розширяти робочi фронти чи скорочувати за рахунок установлення спецiального обладнання.
Простi i невибагливi конструкції кухонних меблiв не заважають пiдбору бiльш виразних виробiв у групi обiднього столу i загального оздобленнi кухні-їдальнi. Поєднання цих груп меблiв i предметiв обладнання з кольорами i освiтленням дають широкi можливостi iндивiдуального рiшення iнтep'єpy.
3апитання для перевiрки
1. Як спiввiдносяться типи житла i його обладнання?
2. Якi функцiональнi зони житла зумовлюють специфiку його художнього моделювання?
З. Якими рекомендацiями слiд керуватися при проектуваннi різних зон
житла?
4. Якi стилiстичнi тенденцiї визначено в сучасному дизайні віталень, передпокоїв, кухонь?
Лекція № 8 (4 години)
Тема: Задачі та матеріальні засоби оздоблення інтер`єрів.
План.
Освітлення в дизайні інтер`єру.
Колір в інтер`єрі.
Сучасні оздоблювальні матеріали.
Характер внутрішньої об`ємно-просторової структури приміщення, його пропорції, їх ритмічний стрій та пластика архітектурних деталей виявляється за допомогою світла: природного та штучного. Світло і тінь виліплюють форму, підкреслюючи найбільш вигідні боки середовища. Вдало підібраний по кольору, формі та пропорціям світильник відіграє роль акценту, декоративної плями, яке пов`язує між собою усі частини внутрішнього облаштування.
Для вирішення питань світла та освітлення у розпорядження проектувальника поступає достатньо широка палітра ламп (джерел світла) та світильників. Однак ця обставина значно ускладнює задачу спеціаліста-дизайнера, що проектує освітлення, і полягає в тому, щоб правильно зорієнтуватися серед передбачаємого багацтва та різноманіття та знайти вірне технічне рішення конкретного проекту.
До останнього часу проблема полягала у недостатній силі джерел світла. Зараз ситуація змінилася: не можна допускати переосвітлення. Дизайнеру необхідно знати, скільки світла та які форми освітлення потребує та чи інша ситуація. На базі досліджень по психології сприйняття з`явилися ряд правил, які встановлюють мінімальні вимоги до освітлення, а також до якості освітлення для правильної передачі кольорів та зменшення осліплення.
Освітлювальні пристрої. Виросли вимоги до техніки. Диференційоване освітлення потребує спеціальних освітлювальних пристроїв, які по своїм характеристикам служать для різних задач. Нові ідеї в області світлотехніки – просторовий розподіл та забезпечення універсального освітлення. В цьому випадку треба відокремити світильники, які вільно світять, від багатої кількості спеціалізованих рефлекторів, що дозволяють отримати ціленаправлене освітлення окремих зон і об`єктів.
Світло як самий живий елемент оздоблення інтер`єру використовується для формування світло-кольорової композиції, створення особливої аури (так званий „газ”), постановки необхідних акцентів в інтер`єрах сучасних офісів та житла.
Якщо розглянути якість освітлення, то слід відмітити, що найбільш суттєвим аспектом є різниця між розсіяним та направленим освітленням.
Розсіяне світло можуть створювати пласкі джерела світла (площини). Але у більшості випадків це світловий потік, що відображується від освітлених поверхонь стін. Утворюється м`яке, рівномірне освітлення, що забезпечує видимість предметів у приміщенні. Однак при цьому не утворюється тіні чи відображення.
Направлене світло виходить з крапкових джерел. Його суттєвими якостями є створення тіні на предметах і поверхнях, а також створення відображень на дзеркальних поверхнях предметів. Направлене світло відкриває нові можливості при плануванні освітлення, завдяки вибору кута падіння світла та його напрямку.
Колір в інтер`єрі. Цією проблемою на протязі століть займалися люди різних професій: художники, лікарі, фізики, поети, психологи. Колір у всі часи відігравав важливу роль і приймав активну участь у створенні архітектурної композиції. У відповідності з ідеєю автора кольоровим ядром композиції може стати кожен елемент інтер`єру, а оздоблювальні матеріали добирають з такими кольоровими характеристиками, які створюють м`який колорит чи насичают інтер`єр кольором.
Дизайнер повинен розуміти, що прийняте їм колористичне рішення інтер`єра активно впливає на психіку, настрій, загальне самовідчуття людини. Колористична схема інтер`єра повинна будуватися з урахуванням даних, накопичених сучасною наукою. Знання реакцій людського організму на окремі кольори допомагає так відкоректувати колористичну схему інтер`єру, щоб створити оптимальний колірний клімат в інтер`єрі.
Загальновідомим є розподіл кольорів на збуджуючі та заспокійливі. До першої групи відносяться кольори довговолнової частини спектру – оранжевий, червоний, жовтий. Синій, холодні зелені відтінки заспокоюють, фіолетовий - пригнічує. Збуджуючу та заспокійливу дію кольорів вчені пояснюють зв’язком між колірним зором та вегетативною нервовою системою.
Однакові за розміром предмети, що мають різний колір, здаються різними за розміром, тобто можна говорити про кольори зменшуючи та збільшуючи. Світлий предмет завжди здається більшим аніж темний. Предмет, забарвлений у декілька кольорів здається самим маленьким. Разом з ілюзією зміни розмірів предмета пов`язана ілюзія ваги предмета. Кольори можна поділити на легкі та важкі.
До зорових ілюзій відноситься також ефект наближення та віддалення поверхонь. Цей ефект є дуже важливим у роботі дизайнера, бо його можна використовувати для зорової зміни приміщень, його пропорцій та удаваних розмірів. З цієї причини світлі холодні тони зорово збільшують простір приміщення, а більш насичені та теплі зменшують, тобто можна поділити кольори на звужуючі та розширюючи простір. В практиці часто доводиться зорово змінювати простір приміщення, тому корисними є поради щодо кольорів, що притягують увагу у першу чергу. Відповідно цьому принципу кольори розміщують таким чином: червоний, оранжевий, зелений, синій.
Особливості колірних композицій інтер`єру складаються з того, що носіями барви є поверхні архітектурних елементів, обмежуючих простір приміщення (стіна, стеля, підлога) та предметів обладнання. Крім того, на колірне сприйняття інтер`єра впливає характер денного освітлення, розмір приміщення, увечері – джерела штучного світла. Якщо поверхні стін та стелі не мають художнього декору (карнизи, орнаментальні фризи, пілястри тощо) роль кольору ще зростає, тобто чим простіші архітектурні форми приміщення, тим важливішу роль відіграє колір в інтер`єрі.
Формотворчі якості кольору допомагають візуально змінювати внутрішній простір приміщення, коректувати його пропорції. Дуже довгий коридор буде здаватися набагато коротшим, коли торцева стіна буде забарвлена інтенсивно у виступаючий колір. Бліді тони зорово розширюють маленьке приміщення, особливо коли у ньому з`явиться яскрава локальна пляма деталі. У маленьких низьких приміщеннях однакове дуже світле забарвлення стелі та стін зменшить неприємне відчуття нависання стелі над головою. При дуже великій висоті приміщення і необхідності візуального зменшення користуються двома прийомами: стелю пофарбувати у виступаючий колір; стелю та примикаючи до неї частини стін можна пофарбувати в один колір, інші частини – у контрастний, що відрізняється по світлості чи тону.
Треба також пам`ятати, що обмежуючі приміщення поверхні попадають в поле зору людини не одночасно. Стеля зразу не привертає увагу, а підлога та стіни розглядаються постійно. Тому при необхідності зберегти та підкреслити єдність простору у першу чергу підбирають м`які кольори для підлоги та стін. Цілісність орнаментальної підлоги забезпечується, якщо малюнок на ній дрібний. При крупному малюнку його елементи по можливості зближаються по кольору та тону. Стеля відіграє роль ще й відображаючого елемента для природного та штучного освітлення. Тому у приміщеннях з високим рівнем освітлення (школи, аудиторії, бібліотеки) рекомендується фарбувати стелю у світлі тони.
Колірні схеми у більшому ступеню залежать від призначення приміщення. Наприклад, у приміщеннях для інтелектуальної праці рекомендується застосовувати кольорову гаму зближений барв – від жовто-оранжевих до зелено-блакитних. Гама холодних розбілених кольорів застосовується для оздоблення виробничих приміщень, де праця пов’язана з сильним зоровим напруженням. В „гарячих” цехах – гама холодних відтінків різного ступеню насиченості. Низькі температури потребують використання теплої гами в оздобленні приміщень. В приміщеннях короткочасного перебування (кафе, танцзали, фойє кінотеатрів) можуть широко застосовуватися контрастні, яскраві композиції, що сприяють нервовому збудженню (червоні, пурпурні), при цьому не порушуючи принципи колористичної гармонії.
При виборі загального колориту того чи іншого приміщення важливим є урахування орієнтації його по сторонам світу, особливо при облаштуванні житлових кімнат. Для кімнат, що орієнтовані на північний бік, рекомендуються фарби теплих тонів, і навпаки – орієнтовані на південь приміщення фарбують у холодній гамі.
Оздоблювальні матеріали.
Камінь та кераміка.
Область застосування природного каменя в оздобленні інтер`єрі є дуже широкою. Особливо широко цей матеріал використовується в інтер`єрах великих громадських будівель: фойє у будівлях усіх типів (вокзали, кінотеатри, театри, цирки, кіноконцертні зали), зали засідань, адміністративні приміщення, тощо. Це оздоблювальні плити та блоки вапняку; мармурові та гранітні плити, товщина яких у вітчизняних виробників 20 мм, за кордоном – 10 мм.
Мармур. Максимальний розмір мармурової плити – 1.6х2.5м; найбільш розповсюджені – 300х300, 300х400, 400х600. Мармур має ефектну текстуру „з прожилками”, величезний асортимент кольорів та відтінків, його дуже легко обробляти. Самими дорогими та якісними мармуровими плитами є плити з Італії, найбільш дешевими – з Греції, Португалії, Іспанії та Турції. Вітчизняний мармур Новоселицького кар`єру що на Закарпатчині конкуренції не витримує. Мармур використовують для оздоблення стін, підлог, сходів. Особливо є сенс застосовувати мармур в приміщеннях з теплими підлогами.
Пресований мармур. Матеріал з шматочків каменю, крихти та спеціальних смол. Завдяки своєї однорідній розфарбовці, пресований мармур прекрасно підходить у якості матеріалу для підлог та внутрішніх стін, особливо великих поверхонь. Крім цього, з нього роблять плінтуси, сходи, столи, тощо.
Граніт. Відрізняється величезною довготривалістю, тому в інтер`єрі застосовується для оздоблення підлог. В Україні самі великі місця здобуття граніту розташовані у Житомирській та Тернопільській областях. Основними закордонними поставниками є італійські фірми, які дуже надійні в плані строків та умов поставок.
Пресований граніт як і мармур виготовляється з кам’яної крихти та смол. В останні часи все більш використовується для оздоблення кухонь та санвузлів. Більш м`які породи каменю, що використовуються в оздобленні інтер`єрів, - це піщаники та вапняк. Але в останні роки як матеріали для оздоблення вони використовуються не часто.
Види обробки каменю. Самими відомими видами обробки поверхні каменю є шліфовка та поліровка. Дзеркальна та насичена по кольору поверхня проявляє природній орнамент, а барви її не змінюються навіть у вологому стані. Шліфована поверхня є більш світла та матова. Для оздоблення використовується також обробка „скала”.
Кераміка. Як і усі керамічні вироби, наприклад сантехніка, керамічна плитка виробляється з розчину глини з добавленням піску та інших природних матеріалів. Необхідну твердість плитка здобуває при високотемпературному режимі обжигу (1000-1250 гр.С). В процесі обжигу плитка може бути вкрита глазур’ю, яка надає їм важливі естетичні характеристики (колір, блиск, декоративний малюнок, відтінки), а також технічні якості (твердість, непроникнення).
Екологічність та різноманітність дизайнерських рішень роблять плитку дуже важливою не тільки в оздобленні кухонь та санвузлів, але й сходів, підлог та стін у багатьох типах приміщень цивільних та промислових будівель. Законодавцями керамічної моди є італійці, які розрізняють наступні види плитки:
майоліка, коттофорте – емальована плитка подвійного обжигу (для корпусу та емалі), що формована методом пресування з кольорових глин;
фаянс – емальована керамічна плитка подвійного обжигу, що пресована з білої глини;
монокоттура – плитка одинарного обжигу (обжигу підлягає водночас і основа, і емаль), з червоної чи білої глини, що формована пресом;
клінкер – плитка неемальована чи емальована одинарного обжигу з різнокольоровою основою, виробляється екструзією;
котто – неемальована плитка з червоною пористою основою, що виробляється екструзією;
грес червоний – неемальована плитка з червоної глини з дуже щільною основою, що виробляється пресом;
грес „порчеланато” (штучний граніт) – неемальована плитка, що має світлу чи кольорову основу, однорідну чи зернисту, дуже щільна, пресована.
Важливим показником якості плитки є водопоглинення. У залежності від способу виробництва і показнику водопоглинення, плитка розподіляється на вісім груп.
Керамічна плитка завозиться в Україну з Італії, Іспанії, Чехії, Словакії, Польщі, Венгрії, Німеччини, Голландії, Туреччини, тощо. Далеко не усіма поставляється продукція високого рівня, багато хто продає плитку другого сорту, тому краще працювати з авторитетними компаніями у даній області. Найбільш авторитетними поставниками є: АГРОМАТ, BEST LINE, КАРМЕН, СТАНДАРТ, МАЙОЛІКА, УНІЛЮКС.
Мода у кераміці останніх років – керамічний граніт. Філософія цього матеріалу – не стільки копіювання природного каменю, скільки створення вражаючих ефектів.
Оздоблення підлоги.
Облаштування підлоги – один із самих дорогих процесів в оздобленні інтер`єрів. Сьогодні в Україні представлено багато видів матеріалів для покриття підлог. Класифікувати їх можна по різним якостям:
Штучні матеріали немінерального походження:
паркетні; з ламінованих плит; з пластикових плит; з пробкових плит;
Штучні матеріали мінерального походження:
керамічна плитка; бетонна плитка; плитка з натурального каменю;
Рулонні матеріали:
линоліумні покриття; килимові покриття.
Монолітні підлоги:
наливні підлоги (на основі полімерних мастик); підлоги з вакуумованого бетону; терацові підлоги; ксилолітові підлоги.
Кожен з видів покриттів для підлоги має свої принади та недоліки. Тобто для кожного виду є оптимальна область використання, де даний матеріал проявляє себе з найкращого боку.
Немінеральні матеріали.
Паркет з натурального дерева. Традиційний спосіб оздоблення підлог у жилих та громадських будівлях. Матеріал з багатовіковою історією є популярним і сьогодні – якісний дерев`яний паркет є ознакою багатства та достатку хазяїна. Завдяки появі нових технологій обробки дерева, паркетні поли здобули нову якість. У залежності від вертикальної структури можна виявити три групи паркету:
з дерев’яного масиву;
з торцевого зрізу деревини; окремі пластини (торцеві шашки), у яких волокна деревини розміщуються перпендикулярно площині підлоги. Шашки збирають у щити за допомогою клею з високим ступенем зціплення. Подібна структура дуже підвищує стійкість паркету до давлення. Виробник - Київська фірма ВАРТЕКС.
багатошаровий паркет є складеним з трьох шарів. Лицьовий є шаром натуральної деревини невеликої товщини з твердих порід дерев. Нижня частина складається з двох шарів сосни з різним напрямом волокон. Така конструкція робить паркет найменш сприятливим до вологи, що поширює область використання. Наприклад, з появою нових водостійких лаків такий паркет можна настилати навіть на кухні. На Україні не виробляється, поставники – СКАНДІ, КОТІ, АЛАРТ.
Ламінатні покриття для підлог є деревоволокниста плита із захисним шаром з паперу, що пропитується полімерними смолами при умові великого тиску та температури, утворюючи стійку плівку, так званий „ламінат”. Збирається на шпунтах та пазах. Оборотний бік та торці пропитані смолами, що не дає проникнути волозі. Малюнок ламінату імітує різні породи деревини та каменю. До достоїнств ламінату можна віднести: нетоксичність; стійкість до побутової хімії; нечутливість до плям, вологи, сигарет та сірників; твердість; на поверхні не залишається подряпин; легкість в експлуатації.
Ламінатні дошки укладають плаваючим засобом – без зціплення з основою, що значно зменшує складність робіт та дозволяє влаштувати тепло- та гідро- ізоляцію під підлогою. Головний недолік – невисока стійкість до ударів та підмоканню знизу.
Покриття для підлог з пробки мають декілька якостей, що відрізняють цей матеріал від інших. В першу чергу це відмінні теплозахисні та звукоізоляційні характеристики, неповторний колорит, виразність та естетика покриття. В Україну цю продукцію поставляють фірми КОРК-СТАЙЛ, ЕНРАН-АМОР, DI-CONCEPT. Пробкові покриття можна використовувати у житлових та громадських приміщеннях. Пробкова плитка, що має тонке вінілове покриття, може використовуватися у приміщеннях з достатньо великими навантаженнями.
Рулонні матеріали. Першим рулонним покриттям є натуральний лінеліум, патент на який було видано Натану Сміту ще 1763 році. З того часу технологія виробу ліноліуму та його складові компоненти не дуже змінилися: на тканину наноситься суміш смоли, воску, льняної олії, пробкового борошна, фарби в гарячому стані. Сьогодні у якості зв`язуючих речовин, окрім льняної олії, використовуються різні синтетичні та природні компоненти, у залежності від яких ліноліум поділяється на натуральний, полівінілхлоридний (ПВХ), алкідний (на основі поліефірної смоли), колоксиліновий (на основі нітроцелюлози), резиновий.
Натуральний ліноліум, світовими лідерами у виробництві якого є Німеччина та Швеція, здобув найбільше розповсюдження як покриття для підлоги в дитячих, житлових та лікувальних приміщеннях. Основні позитивні якості цього матеріалу – нетоксичність, антибактерицидні якості, легкість догляду, малий індекс розповсюдження вогню по поверхні та димоутворення при горінні. Основні поставники – ДІВА, ДЕКОР-СЕРВІС.
Полівінілхлоридний ліноліум може бути одношаровим та багатошаровим. Побутовий багатошаровий лінолеум має теплоізоляційну основу з пінного ПВХ чи войлоку. Гомогенний (одношаровий) ПВХ-лінолеум відрізняється виключною довготривкістю.
Резинові лінолеум (профіплани) дуже добре витримують навантаження та не ковзаються. Використовуються для покриття приміщень на вокзалах та аеропортах, а також у виробничих цехах хімічного та фармацевтичного виробництва.
Килимове покриття відомі людині зі стародавніх часів, створюючи у житлі необхідне комфортне середовище. Його виготовлення потребувало місяців та років кропіткої праці, тому килими завжди були невід`ємним атрибутом розкоші. З появою технологій 20 століття та переходом з ручної праці до виробництва килими перестали бути привілеями багатих людей та получили широке розповсюдження.
Але для кожного випадку є свої види килимових покриттів, якість яких залежить від чотирьох компонентів: нитки, пряжа, ворс та основа. Килимові покриття можна поділити на три види:
1) ткані килими – у яких для закріплення ворсу не застосовуються полімерні смоли. Часто це покриття з вовни чи хлопку, тому вони рідко використовуються для комерційної укладки;
2) тафтінгові (питльовані) килими складають більшість з випускаємих на сьогодні у світі. Питлюванням зветься технологія вставки ворсових волокон в основу килима і наступне закріплення їх за допомогою латексу. Після цього накладається вторинна основа, яка надає килиму форми та стабільність розміру.
3) голко прошивні покриття мало розповсюджені на Україні, хоча такі килими не пропускають сміття далі шару поверхні, вони дуже стійки до навантаження, що робить їх не замінимими у громадських приміщеннях.
4) модульні килимові покриття виробляють у вигляді килимових плиток. Укладення плиток проводиться без клеїв та крепежу.
Монолітні підлоги широко застосовуються у всьому світі, а в останні роки – в Україні. Їх гама дуже різноманітна: від найпростіших полімерно-(цементних) та полімерно-гіпсових, які потребують подальшої обробки, до складних полімерних композицій, які працюють в умовах екстремальних навантажень. Найбільш розповсюдженими є епоксидні наливні підлоги. Вони водонепроникненні, мають високу стійкість до навантажень та хімічної агресії. Є можливість використовувати у складі композицій піску різних кольорів, що надає підлозі естетичного вигляду. Подібним методом можна виконувати різноманітні імітації, наносити „чіпси” (шматочки фарби шести різних кольорів), виконувати логотипи фірм і навіть створювати під ногами світову рекламу. Оптимальна область використовування – підлоги виробничих приміщень, товарних складів, лікарень, тощо.
Уретанові наливні підлоги мають велику стійкість до навантажень. Ними можна вкривати тріщини, не роблячи компенсаційних швів, завдяки здатності цих композицій до розтягуванню.
Акрилові наливні підлоги мають непогані характеристики по механічній та хімічній стійкості, та значно дешевші за епоксидні та уретанові. Це дозволяє їх широко використовувати їх у громадських та виробничих будівлях.
Підлоги з вакуумірованого кольорового бетону можна порівняти з наливними підлогами по естетичним якостям, але вони мають набагато більшу тривкість.
„Теплі підлоги”. Створення теплих підлог заслуговує особливої уваги. Тепла підлога в житлових приміщеннях дозволяє відмовитися від пропилених килимів та зробити покриття підлоги важливою частиною інтер`єру. Найбільш популярною в Україні системою електричного нагрівання підлоги є датська DE-VI. Продукція поставляється фірмою DE-VI Україна. Серед систем водяного нагрівання підлоги треба відзначити польську KANTERM.
Оздоблення стелі.
Підвісні стелі получили широке розповсюдження по всьому світі. Використовуються вони практично у всіх видах приміщень. Варіанти складного дизайну та гіпсокартонні стелі застосовуються в основному у житлових приміщеннях.
Модульні стелі. Конструкції модульних підвісних стель є нескладною. До перекриття підвішується каркас з металевих профілів, що утворює модульну сітку. Ланки сітки заповнюються плитами з різних матеріалів – гіпсу, мінеральних волокон, алюмінію, полістиролу, спеціальними „сендвичами”, що несуть протипожежну функцію. Сьогодні в Україні найбільш популярними є модульні підвісні стелі з мінераловатних плит. Якості: легкий, швидкий та абсолютно сухий монтаж з можливістю створення багаторівневої стелі. Легкість конструкції. Високі естетичні та екологічні якості панелей. Пожарна безпека. Можливість вибору звукопоглинаючих панелей. Усі ці якості відповідають практично усім видам підвісних стель, не зважаючи на матеріал плит. Розміри плит кратні 30 см, найбільш розповсюдженими є плити 60х60 см та 120х60 см. Стандартна товщина плити – 15-19 мм. Джерела освітлення можуть встановлюватися у ланки підвісної стелі (растрові світильники 60х60 та 120х60 см), чи врізаються у плити стелі (галогенові світильники). Регулярно в Україну поставляється продукція п’ятьох торговельних марок з Америки, Німеччини, Фінляндії та Швеції.
Стелі з гіпсокартону також є підвісними і не менш популярними, аніж модульні конструкції. Конструкція аналогічна – до стелі підвішується каркас з металевих профілів. Останні виконують тільки конструктивну функцію, тому що їх повністю зашито гіпсокартонними листами. Найбільш розповсюджений спосіб декоративного оздоблення стель з ГКЛ – заклеювання скло шпалерами із наступним пофарбуванням водо емульсійними тонуючими фарбами. Прилади для освітлення кріплять до ГКЛ чи врізають у них (галогенні світильники). Вражаючого візуального ефекту можна досягти, якщо пофарбувати різні рівні ступінчастої стелі у різні кольори.
Реєчні стелі з алюмінію є менш популярними сьогодні, аніж підвісні. Основна причина – висока вартість (від 16 у.о. за м2), але багато переваг: швидкість монтажу; можливість отримання криволінійних та багаторівневих поверхонь, багата палітра кольорів, легкість конструкцій, довготривкість та стабільність покриття. Алюмінієві рейки (ширина 84 мм) використовують для оздоблення великих площин в громадських будівлях: холів, вестибюлів, торговельних залів, станцій метро. Монтують таку стелю шляхом встановлення реєк в пази спеціального хвилеподібного профілю, що прикріплений до базової конструкції. Постачальники: АЛКІВ, КОНРЕН).
Стелі з вагонки. Вагонкою, незалежно від її матеріалу (пластик, ДСП, ДВП, дерево) облаштовують стелі невеликих приміщень – квартир, дач, офісів. При цьому традиційну дерев`яну вагонку застосовують в основному на дачах. В квартирах пластиковими панелями обшиваються стелі кухонь, санвузлів та коридорів, для житлових приміщень краще використовувати ДСП чи ДВП. Для офісів, магазинів та павільйонів застосовують пластикові ДСП та ДВП-панелі.
Натяжні стелі з причини високої вартості отримали в Україні досить скромне розповсюдження. Але рідкий елітний ремонт обходиться сьогодні без їх використання. Основними перевагами технології є швидкий та легкий монтаж без бруду та пилу; „з`їдається” всього 4 см висоти приміщення; широкий вибір відтінків та фактур; ідеально гладенька поверхня; візуальний ефект розширення простору приміщення; захист від штукатурки, що сиплеться; стеля витримує великий обсяг води при затопленні зверху; гігієнічний та безпечний. В Києві найбільш популярна стеля французької фірми BARRISOL.
3апитання для перевірки
Яку роль відіграє штучне та природне освітлення в інтер`єрі?
Які особливості колірного оздоблення приміщень різних типів?
Які ви знаєте види будівельних матеріалів для оздоблення інтер`єрів?
Класифікація оздоблювальних матеріалів.
Лекція № 9
Тема: Сучаснi тенденцiї художнього конструювання та дизайну інтер`єрів.
План
Традицiї i новаторство в дизайні інтер`єру.
2. Естетичні вимоги до моделювання інтер`єру
3. Сучасна стилістика в дизайні інтер`єру
Збереження традицiй в оздобленні інтер`єрів проявляється або у наслiдуваннi зовнiшнiх форм iз застосуванням нових матерiалiв i технологiй, або у цитуваннi художнiх прийомiв, якi були притаманнi тому чи iншому стилю минулого.
Новаторство не завжди пов'язане з соцiокультурними прiоритетами суспiльства, воно може бути запропоноване митцем й випереджати час за естетичними властивостями, але завжди вiдповiдатиме можливостям технологiї.
Естетичнi вимоги - це система сучасних естетичних норм, що забезпечують створення середовища, що вiдповiдає функцiональному призначенню i позитивно впливає на людину.
Сучаснi тенденцiї в художньому моделюванні та оздобленні інтер`єру можна коротко означити такими тезами:
- прiоритет технологiй i матерiалiв в архiтектурi i дизайнi предметного середовища;
- звернення до перевiрених часом традицiй на новітньому рівні та осмислення дизайнерських завдань в сучасному контексті;
- наслiдування iсторично утворених стилiв в сучаснiй iнтерпретацiї (стилiзацiя, еклектика);
- зростання впливу схiдних мотивiв i культур.
Процес формоутворення інтер`єрів сьогодні визначає, як нiколи, яскраво виражений характер дуальностi, новітнi стильовi течiї, такi, як "хай-тек", "техно", екодизайн, мiнiмалiзм та iншi, часто знаходяться в тiсних стосунках з iсторично вiдомими стилями, а саме - з модерном, класицизмом, бароко, тощо. Оcтанні проходять етап переосмислення в нових матерiалах, технологiях i навіть в пропорцiях, а також роблять правомiрними прийомами стилiзацiї i цитування минулого.
Окремо мають бути видiленi ролi та завдання матерiалу та конструкції обладнання, оскiльки саме вони є тим ґрунтовним матерiалом, що забезпечує тектоничнi властивостi виробу, роблять його логiчним та естетично виразним.
Аналогом творчих iдей формоутворення залишається невичерпна природна скарбниця i, так званi, бiоничнi форми. Органічна архітектура. Внаслiдок стилiзацiї, вони дають дуже цiкавi результати. Цi iдеї досить часто використовують при cтвopeннi природних образiв, що виявляють специфiку закладу. Час диктує критерiї краси, вони чинять свiй вплив на вибiр матерiалу i конструкцiй. Інтер`єри та дизайн А.Аалто.
Iнший прояв сучасних захоплень у новітнix дизайнерських пошуках є усвiдомлення естетики iндустрiальної культури i розповсюдження її впливу у досить несподiваних напрямках. Металеві та пластикові конструкції, а також не спiвпадаючи за масштабом, по вiдношенню до житлових примiщень, площi засклення. Cyxi функцiональнi лiнiї, прiоритет лаконiчного за формою обладнання без жадного натяку на традицiйне уявлення про затишок.
Сьогодні в Україні можна визначити три категорії облаштування інтер`єру. Середній рівень – це стандартний „євроремонт”. Високий рівень – це спроба створити стиль, що може вдатися, а може й ні. Ексклюзив – дорогий проект, що демонструє стан гаманця замовника та інтелектуальний потенціал дизайнера, який із свого боку може в таких умовах відтворити навіть саму феноменальну ідею.
Більшість проектно-будівельних фірм займаються ремонтами середнього класу, не претендуючи на якусь екстравагантність. Вони виконують ремонтно-будівельні роботи, залишаючи заказнику право самому обживати простір приміщень. Дизайнер у цьому випадку приймає участь у початковій стадії, коли хазяїн та прораб повинні побачити контури передбачаємого на папері. В процесі будівництва виникає необхідність авторського нагляду, для того щоб досягти пристойної якості робіт.
Інтер`єр вищого класу можна получити тільки у разі, якщо дизайнер дійсно є професіоналом високого рівня, а замовник не сумнівається в ньому та довіряє йому на всі 100 відсотків. Є декілька вітчизняних фірм, що в змозі забезпечити втілення в життя інтер`єру ексклюзивного рівня.
Якщо казати про створення інтер`єру сучасного офісу, то можна сказати, що склався стереотип, відповідно якому розмір приміщення і робочого столу вказує на певний статус хазяїна в кампанії. Але це не зовсім так.
Сучасний світ, що пройшов еволюцію від індустріалізації до суспільства „надання послуг”, диктує мобільність внутрішнього простору та максимальну свободу від одноманітної праці. Серед видатних італійських дизайнерів три особи із світовим ім`ям - Етторе Сотсас, Андреа Бранці та Мікелє де Луккі - зробили спробу критично подивитися на сучасний офіс. Після довгої співпраці з соціологами, філософами та психологами, вони почали розробку концептуальної моделі офісного простору. Це є дизайном у нетрадиційному новому понятті.
Було розроблено три концепції: вертикальний офіс, варіантний офіс та офіс „ що рухається”, офіс кочівників.
А.Бранці прибрав з приміщення офісу великі горизонтальні поверхні письмових столів та стін, створив замість цього вертикальне робоче місце у вигляді меблевих комплексів для колективної та самостійної праці. Він сформував офіс, де є можливість спілкуватися, приймати їжу та відпочивати у дуже компактному просторі, використовуючи усі предмети побуту на відстані „простягнутої” руки.
М. Де Луккі приділив особу увагу планувальній гнучкості, особистому вільному простору кожного робітника для підтримки гарної професійної атмосфери. Дерев’яні полиці різних кольорів, круглі робочі столи з невисокими перегородками передбачають індивідуальний захист, але не ізолюють. Усе можна розібрати, як конструктор, на окремі деталі і скласти заново у різних варіаціях: стіл засідань, колективне чи особисте робоче місце. Адже темний бік офісних меблів служить дошкою для надписів чи інформації.
Е.Сотсас є непередбаченим оригіналом. Їм розроблено робоче місце для офісних кочівників, що по роду занять проводять весь час у русі. Світлопропускаючі стінки захищають робочу поверхню від чужих та пом`якшують світло. Пересувні шафи замість полиць, а на стільцях є кармани, як на джинсах, в які можна покласти мобільник, записник, олівці та маркери.
Роздуми про офіс майбутнього та спроба нового сценування офісного простору – не дитяча гра, як може здаватися на перший погляд. Експерименти з робочим інтер`єром є наслідком швидко змінних взаємовідносин соціального та технічного характеру і передбачають шляхи розвитку сучасного простору для людини третього тисячоліття.
Інтер`єр квартири, котеджу чи дачі створюється з особливою любов`ю, як близька та зрозуміла річ. Домашній інтер`єр є дзеркальним відображенням смаку та особистих якостей хазяїна. У цьому випадку до дизайнера звертаються як до перекладача, що перекладає мову почуттів та емоцій у матеріальний ряд, ансамбль з предметів та матеріалів.
Дизайнер може віддавати перевагу той чи іншій стилістиці та показати замовникові правильність свого професійного рішення, але „замовник правий”. Дизайнер лише промальовує смаки клієнта, здогадуючись, що повинно бути в інтер’єрі.
Найбільш традиційним стилем на сьогодення є класичний. Він може трактуватися по різному: створення антикварної квартири-музею чи збір дешевих меблів, що імітують форми якоїсь епохи, чи витончений дизайн цілого будинку.
Модерн – це умовна назва стилю світового мистецтва кінця 19 – поч. 20 ст., але у другій половині 20 ст. перейшов у постмодерн, що відрізняється більш лаконічними формами.
Найбільш „продвинуті” проектувальники інтер`єрів сьогодні користуються такими модними прийомами як хай-тек, деконструктивізм, трансаавангард, гренж та багато чого іншого, що є різновидами того ж постмодерну і по суті еклектикою.
Сучасний дизайнер може декларувати свою особисту манеру виконання, але вона так чи інакше буде віднесена до якогось напрямку сучасного дизайну. Обговоренню підлягатиме якість та чистоту стилю чи жанру. Тому є сенс перерахувати сучасні жанри і тенденції.
Асамблеяж - вільна композиція з різних елементів чи накопичення матеріалу у вільних комбінаціях. Протилежність – поняття простору як середовищної цілісності фрагментів.
Інсталяція – монтаж у просторі різних предметів, конструкцій, технічних пристроїв.
Деконструкція – впорядкований безлад. Стиль, що з`явився у 80-их роках і через 10 років досягнув розквіту. Філософська тема саморуйнування виражає напруженість у суспільстві.
Гренж – підкреслена природність та рукотворність простору, де акцентується фактура, якість, ступінь обробки і текстура природних матеріалів. Необроблені цегляні стіни, кований метал, полотно повертають до епохи феодалізму та середньовіччя.
Кантрі – брутальна інтерпретація сільських мотивів.
Фолк – пряме цитування чи обробка засобів народної творчості.
Хай-тек – висока технологія. Демонстрація несучих конструкцій, часто разом з електронною технікою та склом, що виконує роль вертикального та горизонтального огородження.
Техніцизм – відверте копіювання машинної техніки, агрегатних вузлів, турбін, колес тощо. Клепані з`єднання деталей та перфорація металевих поверхонь.
Домотика чи електротек – електронні технології, продовження хай-теку. Феномен інформаційного суспільства, що опрацьовує простір із штучним інтелектом.
Трансавангард – гіпертрофовані форми авангарду. Орієнтований на цінності нового консерватизму, відрізняється гіпернатуралізмом та життєподібністю. Об`єднує ансамбляж та інсталяцію.
Запитання для самоперевiрки
Якi спостерiгаються тенденції в художньому облаштуванні інтер`єрів?
Якi сучаснi стилi знаходять застосування в формуваннi інтер`єра?
Як проявляються iсторично вiдомi стилi в художньому обладнанні інтер`єра?
Як враховуються властивостi матерiалу в вирiшеннi завдань художнього моделювання інтер`єра?
Як природа впливає на пошуки нового у формоутвореннi сучасного інтер`єра?
Перелiк використаної лiтератури:
1. Житкова Н.Ю. Художнє проектування комплексного обладнання.
Конспект лекцій. – Київ: КНУБА, 2004
2. Новикова Е.Б. Интерьер общественных зданий. – М.:Стройиздат, 1990.
3. Раннев В.Р. Интерьер: Учебн. пособие для архит. спец. вузов. -
М.: Высш. шк., 1987. - 232с.; ил.
4. Шпара П.Е. Техническая эстетика и основы художественного
конструирования: Учебн. пособие. - 2е изд., перераб. и доп. - К.:
Вища школа, 1984. - 200 с., ил.
5. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования:
(Учебн. для средн. спец. учебн. заведений). - 2е изд., перераб. и
доп. - Киев: Вища школа, 1988. - 191 С.: ил.
5. Даниленко В. Я. Основи дизайну: Навч. посiбник/Iн-т змiсту i
методiв навч.; Харківськ. художньо-пром. ін-т., - К.: Вища школа, 1996. –
92 с.; iл.. - Бiблiогр.; с.52.
6. Жердев Е.В. Художественное осмысление объекта дизайна. Из-во
АУТОПАН, Москва, 1993. -132 с.
7. Художественное конструирование. Проектирование и моделирование
промышленных изделий. Под ред. проф. Быкова З.Н., проф. Минервина
Г.Б. - М.: «Высшая школа», 1986. - 239с.
8. Холмянский Л.М., Щипачев А.С. Дизайн. - Изд-во «Просвещение», 1985.
- 238с.
9. Блохин В.В. Интерьер промышленных зданий. - М.:Стройиздат,
1989. - 271с.
10. Руководство по проектированию цветовой отделки интерьеров жилых,
лечебных и производственных зданий. – М.:Стройиздат, 1978
11. Степанов Н.Н. Цвет в интерьере. – Киев: Вища школа, 1985
12. Зингер Б.И. Встроенная мебель в вашей квартире. – М.:Стройиздат, 1990
13. Рекомендации по функциональному совершенствованию планировочной
организации и оборудованию квартир. – М.: 1978
14. Пономарёва Е.С. Интерьер и оборудование гражданских зданий. – Минск:
„Вышейна школа”, 1976
15. Макучарева Н.Д. Интерьер жилища. – К.:Будівельник, 1986. – 165 с.